Тема: Монтаж систем водопостачання і напування

Лабораторна робота №1

Мета: закріпити теоретичні знання та практично оволодіти робочим процесом монтажу систем водопостачання і напування, технологічним процесом роботи та налагодженням систем.

Обладнання робочого місця: методичні вказівки, макети та натурні зразки робочого обладнання, комплект вимірювального та слюсарно-монтажного інструменту, навчальні плакати, заводські інструкції.

Порядок виконання роботи:

1. Вивчити процес монтажу систем водопостачання і напування.

2. Вивчити особливості монтажу відцентрових насосів, заглибних, автоматичних водопідйомних, водоструменевих установок.

3. Вивчити особливості монтажу зовнішніх і внутрішніх водопровідних мереж та водонапірних споруд.

4. Вивчити види та типорозміри водопровідних труб та напувалок.

5. Вивчити показники оцінки якості монтажу системи водопостачання і напування та її випробовування.

6. Підготувати усні відповіді на питання для самоконтролю.

7. Скласти звіт по лабораторній роботі.

Питання для самоконтролю:

1. Який порядок монтажу насосного обладнання?

2. Яким повинно бути установочне місце для насосного обладнання?

3. Які особливості монтажу відцентрових насосів і заглибних, автоматичних водопідйомних, водоструменевих установок?

4. Які підготовчі роботи слід виконати при монтажі зовнішнього водопроводу?

5. Які види та типорозміри труб використовують при монтажі водопроводу?

6. Яка технологія монтажу чавунних, азбестових, поліетиленових, сталевих труб?

7. Які особливості монтажу внутрішніх водопровідних мереж?

8. Які основні типи напувалок, які особливості їх монтажу?

8. Яка послідовність монтажу водонапірних споруд?

9. За якими показниками виконується оцінка якості монтажних робіт?

Питання для звіту по роботі:

1. Описати послідовність монтажу системи водопостачання і напування.

2. Описати порядок перевірки і оцінки якості робіт по монтажу системи водопостачання і напування.

3. Зарисувати схему послідовності етапів монтажу системи водопостачання і напування.

Література

1. Ревенко І.І., Брагінець М.В., Роговий В.Д., Ковтун Є.М., Хмельовський В.С., Скляр О.Г. Монтаж і пусконалагодження фермської техніки: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 400с.

2. Ревенко І.І., Манько В.М., Кравчук В.І. Машиновикористання в тваринництві. - К.: Урожай, 1999. - 207 с.

3. Брагінець М.В., Педченко П.В., Резчик І.Г. Монтаж, експлуатація і ремонт машин у тваринництві. - К.: Вища школа, 1991. - 359с.

4. Готовцев Б.Н., Дубов В.И. Механизация работ в животноводстве. - М.: Агропромиздат, 1991. - 316 с.

5. Зуев И.М., Сорокин Э.П., Шпыро А.В. Монтаж, эксплуатация и ремонт машин в животноводстве. - М.: Агропромиздат, 1988. - 447 с.

6. Ревенко І.І., Мозоленко С.М., Чос М.М. Посібник майстра-наладчика обладнання тваринницьких ферм і комплексів. - К.: Урожай, 1992. - 264 с.

7. Граник Г.М., Лехман С.Д., Бутко Д.А. та ін. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994. - 272 с.

8. Чубов Д.С., Авраменко О.А., Пономарьов П.І. Посібник слюсаря-механізатора тваринницьких ферм і комплексів. - К.: Урожай, 1985.-272 с.

9. Рыжов С.В. Комплекты оборудования для животноводства. - М.: Агропромиздат, 1986. - 352 с.

10. Зуев И. М., Шушкевич А. А. Справочник по ремонту машин для животноводства. - Минск: Урожай, 1990. - 255 с.

11. Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов. - Л.: Агропромиздат, 1985. - 640 с.

Методична довідка

Методична довідка. Для забору води із джерел обладнують спеціальні приміщення - насосні станції. Проте залежно від виду джерела води та типу водопідіймального обладнання сам насос монтують як у приміщенні насосної станції, так і опускають безпосередньо в колодязь (наприклад, заглибні відцентрові насоси, водоструминні установки).

Приміщення насосної станції повинне бути світлим і утепленим, висотою не менше 2,2 м від підлоги до стелі. Насоси монтують на фундаменті. Тип насоса і розміри фундаменту під нього зазначаються в технічній документації, з якою слід ознайомитися до початку проведення монтажних робіт. Для малогабаритних насосів ширина і довжина фундаменту мають бути більшими від розмірів опорних плит насосів на 0,2 - 0,25 м. Глибина закладання фундаменту становить 0,5 - 1 м, а висота виступаючої над підлогою частини - 0,15 - 0,2 м.

Відхилення розмірів фундаментів для насосів від проектних допускаються: для поздовжніх і поперечних осей ±20 мм, основних розмірів у плані ±30 мм, висотних відміток поверхні фундаментів без урахування висоти підливки + 30 мм, для розмірів колодязів під анкерні болти ±20 мм, осей болтів у плані ±5 мм.

Фундаменти закладають із бетону, бутобетону або залитої цементним розчином червоної випаленої цегли. Відстань між різними агрегатами на фундаментах і стіною насосної станції має бути не менше 1 м, між нерухомими частинами обладнання - 0,7 м, а між агрегатами і розподільними електричними щитами - 1,5 м. При встановленні насоса з потужністю привода до 1 кВ і діаметром патрубків до 100 літи дозволяється монтаж двох агрегатів поряд на одному фундаменті. При цьому прохід навколо них повинен мати ширину не менше 0,7 м.

Перед монтажем перевіряють комплектність і технічний стан насосного агрегату. Биття вала насоса на виході із кожуха не повинне перевищувати 0,02 мм. Насос має легко провертатися за вал і не створювати звуків (шум, скрип), які б свідчили про його несправність.

До початку монтажних робіт підбирають необхідні інструменти, а також матеріали (технічну листову гуму та азбестовий картон для прокладок, солідол для змащування підшипників, масло для заповнення ванни насоса тощо). З метою полегшення роботи використовують такі підйомні засоби: для переміщення вантажів масою до 300 кг - переносну триногу з таллю; до 500 кг - таль з кішкою; більше 500 кг - підвісну кран-балку або автокран чи лебідку.

Насоси з горизонтальним розміщенням валів при встановленні на фундамент вивіряють за допомогою підкладок (не більше 3) та клинів. Поздовжнє відхилення осі насоса від проектного не повинне перевищувати 10 мм, а від горизонталі - 0,1 мм на 1 м довжини.

Слід також забезпечити співвісність валів насоса і електродвигуна. Перекоси валів перевіряють у чотирьох положеннях при провертанні з'єднувальної муфти (напівмуфти) через 90°. Різниця діаметрально протилежних величин перекосу не повинна перевищувати значень, наведених у табл. 1.1.

Для зменшення гідравлічного опору у всмоктувальному трубопроводі необхідно, щоб він був герметичним, мінімальної довжини і з мінімальною кількістю поворотів (колін). Недостатня щільність всмоктувального трубопроводу різко погіршує пуск насоса, спричиняє перериви, а часто й припинення подачі води. Щоб уникнути підсмоктування повітря, місця з'єднання ущільнюють: різьбові змащують фарбою (суриком), а на вихід намотують волокна з коноплі чи льону; фланцеві - встановленням гумових прокладок.

Таблиця 1.1

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: