Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тема2: Сутність та зміст соціальної реабілітації.




План

11. Поняття «соціальної реабілітації».

12. Основні види та особливості соціальної реабілітації.

13. Значення соціальної реабілітації в сьогоденні

1. Поняття «соціальної реабілітації»

Варто зазначити, що окрім теоретичних підходів до визначення сутності соціальної реабілітації, поняття про соціальну реабілітацію формувалося і в ході практичної реалізації цього процесу. Виникнення такого процесу на практиці пов'язано із розвитком надання соціальних послуг у США, де основна мета реабілітації розумілася як інтеграція людей у суспільство. Проблеми соціальної реабілітації на індивідуальному рівні торкалися, насамперед, питань дискримінації та влади.

Щодо формального визначення поняття, то воно сформувалося значно пізніше і зазнало суттєвих змін у часі. Організація заходів в царині реабілітації у міжнародному масштабі розпочалася 1958 році, коли відбулося перше засідання експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) з медичної реабілітації. У 1960 році було організаційно оформлене Міжнародне товариство з реабілітації інвалідів, що є членом ВООЗ і сьогодні працює в тісному контакті з Організацією об'єднаних націй (ООН), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) і Міжнародним робітничим бюро (МРБ). У визначенні ВООЗ передбачалося, що сутність соціальної реабілітація полягає в тому, щоб "не лише повернути людину до її попереднього стану, але й розвивати її фізичні та психологічні функції до оптимального рівня". Таким чином, спочатку брався до уваги лише медичний аспект. Очевидно, що такий підхід до реабілітації застосовувався у роботі з людьми з особливими потребами і досі широко розповсюджений у світі.

На зміну виключно медичному підходу поступово прийшло соціальне розуміння реабілітації, за якого наголошувалося на необхідності відновлення всіх соціальних можливостей людини. За визначенням Комітету експертів ВООЗ, за такого підходу соціальна реабілітація повинна включати ліквідацію або зменшення наслідків впливу негативних ситуацій, інтеграцію в суспільство, адаптацію людини та її безпосередній вплив на саме суспільство. Підтверджуючи вищесказане, слід зауважити, що на 12-ій Міжнародній конференції з реабілітації соціальну реабілітацію було визначено як процес, метою якого є отримання можливості до повноцінного функціонування. Мається на увазі здатність окремої людини діяти в різноманітних соціальних ситуаціях для успішного задоволення своїх потреб та право досягати максимальної вигоди від свого включення в суспільство. Таке розуміння соціальної реабілітації виникло порівняно недавно

і об'єднало три основні аспекти: 1) вдосконалення змісту соціальної активності; 2) соціальний аспект будь-якого виду соціальної реабілітації та 3) власне соціальна реабілітація. У першому випадку йдеться про рівність людських прав та можливостей, принцип рівності та недискримінації. Доступність інтерпретується як недискримінація. У другому випадку наголошується на включенні малих та великих соціальних груп у процес соціальної реабілітації, зокрема сім'ї, суспільства. Метою реабілітації є пошук можливих шляхів участі особистості в суспільному та соціальному житті. У цьому значенні освітня, медична та дозвіллева складові реабілітації мають соціальний аспект. Третє значення соціальної реабілітації включає специфічні методи та процес реабілітації. Якщо у попередніх значення оточення визначалося як таке, що є готовим реципієнтом реабілітації, то у даному випадку йдеться про те, що потрібні специфічні методи, послуги та програми реабілітації для того, щоб допомогти розвинути соціальне функціонування та діяльність особистості.

Схоже розуміння соціальної реабілітації дається також у словнику із соціальної роботи, який трактує її як процес і результат прийняття нових або зміни старих поглядів на певні соціальні явища і групи. Тобто, передбачається відновлення поваги до способу життя, діяльності, меж компетентності людини; визнання незаконного ставлення (морального чи правового) до певних явищ, груп чи окремих людей. Передумовою соціальної реабілітації у такому розумінні є усвідомлення провини суспільства за незаконне переслідування окремої особи чи груп людей. За такого підходу, поняття соціальної реабілітації має два аспекти. У першому з них мається на увазі повернення попередніх соціальних прав, визнання, поваги суспільства до людини або соціальних груп, що було втрачено внаслідок прийняття нових соціальних норм. Другий аспект передбачає зняття таврування з певних соціальних груп, яких переслідували, ізолювали, відкидали за межі соціальної організації, визнання прав і свобод людей, їхніх об'єднань і організацій. Але людина в такому разу залишається осторонь, основний об'єкт - це суспільство в цілому.

Наступним проблемним питанням є визначення складових соціальної реабілітації. У словнику із соціальної роботи говориться про те, що соціальна реабілітація включає в себе медичну, професійну і технічну реабілітацію. При цьому, під медичною розуміється відновлення здоров'я, професійна передбачає підготовку до трудової діяльності, технічна включає використання технічних засобів для відновлення повноцінного функціонування організму людини. Але, такі складові є характерними для реабілітації людей з особливими потребами. Якщо ж говорити, наприклад, про соціальну реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту, то вона включає заходи із психологічної, медичної та професійної реабілітації, працевлаштування, надання правової допомоги та житла. Для людей, що повернулися з місць позбавлення волі, особливо значимою є професійна складова. Що стосується дітей та молоді, то тут особливо

важливою постає педагогічна та освітня реабілітація, а також приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами.

Інші елементи соціальної реабілітації пропонує російська дослідниця Черняєва Т., що описує їх на прикладі роботи з "нетиповими" дітьми (діти, які є або обдарованими, або мають функціональні порушення). До таких складових належать: нормалізація (менстрімінг), включення (інклюзія), інтерація. При цьому, під поняттям нормалізації розуміється співвідношення з нормою, загальноприйнятою соціальною моделлю, основним напрямком життєдіяльності суспільства. Включення тісно пов'язане з теорією сімейних систем та програмами раннього втручання. Передбачається, що саме сім'я є головним ресурсом абілітації та реабілітації людини. Соціальна інтеграція передбачає готовність соціальних інститутів. Мається на увазі, що будь-яка людина вважається цінністю, а соціум створює умови, в яких індивідуальні особливості кожної людини можуть максимально розвиватися та проявлятися. Тобто, йдеться про використання соціальних ресурсів, що сприяє реалізації важливого принципу соціальної роботи та соціальної політики - розширення можливостей особи та її сім'ї.

Досліджуючи досвід соціальної реабілітації учасників бойових дій в Росії, можна зробити висновок, що для певних соціальних груп акцент в процесі реабілітації робиться на відновленні порушених або втрачених індивідом соціальних зв'язків та відносин внаслідок проблем зі здоров'ям та зміною соціального статусу. Основна мета реабілітації - відновлення соціального статусу особистості, забезпечення соціальної адаптації у суспільстві, досягнення матеріальної незалежності. При цьому, основними складовими є: медична, професійна та соціокультурна реабілітація. Саме ці складові у своєму дослідженні "Соціальна реабілітація учасників бойових дій та інвалідів бойових дій: сутність, стан та шляхи підвищення ефективності" проаналізував Сайфулін В [9]. Результати дослідження показали, що найбільш успішною клієнти визнали медичну складову реабілітації, а найменш успішною - соціальну. При цьому, проблеми, з якими вони щодня стикаються носять соціальний характер (низький соціальний статус, відчуження в сім'ї та суспільстві і т.д.). Тому, автор приходить до висновку, що соціальна реабілітація ще не достатньо серйозно сприймається керівництвом закладів, що надають відповідні послуги. До того ж, кореляційний аналіз показав, що найбільш тісним є взаємозв'язок між медичною та соціальною складовими реабілітації, що говорить про важливість їх поєднання у реабілітаційному процесі.

Насамкінець, варто звернутися до ситуації, що склалася із соціальною реабілітацією в Україні. Сьогодні ми можемо говорити про розвиток соціальної реабілітації для різних груп населення, а саме: для людей з особливими потребами; людей, що повернулися з місць позбавлення волі; наркозалежних осіб; а також про соціальну реабілітацію дітей та молоді тощо. До того ж, виділяються і різні форми соціальної реабілітації, зокрема рання соціальна реабілітація,

комплексна реабілітація і т.д. Але, проблемним аспектом залишається визначення напрямків подальшого розвитку цього процесу, співвідношення його складових тощо. Оскільки суспільство зазнає трансформації у процесі свого розвитку, відповідно змінюються і підходи до соціальної реабілітації окремих груп населення. Як наслідок, методи і форми соціальної реабілітації знаходяться на етапі свого становлення, що підтверджується виданням численних нормативно- правових актів зі згаданої проблематики, посиленням роботи державних інституції та недержавних організацій, створенням мережі центрів медико-соціальної реабілітації тощо.

В Україні найбільш активно розвивається соціальна реабілітація дітей з особливими потребами (за законодавством - дітей-інвалідів). Так, в країні протягом тривалого часу формується державна система соціальної підтримки таких дітей, яка організаційно розподілилася між Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту. Правові засади задоволення особливих потреб дітей з обмеженими фізичними та психічними можливостями у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності відображені у численних нормативно-правових актах.

До того ж, в державі розпочато створення системи ранньої соціальної реабілітації дітей- інвалідів. Зокрема, з 1994 року така робота здійснюється в Миколаївській області, де організовано і діє 16 центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Розвиток цієї системи закріплено в Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Щодо соціальної реабілітації інших соціальних груп населення, то вона існує, але, переважно, на початкових етапах свого розвитку, значну роль у якому посідають громадські організації.

Таким чином, практичний досвід соціальної реабілітації показує, що в роботі з різними групами клієнтів з різними проблемами акцент має робитися на різних аспектах соціальної реабілітації.

Аналіз теоретичного доробку щодо сутності реабілітаційного процесу та практики Підсумовуючи вищесказане, можна визначити, що соціальна реабілітація є процесом, що має на меті відновлення важливих функцій життєдіяльності людини і суспільства через соціалізацію та адаптацію до існуючих соціальних умов, ітеграцію / реінтеграцію людини у суспільство та їх взаємовплив один на одного, розвиток людського капіталу та зміну існуючих суспільних стереотипів. При цьому використовується комплекс або система заходів медичної, психологічної, трудової, технічної, педагогічної, освітньої та соціальної реабілітації. До того ж, соціальна реабілітація повинна вирішувати проблеми на індивідуальному, сімейному, суспільному рівнях.

Соціальна реабілітація - вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про соціальну роботу з дітьми та молоддю (ст.1) м.Київ, 21 червня 2001 року N 2558-ІІІ (В редакції Закону N 878-УІ від 15.01.2009)

Соціальна реабілітація - система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації.

ЗАКОНУКРАЇНИ Про реабілітацію інвалідів в Україні (ст.1) м. Київ, 6 жовтня 2005

року N2961-IV

2. Основні види та особливості соціальної реабілітації.

За категорією клієнтів:

Соціальна реабілітація молодих інвалідів ________________________

Технологія соціальної реабілітації сімї з дітьми з особливими

потребами __________________________________________________

Технологія реабілітації підлітків з девіантною поведінкою _________ е

Технологія соціальної реабілітаці людей похилого віку _____________

Технологія соціальної реабілітаці неповнолітніх які повернулися з

місць позбавлення волі _______________________________________

Соціальна реабілітація дітей вулиці

Соціально-реабілітаційна робота з сімями хворих на алкоголізм та наркоманію __________________________________________________________

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных