Періодичність, що дорівнює природному місяцеві

Наш календарний місяць (30-31 день) ніяким періодичним процесам природи не відповідає. А місячний місяць (29,5 доби) +природним періодом, з яким зв’язані циклічні зміни в природних процесах на Землі.

Протягом місячного місяця відбуваються припливи і відпливи на морях, міняється поведінка атмосфери, це відображається на метеорологічних явищах і т. д. Усі ці зміни відбиваються на живих організмах. Наприклад, від місячного циклу залежить інтенсивність бродіння вина, поглинання кисню сільськогосподарськими культурами (морква, картопля), періоди розмноження у тварин (особливо морських), місячна періодичність овуляції у людини.

Сучасна наука знайшла зв’язки, за якими Місяць впливає на людину. Так, через вплив Місяця на Землю в доби повного і нового Місяця сильно змінюється вологість, атмосферний тиск, температура, електричні та магнітні поля. Виявляється, що навіть невеликі зміни цих параметрів впливають на організм. Але якщо ці зміни раптові і сильні, а організм людини ослаблений, зашлакований, то це приводить до появи різних хвороб.

Наприклад, різкі зміни атмосферного тиску порушують стабільність кровотворних функцій, приводячи до гіпертонії, серцево-судинних порушень. Мозок дуже реагує на зміни вологості атмосфери, що впливає на його активність.

Американський психіатр Леонард Дж. Равіц на початку 70-х років проводив виміри різниці електронних потенціалів у головному мозку і в області грудей душевнохворих людей. І виявилось, що ця різниця змінюється день у день відповідно до фаз Місяця. Змінювалось і збудження хворих. Равіц так пояснив це явище і "Луна непосредственно не определяет человеческое поведение, но, изменяя соотношение электромагнитных сил Вселенной, она может вызывать катастрофические проявления у неуравновешенных людей".

Наука ще не все знає про місячні впливи. Наприклад, на чому основані древні рекомендації? Так, тибецька медицина рекомендує розпочинати профілактичне лікування та інші загальнозміцнюючі заходи з перших чисел місячного місяця. Вказується, що "хвороби злих духів" (крововилив у мозок, параліч, інфаркт міокарда, психічні хвороби, епілепсія …) частіше всього виникають у 4, 8, 11, 15, 22, 29-й доби місячного місяця.

У Китаї та Індії люди й досі живуть по фазам місячного календаря, який внесений у громадський. Учені вважають, що місячний біологічний цикл по значенню не менш важливий, ніж добовий.

Річні ритми

Земля рухається навколо Сонця не по колу, а по еліпсу. Тому на початку січня Земля найближче розташована до Сонця, а на початку липня – найдальше від нього. В результаті відстань між Сонцем і Землею змінюється протягом року приблизно на 4,8 млн. км. Отже змінюється протягом року і вплив Сонця на Землю, відбувається зміна сезонів.

У дні літнього сонцестояння світловий день найдовший і на поверхню Землі падає максимум сонячної енергії. У дні зимового сонцестояння Земля хоч і знаходиться найближче до Сонця але підставлена під сонячний потік так, що дні найкоротші і поверхня отримує мінімум енергії.

У дні весняного і осіннього рівнодення дні і ночі рівні. Кількість сонячної енергії, що отримує Земля, має середні значення між максимумом і мінімумом, що найбільш оптимально для живих організмів і активізує їхнє розмноження.

Крім того від сонячного потоку залежать і інші параметри: вологість, аерононізація, парціальна щільність кисню та ін. Все це відбивається на життєдіяльності живих організмів.

Р і ч н і р и т м и – одні з найбільш універсальних у живій природі. Закономірні зміни фізичних умов протягом року викликали в еволюції видів безліч найрізноманітніших адаптацій до цієї періодичності. Найважливіші з них пов’язані з розмноженням, ростом, міграціями і переживанням несприятливих періодів року. У видів з коротким життєвим циклом річний ритм закономірно проявляється в ряді поколінь (цикломорфоз у дафній і коловерток).

Річні ритми мають теж пристосувальний характер: поява потомства приурочується до найсприятливішої пори року, а переживання критичних періодів відбувається у найбільш стійкому стані.

Чим різкіші сезонні зміни, тим сильніше проступає річна періодичність життєдіяльності організмів. Осінній листопад, різні діапаузи, сплячка, запасання жирів, сезонні линяння, міграції розвинені переважно в країнах помірного і холодного кліматів, тоді як у жителів тропіків сезонна періодичність у життєвих циклах виражена не так різко.

Річні ритми у багатьох видів ендогенні. Такі ритми називається ц и р к а н н и м и (annus рік).

Особливо це стосується циклів розмноження. Так, тварини південної півкулі, утримувані в зоопарках північної, розмножуються найчастіше взимку або восени – у періоди, що відповідають весні і літу на їхній батьківщині. Австралійські страуси в заповіднику Асканія-Нова відкладали яйця взимку просто в сніг. Собака дінго приводить щенят у грудні, коли в Австралії кінець весни.

Сильні відлиги взимку, приморозки влітку, як правило, не порушують сезонних змін у рослин і тварин. Разом з тим далеко не завжди точність перебігу річного циклу має ендогенну природу. Скажімо, насіння ряду рослин ростуть у точно визначений час року навіть після експериментально викликаного стану повного анабіозу, який повинен порушити "відлік часу" в організмі.

Отже, настання чергового стану річного циклу у живих організмів відбувається почасти внаслідок ендогенної ритміки, а частково спричинене коливанням зовнішніх факторів середовища.

Показово те, що річна періодичність залежить не від тих потужних екологічних факторів, що безпосередньо діють на організм – температури, вологості … (вони підлягають сильній погодній мінливості), а від другорядних для життєдіяльності властивостей середовища, які, однак, дуже закономірно змінюються протягом року. Пристосувальна суть цього явища в тому, що короткочасні переміни погодних умов, можливі значні їх відхилення від норми не змінюють біологічного ритму організмів, який лишається синхронізованим із загальним ходом змін у природі протягом року.

Фотоперіодизм

Одним із факторів, що змінюються найбільш точно і регулярно, є тривалість світлового дня, ритм чергування світлового і темнового періодів доби. Саме цей фа4тор служить більшості живих організмів для орієнтації в порі року.

Реакція організмів на сезонні зміни тривалості дня дістала назву ф о т о п е р і о д и з м у. Його прояв залежить не від інтенсивності освітлення, а лише від ритму чергування темнового і світлового періодів доби.

Щоб підготуватись до несприятливих умов чи навпаки до інтенсивної діяльності, організму потрібен значний час, а здатність реагувати на зміну тривалості дня забезпечує завчасні перебудови організму і підігнаність циклу до сезонних змін умов.

Зміна тривалості дня і ночі виступає як сигнал майбутніх змін кліматичних факторів, які здатні сильно і безпосередньо діяти на організм (температура, вологість …).

Образно кажучи, фотоперіодизм – це реакція організму на майбутність.

Хоча фотоперіодизм зустрічається у всіх великих систематичних групах, він властивий далеко не всім видам. Існує багато видів з нейтральною фотоперіодичною реакцією, в яких фізіологічні перебудови в циклі розвитку не залежать від тривалості дня. У таких видів або розвинені інші види регулювання життєвого циклу (наприклад, озимість у рослин), або вони не потребують точного його регулювання. Там, скажімо, де немає різко виражених сезонних змін, більшості видів не властивий періодизм. Цвітіння, плодоносіння і відмирання листя у багатьох тропічних дерев розтягнуті в часі. і на дереві одночасно зустрічаються і цвіт, і плоди. У помірному кліматі види, які встигають швидко завершити свій життєвий цикл і практично не зустрічаються в активному стан у несприятливі пори року, також не виявляють фотоперіодичних реакцій, наприклад, численні ефемерні рослини.

Розрізняють два типи фотоперіодичної реакції: короткоденний і довгоденний.

Відомо, що тривалість світлового дня, крім пори року, залежить від географічної місцевості.

Короткоденні види живуть і ростуть переважно у низьких широтах, а довгоденні – у помірних і високих. Отже, тип фотоперіодизму – це екологічна, а не систематична особливість виду.

У довгоденних рослин і тварин дні, що збільшуються навесні і раннім літом, стимулюють процеси росту і підготовку до розмноження.

Дні, що стають коротшими у другій половині літа й восени, спричиняють гальмування росту і підготовку до зими. Так, морозостійкість конюшини і люцерни значно вища при вирощуванні рослин на короткому дні, ніж на довгому. У дерев, які ростуть у містах поблизу вуличних ліхтарів осінній день виявляється продовженим, і як наслідок, у них затримується падолист, вони частіше піддаються обмороженню

Як показали дослідження, короткоденні рослини особливо чутливі до фотоперіоду, оскільки тривалість дня на їхній батьківщині змінюється протягом року мало, а сезонні кліматичні зміни можуть бути дуже значними. Тропічні види фотоперіодична реакція підготовлює до сухого і дощового сезонів. деякі сорти рису, де загальна річна зміна тривалості дня становить не більш, ніж годину, вловлюють навіть незначну різницю у світловому режимі. що й визначає час їх цвітіння.

Фотоперіодизм комах може бути не тільки прямим, а й опосередкованим. Наприклад, у капустяної кореневої мухи зимова діапауза зумовлена якістю їжі, що змінюється залежно від фізіологічного стану рослини.

Тривалість світлового періоду доби, яка забезпечує перехід у чергову фазу розвитку, дістала назву критичної тривалості дня для цієї фази.

У міру підвищення географічної широти критична тривалість дня зростає. Наприклад, перехід у діапаузу яблуневої листовійки на широті 32º відбувається при 14-годинній тривалості світлового періоду доби; на широті 44º – 16 годин; 52º – 18-годинній. Критична тривалість дня часто є перешкодою для широтного переміщення рослин і тварин, для переселення їх.

Фотоперіодизм рослин і тварин – спадково закріплена, генетично зумовлена властивість.

Для практичних цілей тривалість світлового дня змінюють при вирощуванні культур у закритому ґрунті; керуючи тривалістю освітлення, збільшують несучість курей, регулюють розмноження хутрових звірів.

Вивчення закономірностей сезонного розвитку природи займається особлива прикладна галузь екології – фенологія (дослівний переклад з грецької – наука про явища).

Життєві форми

Серед пристосувань тварин і рослин до середовища необияку роль відіграють морфологічні адаптації, тобто такі особливості зовнішньої будови, які срияють виживанню і успішній життєдіяльності організмів у звичайних для них умовах.

Ж и т т є в і ф о р м и – це морфологічні адаптації живих організмів до умов існування та способу життя.

Життєві форми рослин.за Раункієром

(на основі розташування бруньок відновлення).

1. Фанерофіти – бруньки відновлення відкриті або закриті, розташовані над поверхнею грунту високо (вище за см).

2. Хометофіти – бруруньки відновлення біля повехні грунту або не вище 20–30см.

3. Гемікріптофіти – бруньки відновлення на поверхні грунту або у самому поверхневому його шарі,вкритому часто підстилкою.

4. Кріптофіти – бруньки відновлення заковані в грунті (геофіти)або під водою (гелофіти і гідрофіти).

Поділяються на 7 підтипів.

5. Герофіти – відновлення після несприятливого періоду року лише насінням.

Життєві форми т в а р и н.

А.Н.Формозов серед ссавців виділив такі типи:

1)наземні форми;

2)підземні (землериї);

3)деревні;

4)повітряні;

5)водні.

Життєві форми п т а х і в.

(від місцеперебування, характеру переміщення та добування їжі):

1)деревної рослинності;

2)відкритих просторів суші;

3)боліт і обмілин;

4)водних просторів.

Підгрупи в кожній з цих груп:

а)ті, що добувають їжу за допомогою лазіння (голуби, папуги,зозулі, дятлові, горобині);

б)ті, що добувають їжу в польоті (сови, дрімлюги, сивкові,довгокрилі,трубконосі);

в)ті, що годуються, переміщуючись по землі (курячі, казуари, ківи, страуси, нанду, журавлині, голіносні, фламінго, деякі горобині);

г)ті, що добувають їжу за допомогою плавання і пірнання (пінгвіни, гагари, поганки, більшість веслоногих і гусячих…).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: