Мистецтво Давньої Індії (ІІ тис. до н. е. – V ст. н. е.).

ІІ тис. до н. е. – «ведичний» період. Веди (Знання). Особливості релігії. Цивілізація Мохенджо-Даро. Цивілізація Хараппи: печатки, амулети, лощена кераміка. Мистецтво пізньоведичного періоду: керамічні жіночі фігурки, ювелірні прикраси. Роль ведичної літератури як джерела творчості.

І тис. до н.е. – формування крупних рабовласницьких держав. Особливості соціально-політичної структури суспільства. Брахманізм.

Буддизм. Набув офіційного статусу за царя Ашокі (ІІІ ст. до н. е.). Поширення кам’яної архітектури. Ступи (ступа в Санчі (250 р. до н. е.)). Стамбхи (колони Ашокі, Левова капітель). Чайтьї (чайтья в Карлі).

Печерні храми Аджанти: розписи і скульптура (ІІІ ст. до н. е. – VІІ ст. н. е.). Оформлення комплексу Аджанти – період Гупта (ІV – поч. VІ ст.).

Скульптура надзвичайно тісно пов’язана з архітектурою. Добуддийська (під впливом анімізму та брахманізму – дрібна пластика). У ранньому буддизмі – символічні рельєфи, з ІІ ст. до н. е. з’являються рельєфи за мотивами джатак. Скульптура в період правління династії Маур’їв: скульптурні капітелі, портрети, фігури Якш. Скульптурне оформлення ступ в Санчі і Бхархуті. До часів династії Кушанів відносять виникнення статуй Будди в храмах. Статуї Будди: мистецтво (школа) Гандхари (норми античної класики застосовані до буддийської тематики).

Живопис. Розписи Аджанти V – VІІ ст. на сюжети джатак – світський характер та життєва правдивість. Точна, вишукана лінія малюнку, надзвичайно високий художній рівень.

Мистецтво середньовічної Індії (кін. V – ХVІІІ ст.)

Ранньофеодальні відносини формуються до моменту руйнації держави Гуптів (кін. V – поч. VІ ст.). Індуізм: особливості релігії та її вплив на мистецтво.

Архітектура VІІ – VІІІ ст.: різноманітність типів, продовження традиції скельних храмів, зв’язок зі скульптурою. Культові споруди на честь Вішну та Шиви. (Храм Шиви на о. Елефанта (VІІ – VІІІ ст.), храм Кайласанатха в Елурі (VІІІ ст.)).

До Х – ХІ ст. на півдні формується просторово-космологічне планування індуїстського храму, яке відображає систему всесвіту (храми в Танджорі та Мадурі, ХІ – ХVІ ст.). На півночі архітектура храмів тяжіє до вертикалі, адже відтворює ідею «храму – гори», помешкання божества (башта храму Лінгараджа комплесу Бхубанешвар – 55 м., бл. 1000 р. н. е.). Храм Кандарья-Махадева в Каджурахо (ХІ ст.).

У монументальних храмових комплексах спостерігається кульмінація синтезу мистецтв (поверхня архітектурних споруд, опоясана орнаментальними та сюжетними фризами, стає пластичною та мерехтливою). Архітектура органічно відтворює прадавній культ природи.

Архітектура Північної та Центральної Індії ХІІІ – ХVІІ ст..

Період мусульманських вторгнень та володарювання. Делійський султанат (ХІІІ ст.). Імперія Великих Моголів (ХІV – ХVІІ ст.). Розповсюдження ісламу, його вплив на архітектуру Індії.

Розвиток будівництва: нові технології (кладка на розчині), конструкції (арка, купол), архітектурні форми (мінарет, айван), орнаментація. Місцеві майстри пристосовували традиції (зокрема, будівництво на платформі) до нових впливів. Архітектурі періоду мусульманського панування притаманне застосування портально-купольної композиції. Вона вражає масштабністю, витонченістю, різноманітністю. Мечеть Куттуб ад-діна (перероблена з храму Вішну) та мінарет Кутб-Мінар в Делі (1231). Будуються столиці – Делі та Агра. Мавзолей Шер-Шаха Сур (1540), мавзолей Хумаюна. Мавзолей Тадж-Махал (1632-1650). Мечеть Масджиді-джума в Делі (1644-1658) – найбільша в Індії.

Храмові комплекси в Шрирангамі (ХІІІ – ХVІІІ ст.), Мадурі (1632-1645) продовжують традиції індуїстських храмів типу Танджора.

Червоний форт в Делі та палацова резиденція в Агрі (ХІІІ ст.)

Скульптура. З ХІІІ ст. (відколи буддизм поступається індуїзму) у творчості майстрів відтворюються міфологічні сюжети та епос.

Скульптура Північної та Центральної Індії VІ – ХІІІ ст.. Скульптурні композиції та горельєфний бюст трьохликого Шиви з острова Елефанта (храм – культовий центр VІ – VІІ ст.). Скульптура храмів Каджурахо, Корнак, Бхубанешвар (Х – ХІІ ст.). Підпорядкованість архітектурі, персонажі, сюжети, особливості відтворення, тип краси. Середньовічна скульптура Індії Х – ХІІІ ст. – надзвичайне досягнення національної культури. Згодом, під впливом офіційного мистецтва мусульманських правлячих династій, скульптурний декор замінюється орнаментом.

Скульптура Південної Індії ХVІ – ХVІІ ст.. На Півдні продовжується традиція скульптурного декору міфологічної, епічної («Махабхарата», «Рамаяна») тематики. Храми у Бенаресі, Шрирангамі, Чидамбарамі, Танджорі, Мадурі. Тип краси. Згодом – перевага декоративізму над конструкцією.

Живопис. Розквіт мініатюри у ХVІ – ХVІІІ ст.. Могольська школа (формувалась як придворна, під впливом майстрів зі Середньої Азії та Ірану). Раджпутська школа (давня самостійна індійська, більш демократична).

Прикладне мистецтво. Художні ремесла – одні з найдавніших у світі. Ткацтво (бавовняні вибійки, шовкова парча з золотою або срібною ниткою, кашмірська вовна). Обробка металу (чеканка, різьблення, філігрань, інкрустація), речі з бронзи, міді, сталі. Різьблення по дереву та слоновій кістці. Лакові вироби. Ювелірні прикраси. Всесвітньо відомі: кашмірські шалі, емалі Джайпуру, слонова кістка Траванкор-Кочину і т. д.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: