Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Неврологічні і психіатричні симптоми




ВІЛ-інфекція призводить до різних нейропсихіатричних ускладнень, які або виникають в результаті прямого ураження нервової системи ВІЛ, або є наслідком опортуністичних інфекцій.

Токсоплазмоз викликається одноклітинним паразитом Toxoplasma gondii, який може інфікувати головний мозок і викликати енцефаліт, або очі і легені. Криптококовий менінгіт - інфекція мозкової оболонки, що викликається грибом Cryptococcus neoformans. Симптомами зараження є лихоманка, головний біль, втома, нудота, блювота, напади.

Прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія - демієлінізуюче захворювання, при якому поступово руйнується мієлін, що покриває аксони нейронів і порушується проведення нервових імпульсів. Причиною хвороби є поліомавірус, яким в латентній формі заражені до 70% людської популяції. В активній формі поліомавірус викликає смерть протягом кількох місяців після появи симптомів.

У ВІЛ-інфікованих можливий розвиток метаболічної енцефалопатії, званої комплексом недоумства СНІД (англ. AIDS dementia complex, ADC), яка розвивається в зараженому мозку за участю макрофагів і мікроглії. Ці клітини легко заражаються ВІЛ і виробляють нейротоксин.Специфічні неврологічні відхилення проявляються у вигляді когнітивних, поведінкових, рухових порушень. Такі порушення проявляються через кілька років після інфікування ВІЛ та пов'язані зі зниженням числа CD4 + Т-лімфоцитів і підвищенням числа вірусних частинок в плазмі крові.

Нейрокогнітивних розлади переважають в західних країнах (10-20%)] І незначні, наприклад, в Індії (1-2%).[19][20] Такі відмінності, можливо, викликані іншим серотипом ВІЛ, що переважає в Індії. Маніакальний синдром, викликаний ВІЛ, частіше зустрічається у пацієнтів з розвиненою ВІЛ-інфекцією. Неврологічні розлади рідше зустрічаються в разі терапії багатьма ліками.

Пухлини

Саркома Капоші

ВІЛ-інфіковані пацієнти часто мають підвищені рівні виникнення ракових пухлин. Це в першу чергу пов'язано з коінфекцією онкогенними ДНК-вірусами, особливо, вірусом Епштейна-Барра (англ. EBV), герпесвірусом, асоційованим з саркомою Капоші (герпесвірус людини 8), і папіломавірусом людини (англ. HPV)

Саркома Капоші є найпоширенішою пухлиною, що виникає у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Поява таких пухлин серед молодих гомосексуалістів в 1981 рік у стало одним з перших ознак епідемії СНІД. Саркома Капоші викликається гаммагерпесвірусом, званим вірусом герпесу, пов'язаним з саркомою Капоші. Симптомом захворювання є поява пурпурних вузликів на шкірі, або в порожнині рота, на епітелії шлунково-кишкового тракту і в легенях. В-клітинні лімфоми, наприклад, лімфома Беркітта, дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома та первинна лімфома ЦНС, частіше зустрічаються у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Ці форми пухлин часто віщують несприятливий прогноз перебігу захворювання. Вірус Епштейна-Барр є однією з причин виникнення таких лімфом. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів лімфоми часто виникають в незвичайних місцях, наприклад, в ШКТ. В разі діагностики саркоми Капоші і агресивної В-клітинної лімфоми у ВІЛ-інфікованого хворого, ставиться діагноз СНІД. Інвазивний рак шийки матки, викликаний папіломавірусом людини, у ВІЛ-інфікованих жінок також вказує на розвиток СНІД.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів також часто виникають інші пухлини, наприклад, хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз), анальний рак і ректальна карцинома, гепатоклітинна карцинома, рак голови і шиї, рак легенів. Перераховані захворювання можуть бути викликані вірусами (вірус Епштейн-Барр, папіломавірус людини, вірусний гепатит В і С), або іншими факторами, в тому числі контактом з канцерогенами, наприклад, з тютюновим димом в разі раку легенів.

Примітно, що частота розвитку багатьох пухлин, наприклад, раку грудей або раку прямої кишки, не підвищується у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. У країнах, де високоактивна антиретровірусна терапія інтенсивно використовується для лікування ВІЛ-інфекції, число СНІД-пов'язаних новоутворень знижується, в той же час ракові пухлини є основною причиною смерті ВІЛ-інфікованих пацієнтів.]В останні роки зростає кількість смертей від форм пухлин, не пов'язаних зі СНІДом.

Інші інфекції

У пацієнтів з діагнозом СНІД часто розвиваються опортуністичні інфекції, які мають неспецифічні симптоми, наприклад, лихоманку і зниження ваги. Такі інфекції можуть бути викликані внутрішньоклітинної Mycobacterium avium і цитомегаловірус ом. Цитомегаловірус може викликати коліт и і запалення сітківки.

Пеніціллоз, викликаний Penicillium marneffei, є третьою за частотою формою опортуністичних інфекцій (після позалегеневого туберкульоз а та криптококоз а), яка проявляється у ВІЛ-позитивних осіб в ендемічних районах Південно-Східної Азії.

У пацієнтів з діагнозом СНІД часто буває нерозпізнаною інфекція парвовірус ом В19. Однією з найбільш частих наслідків є анемія, яку важко відрізнити від анемії, викликаної антиретровірусними ліками для лікування СНІД.

Діагностика СНІДу

Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных