Сутність та значення соціального партнерства

В економічній літературі наголошується на існуванні двох підходів до формування сутності соціального партнерства.

Відповідно до першого, соціальне партнерство трактується як система взаємовідносин між найманими працівниками та роботодавцями, яка приходить на зміну класовій боротьбі. Прибічники цього підходу щодо розуміння суті соціального партнерства керуються тим постулатом, що сучасне суспільство не є капіталізмом у класичному розумінні його соціально-політичної природи, і що в цьому суспільстві більше немає класів, а є рівноправні партнери, здатні домовитися між собою за виникнення розбіжностей.

Згідно з другим уявленням щодо сутності соціального партнерства останнє є способом погодження протилежних інтересів методом регулювання конфліктів між двома класами - найманих працівників і власників засобів виробництва. Прихильники цього підходу вважають, що сучасний капіталізм практично нічим не відрізняється від класичного капіталістичного способу виробництва, а соціальне партнерство згідно з баченням прибічників цих постулатів здатне лише пом'якшити класові протиріччя, зберегти на певний період політичну стабільність і соціальний спокій у суспільстві.

Ближчими до реалій сьогодення є трактування сутності соціального партнерства тими науковцями, які його розглядають як метод і механізм регулювання соціально-трудових відносин, вирішення суперечностей між найманими працівниками та роботодавцями.

Заслуговують на увагу й визначення соціального партнерства як особливого типу соціально-трудових відносин, притаманного ринковій економіці, що забезпечує оптимальний баланс реалізації основних інтересів різних соціальних груп, і насамперед найманих працівників та роботодавців.

Соціальне партнерство передбачає постійний діалог між суб'єктами відносин у сфері праці, переговорний, договірний процес узгодження інтересів. Тому правомірно стверджувати, що соціальне партнерство - це особливий тип відносин у соціально-трудовій сфері, який передбачає застосування різноманітних форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців та їхніх представницьких органів шляхом прагнення до спільних домовленостей, досягнення консенсусу, опрацювання і спільної реалізації заходів з різноманітних напрямів соціально-економічного розвитку. Для ширшої характеристики сутності соціального партнерства, розуміння його сучасної ролі та місця в сучасній економічній системі принципово важливим є врахування таких обставин.

Перша Наймані працівники і роботодавці та їхні представницькі органи мають не лише спільні, а й відмінні, іноді протилежні соціально-економічні інтереси.

Друга Соціальне партнерство правомірно розглядати як важливий чинник формування інститутів громадянського суспільства, а саме, об'єднань роботодавців, найманих працівників, започаткування та розвитку постійного діалогу між суб'єктами соціально-трудових відносин.

Третя Соціальне партнерство є процесом взаємодії сторін соціально-трудових відносин та органів, що представляють їхні інтереси. Постійний діалог між ними має на меті забезпечення оптимального балансу інтересів і створення сприятливих економічних, політичних, соціальних умов для стабільного соціально-економічного розвитку.

Четверта Соціальне партнерство не можна розглядати як традицію чи специфічну складову механізму формування та регулювання соціально-трудових відносин в окремих країнах, адже це партнерство є об'єктивною вимогою, тобто притаманною економіці ринкового типу формою погодження інтересів суб'єктів трудових відносин. Становлення і розвиток системи соціального партнерства за умов ринкової економіки - результат об'єктивних реалій, що випливають з нової ролі, статусу суб'єктів ринку праці - роботодавців, найманих працівників та органів, що представляють їхні інтереси.

П'ята Відносини між соціальними партнерами можуть бути прогресивними чи деструктивними, регресивними, залежно від настанов, якими керуються сторони соціального діалогу, та арсеналу методів регулювання взаємних відносин, що ними використовуються.

Шоста Соціальне партнерство є альтернативою диктатури в соціально-трудових відносинах, оскільки передбачає застосування цивілізованих методів погодження інтересів-проведення переговорів, досягнення компромісу, консенсусу, згоди.

Таким чином соціальне партнерство з функціонального погляду слід розглядати як систему правових і організаційних норм, принципів, структур, процедур (заходів), які спрямовані на забезпечення взаємодії між найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному рівнях та рівні підприємств (організацій). Його метою, як і на перших етапах становлення, є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і роботодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конфліктам і залагодження суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: