КЗпП Стаття 223. Органiзацiя комiсiй по трудових спорах

Комiсiя по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї з числом працюючих не менш як 15 чоловiк.

Порядок обрання, чисельнiсть, склад i строк повноважень комiсiї визначаються загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї. При цьому кiлькiсть робiтникiв у складi комiсiї по трудових спорах пiдприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комiсiя по трудових спорах обирає iз свого складу голову, його заступникiв i секретаря комiсiї.

За рiшенням загальних зборiв (конференцiї) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї можуть бути створенi комiсiї по трудових спорах у цехах та iнших аналогiчних пiдроздiлах. Цi комiсiї обираються колективами пiдроздiлiв i дiють на тих же пiдставах, що й комiсiї по трудових спорах пiдприємств, установ, органiзацiй.

У комiсiях по трудових спорах пiдроздiлiв можуть розглядатись трудовi спори в межах повноважень цих пiдроздiлiв.

Органiзацiйно-технiчне забезпечення комiсiї по трудових спорах (надання обладнаного примiщення, друкарської та iншої технiки, необхiдної лiтератури, органiзацiя дiловодства, облiк та зберiгання заяв працiвникiв i справ, пiдготовка та видача копiй рiшень i т. iн.) здiйснюється власником або уповноваженим ним органом.

Комiсiя по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї має печатку встановленого зразка.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасникам бойових дій надаються такі пільги:

18) звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку

відмінність адміністративно правових і трудових відносин

Спільне:
1. Обидві є галузями права, норми яких регулюють організаційно-управлінські відносини
Роботодавець має належно оршанізувати працю, може видавати накази управлінського характеру
2. імперативний метод

Відмінності

1. обєкт ТП- регулювання процесів застосування праці найманих робітників
Для ТП характерне поєднання диспозитивного з імперативним методом, наявність специфічних джерел права

2. Адміністративні відносини – виникають на основі актів державних органів
ТП – на основі трудового договору

3. субєкт
Адміністративне – однією стороною є орган державної влади
ТП- працівник, Роботодавець

4. Адміністративна відповідальність
ТП – наявність спеціального інституту відповідальності – дисциплінарна, матеріальна

82 задача

Завідувач господарського відділу лікарні Гилько запросив 2ох теслярів на тимчасову роботу з ремонту вікон і дверей лікарні. Коли теслярі закінчили роботу, вони дізналися, що Гилько не мав права прийняти їх на роботу, а штатом лікарні теслярі не передбачені. У звязку з цим вони звернулися до районного суду з позовом до Гилько про стягнення заробітної платию
Чи виникли в даному випадку трудові правовідносини, а якщо виникли, то хто є їх сторонами? Чи несе відповідальність підприємство і установа за дії службових осіб, які уклали договір від їх імені?
Дайте аргументовану відповідь.

Вариант 1:
Визнання данних правовідносин трудовими.
Якщо завідувач та тесляри обумовили конкретні правовідносини, що мають характер трудових, то доводимо що з теслярами був укладений строковий трудовий договір.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Враховуючи те, що уповноважений власником орган є не суб'єктом трудових відносин, а лише органом підприємства чи установи, то Трудовий договір працівник укладає не з уповноваженою власником службовою особою, а з підприємством, установою, організацією як юридичною особою, де він і реалізує своє право на працю.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 23. Строки трудового договору
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

83 задача

Правила прийняття на роботу

Гарантії забезпечення рівності прав громадян на працю передбачено статтями 21, 51, 22 Кодекса законів про працю України. Зокрема статтею 22 КЗпП встановлено заборону необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу, а також будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Натомість вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватися законодавством України.

У низці інших статей КЗпП, які регулюють питання прийняття на роботу, також зазначено, що законодавством України можуть встановлюватись інші норми, ніж ті, що передбачено КЗпП, а до окремих працівників встановлено певні вимоги, невідповідність яким є підставою для обгрунтованої відмови в прийнятті на роботу. Так, частиною другою статті 24 КЗпП встановлено, що під час укладення трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

У таблиці 1 наведено умови прийняття на роботу в певних випадках, передбачених КЗпП. Крім того, КЗпП та іншими законодавчими актами передбачено додаткові гарантії при прийнятті на роботу деяких категорій громадян (табл. 2). Окремими законодавчими актами України встановлено певні правила прийняття на роботу або додаткові вимоги чи гарантії при працевлаштуванні (табл. 3).

Таблиця 1. Умови прийняття на роботу в певних випадках

Таблиця 2. Додаткові гарантії при прийнятті на роботу деяких категорій громадян

Таблиця 3. Певні правила прийняття на роботу або додаткові вимоги чи гарантії при працевлаштуванні

Законодавство гарантує громадянам правовий захист від незаконної відмови у прийнятті на роботу. Так, необгрунтована відмова в прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду, оскільки статтею 55 Конституції України встановлено, що права людини захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 232 КЗпП передбачено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються, зокрема, спори про відмову в прийнятті на роботу: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (далі — підприємство); молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на це підприємство; вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років; інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз’яснено, що при обгрунтованості позову про укладення трудового договору суд рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня, наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата — з цієї дати), а з іншими особами — з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Оплата вимушеного прогулу працівника внаслідок відмови у прийнятті його на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору провадиться згідно з частиною другою статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: