Аравійська нафтогазоносна провінція

Нафтогазоносна провінція акваторію охоплює Персидську затоку і прилеглу частину суші. У тектонічному відношенні провінція приурочена до Аравійської плити, характеризується значною розчленованістю кристалічного фундаменту та різко вираженоною блоковою будовою, яка в осадовому чохлі відображена значними валоподібними підняттями, переважно субмеридіонального простягання. С півночі на південь виділяють такі структурні елементи: Басра-Кувейтська западина, склепінне підняття Хаза і западина Руб-ель-Халі.. Структури охоплюють акваторію Персидської затоки. Структури уявляють собою підняті та опущені сегменти плити, розділені поперечними розломами. Осадовий чохол складений відкладами палеозою (до7 км) та мезозою – кайнозою (до 5,5 км). Тут виявлено біля 70 нафтових і 6 газових родовищ, які групуються вздовж розломів північно-західного і північно-східного простягання.

В структурах западини Басра-Кувейтська виділяють велике вигнуте валоподібне підняття, довжиною 250 км – Кувейтська дуга, до якого належить більшість родовищ. Тут основними нафтоносними породами є крейлові пісковики барему, альбу і сеноману.

На піднятті Хозе порівняно з западинами спостерігається скорочення товщини чохла. Там відклади слабо дислоковані, місцями утворюють зони валоподібних регіональних піднять. Нафтогазоносні горизонти виявлені в карбонатних відкладах пермі, тріасу, середньої юри, верхньої юри, верхньої крейди.

В западині Руб-ель-Халі розріз характеризується одноманітної карбонатною товщею стратиграфічного діапазону від пермі до сеноману. Тут будова мезозойських відкладів ускладнена брахіантикланальними і куполоподібними структурами з кутами падіння пластів 5-6°. Вони зазвичай групуються в зони регіональних валоподібних піднять. Область характеризується розвитком солянокупольних структур, які в надсольовій товщі проявляються пологими підняттями округлої форми, що порушені скидами. До них приурочені майже усі родовища. Серед них до гігантів належать Умм-Шейф, Іл-ель-Шарги. На північній окраїні западини (Абу-Дабі та акваторія) нафтогазоносними є доломітізовані вапняки неокому. Другорядне значення мають доломітизовані вапняки середньої та верхньої юри.

Північно-східний моноклінальний схил западини Руб-ель-Халі у передгір’ї хребта Оман розбитий на блоки глибинними розломами значної амплітуди.В крайових частинах підвищених блоків вздовж роломів утворилися підняття, з якими пов’язані високодебітні родовища Фахуд, Натих, Їмбал. На глибині вони ускладнені прирозломними соляними діапірами. Основна нафтогазоносна світа – доломітізоівні вапняки середньої крейди.

Басейн Персидської затоки характеризується високою концентрацією запасів нафти в порівняно невеликому числі гігантських родовищ. Більше за половину нафтових ресурсів цього регіону зосереджено усього в 13 родовищах. Безпосередньо в затоці розташовані наступні гігантські родовища нафти: Сафанія-Хафджі, Маніфа, Ферейдун-Марджан, Абу-Сафа, Умм-Шейф, Беррі, Зулуф, Зукум, Лулу-Есфандіяр, Букуш і інші.

Загалом, початкові видобувні запаси в Персидській затоці оцінюються в 17,5 млрд. т нафти і 5,6 трлн м³ газу (в сумі 22 млрд. т вуглеводнів).

Перспективними є також нафтогазоносні області Кенії, Танзанії (вік осадового чохла пізній неоген-четвертинний), а також периокеанічні западини Мозамбіку, Самалі тощо, які є епіпротерозоїським продовженням континентальних структур в море.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: