Методологічні принципи вивчення соціальної структури суспільства (марксистсько-ленінська теорія про класи, теорія соціальної стратифікації).

В радянські часи соціальна структура суспільства вивчалася тільки на основі офіційної марксистсько-ленінської теорії про класи, як основу соціальної структури суспільства. В.Ленін вважав, що головна ознака класу - це його відношення до засобів виробництва (має засоби виробництва або не має). Вчення про класи, як основу соціальної структури суспільства можна використовувати і зараз, але для характеристики історичних типів суспільства (рабовласницького, феодального). Зараз перевага у вивченні соціальної структури суспільства надається теорії соціальної стратифікації. Засновниками цієї теорії були М.Вебер і П.Сорокін. Це теорія розроблялася як західними вченими (Т.Парсонсом, Д.Муром та ін.), так і вченими СНД (Заславською, Комаровим, Шкаротан та ін.). Представники теорії соціальної стратифікації стверджували, що поняття „клас” треба замінити на поняття „страта” – верства (з латин. statum) або на поняття „соціальна група”, так як в сучасному постіндустріальному суспільстві відносини власності розмиті, багатоваріантність власності.

Соціальна стратифікація - це непросто різноманітне становище окремих індивідів, сімей, цілих страт, але й нерівне їх становище.

В основі теорії стратифікації є об’єднання людей за статусними ознаками:

- владними;

- майновими;

- професійними;

- освітніми.

Стратифікаційна система – це процес соціального відтворення більш чи менш однорідної сукупності індивідів соціальних груп, які утворюють структуру суспільства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: