Суть кредитного ризику, його структура. Чинники, що ведуть до появи кредитного ризику

Кредитний ризик — імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Кредитний ризик виникає не тільки стосовно кредитів, а й інших балансових і позабалансових статей, таких як банківська гарантія, акцепт, вкладення в цінні папери.

Ступінь кредитного ризику залежить від наступних факторів:

• економічної та політичної ситуації в країні і регіоні;

• ступеня концентрації кредитної діяльності в окремих галузях, чутливих до змін в економіці (тобто значний обсяг сум, виданих вузькому колу позичальників або галузей);

• банкрутства позичальника;

• концентрації діяльності кредитної організації в маловивчених, нових, нетрадиційних сферах кредитування (лізинг, факторинг і т.д.);

• питомої ваги нових і нещодавно залучених клієнтів, про які банк не має достатньої інформації;

• зловживань з боку позичальника, шахрайства;

Перераховані фактори кредитного ризику можна згрупувати як зовнішні і внутрішні. До групи зовнішніх факторів відносяться: стан та перспективи розвитку економіки країни в цілому, грошово-кредитна, зовнішня і внутрішня політика держави та можливі її зміни в результаті державного регулювання. До зовнішніх кредитних ризиків відносяться: політичний, макроекономічний, соціальний, інфляційний, галузевий, регіональний, ризик законодавчих змін.

При визначенні кредитного ризику при наданні кредиту необхідно враховувати та­кі фактори, як: Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника пога­сити свої зобов'язання перед банком.

Можливість — це здатність позичальника отримати гроші за своїми активними операціями і конкретними проектами, що бу­дуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використа­на в проекті, що кредитуватиметься.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди.

Кредитний ризик розділяють на індивідуальний та портфельний.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий кон­кретний контрагент банку — позичальник, боржник, емітент цін­них паперів.

Портфельний кредитний ризик — імовірність ризиковості кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) комерцій­ного банку. Портфельний кредитний ризик проявляється у змен­шенні вартості активів банку

9. Кількісна оцінка кредитного ризику

Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає:

– квартальну та річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на три місяці;

– тільки річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на дванадцять місяців.

Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи.

Банк здійснює оцінку фінансового стану фізичної особи, якій надано кредит (далі - боржник - фізична особа), у тому числі тієї, яка є суб’єктом господарювання, на підставі таких кількісних та якісних показників.

Кількісні показники:

– сукупний чистий дохід (щомісячні сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання, крім зобов’язань перед банком, що здійснює оцінку фінансового стану боржника - фізичної особи з метою формування резерву;

– накопичення на рахунках у банку (інформація надається за бажанням боржника - фізичної особи);

– коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов’язань боржника - фізичної особи; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об’єкта кредитування/застави; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо). Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Якісні показники:

– загальний матеріальний стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

– соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

– вік клієнта.

Питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70%.

Банк визначає клас боржника - фізичної особи на підставі результатів оцінки його фінансового стану:

Клас А - фінансовий стан добрий.

Клас Б - фінансовий стан задовільний.

Клас В - фінансовий стан незадовільний.

Клас Г - фінансовий стан критичний.

10. Характеристика способів захисту від кредитного ризику. 11. Система методів управління кредитним ризиком.

Методи зниження кредитного ризику (коли банк приймає ризик) поділяються на методи самостійного зниження та методи трансферу.

Методи самостійного зниження кредитного ризику дають можливість банку знизити або ймовірність збитків, або величину негативних наслідків за рахунок власних коштів та засобів, що є у розпорядженні банку.

Основними методами зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля є: авторизація;дотримання нормативів кредитного ризику;резервування;компенсація ризику за рахунок поточного прибутку;диверсифікація;лімітування;моніторинг та контроль.

Диверсифікація кредитного портфеля є найдешевшим методом зменшення ризику неплатежу за позичкою. Сам метод диверси­фікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного.

Лімітування, близький до диверсифікації метод зниження кредитного ризику, полягає у встановленні максимально допус­тимих розмірів (граничних меж) щодо кредитних операцій банку, певних галузей, клієнтів, регіонів, країн.

Формування резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля, що служить для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів.

Методи передавання кредитного ризику передбачають розпо­діл (трансфер) ризиків між іншими учасниками ринку: банками, підприємствами, будівельними, страховими, інвестиційними, фа­кторинговими та лізинговими компаніями, іншими фінансовими організаціями.

Існують такі методи передавання кредитного ризику: страхування;продаж кредитів та сек'юритизація;консорціумні та паралельні кредити;договори гарантії та поруки;факторинг та лізинг.

Страхування кредитних ризиків розгля­дають як вид страхування, суть якого полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Сек'юритизація (активів) — перерозподіл ризиків за допомогою трансформації активів банку (позик та інших активів) у цінні па­пери для продажу інвесторам.

12.Формування резервів на покриття кредитних ризиків

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.

За заборгованістю, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, сума загального кредитного ризику зважується на встановлений коефіцієнт резервування залежно від категорії, до якої віднесена ця заборгованість.

Формування резерву під кредитні ризики за операціями в іноземній валюті, що проводяться на міжбанківському ринку, здійснюється за коефіцієнтами резервування 1%, 5%, 20%, 50%, 100% відповідно до категорії кожної окремої операції без додаткової оцінки надходжень позичальника в іноземній валюті.

Під час розрахунку резерву за кредитними операціями в іноземній валюті достатніми вважаються надходження валютної виручки, які перевищують суму основного боргу та відсотків за ним. Розрахунок достатності надходжень валютної виручки здійснюється за період, що відповідає строку дії укладеного кредитного договору.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: