Схеми живлення електроенергією більше 1000В

Схема живлення промислового підприємства від енергосистеми залежить від: віддалення джерела живлення і загальної схеми електропостачання даного району, промислового вузла, величини потрібної потужності з урахуванням перспектив розвитку, територіального розміщення навантажень, необхідного ступеня безперебійності електропостачання, наявності на підприємстві власного джерела

живлення заводської ТЕЦ.

В залежності від цих початкових положень живлення від енергосистеми може бути відведено:

1. до одного загального для всього промислового підприємства прийомного пункту (УРП. ЦРП, ГПП);

2. до двох і більше прийомних пунктів;

3. по схемі глибокого введення на територію підприємства магістральної лінії для безпосереднього приєднання до неї трансформаторних підстанцій без споруди проміжних вузлів (ГПП, ЦРП).

1) Схеми з одним прийомним пунктом електроенергії застосовуються тоді, коли немає спеціальних вимог до безперебійності живлення і при відносно компактному розміщенні навантажень. При невеликій потужності промислового підприємства і живлення його від енергосистеми при напрузі 6–10 кВ прийомним пунктом являється ЦРП.

2) Якщо потужність значна і підприємство живиться лініями електропередач при напрузі 35–220 кВ прийомним пунктом являється ГПП.

Схеми з двома і більше прийомними пунктами електроенергії застосовується в слідуючих випадках:

1. При перевазі на підприємстві навантажень 1 категорії і наявності спеціальних вимог до безперебійності електропостачання.

2. При значній території промислового підприємства і розміщенні порівняно потужних споживачів електроенергії двома і більше відокремленими групами (металургійні заводи, хімкомбінати та ін.);

3. при стадійному розвитку підприємства і такому територіальному розміщенні навантажень, коли для наступної черги доцільно споруджувати допоміжний пункт прийому електроенергії.

3) Електропостачання металургійного заводу здійснюється від двох джерел живлення (районної енергосистеми і власної ТЕЦ).

Електропостачання металургійного заводу здійснюється від двох джерел живлення (районної енергосистеми і власної ТЕЦ). В схемі (мал.7–3) зв’язок ТЕЦ з районною системою і ГПП заводу-на стороні 110–220кВ. В схемі (мал.7–4) зв’язок ТЕЦ з ГПП на стороні 10 кВ.

Схема електропостачання крупного промислового підприємства з споживачами електроенергії великої потужності, розміщеними в трьох територіально відокремлених групах, приведена на мал. 7-5. Електроенергія надходить від енергосистеми через УРП 220/110кВ. Прийомними пунктами електроенергії на підприємстві являються три ГПП 110/6-10кВ. При схемах глибокого введення розподілення електроенергії здійснюється лініями напругою 35, 110 і 220кВ, що проходять на території підприємства з відпайками від них для живлення окремих крупних пунктів використання електроенергії.

При системі глибоких введень:

1) здійснюється роздрібнення головної понижуючої підстанції і децентралізація прийому електроенергії по декільком підстанціях меншої

потужності;

2)зовнішні живлячі лінії без проміжних вузлів безпосередньо переходять в розподільну заводську мережу першої степені;

3) розподілення енергії здійснюється при підвищеній напрузі (35, 110, 220 кВ), тобто з мінімальними затратами електроенергії і затратами провідникового металу;

4) відпадає необхідність в спорудженні проміжних розподільних пунктів 6-10 кВ, необхідних при крупних ГПП, при розукрупнених підстанціях 35-220 кВ, розподільні пристрої вторинної напруги 6-10 кВ виконують функції вказаних РП;

5) скорочення довжини розподільних ліній і роздрібнення ГПП призводять до підвищення надійності електропостачання, так як у випадку пошкоджень аварійний режим локалізується в порівняльно невеликій ланці, яку легше відновити, ніж при одній потужності ГПП;

6) зменшуються робочі напруги і напруги короткого замикання, що суттєво впливає на спрощення комунікації; можна обійтись без ре актування ліній і полегшити вимикачі;

7) скорочується протяжність дорого коштуючи кабельних ліній розподільної мережі вторинної напруги 6-10 кВ;

8) полегшується задача регулювання напруги;

9) спрощується подальший розвиток системи електропостачання.

Цілеспрямованість застосування схеми глибокого введення і степінь дрібнення ГПП обґрунтовується техніко-економічними розрахунками з урахуванням місцевих умов – розміру території промислового підприємства, концентрації навантажень, їх величини, характеру і т.д. Глибокі введення 35–220 кВ виконуються за двома схемами:

1. у вигляді магістральних повітряних ліній від районної електросистеми з відпайками - відгалуженнями по спрощених схемах до роздрібнених підстанцій 35–220/6–10 кВ і 35/0,4–0,66 кВ, розміщених в центрах навантажень відповідних районів підприємства;

2. у вигляді кабельних або повітряних радіальних ліній до підстанцій 35–220 кВ, розміщених в центрах навантажень окремих груп споживачів і які живляться від вузлів підстанцій на кордоні підприємства або ж від найближчої районної підстанції енергосистеми.

Схема глибокого введення магістральної лінії 35 кВ приведена на мал.7–6. Двох ланцюгова повітряна лінія 35 кВ проходить вздовж цехів. Понижуючі двох трансформаторні підстанції 35/0,4 кВ приєднуються безпосередньо до магістральної лінії по найпростіших схемах з застосуванням запобіжників 35 кВ. В цій схемі електроенергія трансформується в цехових ТП безпосередньо на напругу 380 кВ. Для живлення порівняльно потужних електроприймачів (в схемі – компресорний) передбачається ТП 35/6 кВ з застосуванням вимикачів.

Рис. 7-1. Схема з одним приймаючим пунктом – ЦРП.

Рис. 7-2. Схема з одним приймаючим пунктом – ГПП.

Рис. 7-3. Схема електрозабезпечення металургійного заводу
від районо­ваної енергосистеми (ГПП) та власної ТЕЦ;
зв’язок на стороні 110–220 кВ

Рис. 7-4. Схема електрозабезпечення металургійного заводу
від районо­ваної енергосистеми (ГПП) та власної ТЕЦ;
зв’язок на стороні 10 кВ.

Рис 7-5 Схема електрозабезпечення пунктами – ГПП.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: