Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Соціальне забезпечення




Тема 1. Поняття, предмет, метод і система права соціального забезпечення

 

Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави.

Соціальна політика

Соціальну сферу формує комплекс відносин і зв’язків, які виникають між людьми, соціальними групами та суспільством загалом, що пов’язані із задоволенням широкого спектру потреб, необхідних для відтворення життєдіяльності сучасної людини.

Україна у ст.1 Конституції проголошена соціальною і правовою державою. Соціальною є держава, яка гарантує людині належні їй соціально-економічні права шляхом створення необхідних умов для їх реалізації та здійснює соціальну політику на засадах справедливості і в інтересах всього суспільства.

Змістом соціальної політики є політична координація і регулювання широкого спектра соціальних процесів.

Соціальна політика - система правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності в суспільстві,створення умов для зростання добробуту працездатних осіб та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність чи інші життєві обставини не має достатніх засобів до існування.

Законодавчою базою для проведення соціальної політики є ст.ст. 41-52 Конституції, де закріплені соціально-економічні права людини, запорукою реалізації яких є, в основному, економічні чинники.

Основні завдання соціальної політики:

1. ліквідування бідності і забезпечення зростання рівня життя населення

2. соціалізувати економіку держави (інвестиційну, цінову, податкову, бюджетну, грошово-кредитну складові частини економіки)

3. забезпечити умови максимально повної реалізації принципів соціальної справедливості та виконання соціальних прав.

4. забезпечити соціальну стабільність в суспільстві.

Основні структурні частини соціальної політики:

1. політика розподілу і перерозподілу суспільного продукту (стимулювання найманої праці, формування доходів власників засобів виробництва, оподаткування майна та доходів, індексація доходів, надання пільг)

2. демографічна політика (охорона материнства та дитинства, стимулювання дітонародження, регулювання шлюбно-сімейних відносин та допомога сім’ї, міграційна політика)

3. політика зайнятості та охорони праці.

4. політика соціального забезпечення та соціального страхування.

5. молодіжна політика

6. житлова політика

7. політика розвитку соціальної сфери села.

Соціальний захист

Протягом життя, кожна людини знаходиться перед небезпекою настання обставин, які можуть самими безпосереднім чином вплинути на стан її здоров’я та призвести до втрати заробітку – основного джерела засобів до існування. До таких обставин відносять хворобу, старість, інвалідність. Побороти ці обставини, в більшості випадків, самостійно, особа не може, оскільки вони визначаються об’єктивними соціально-економічними умовами, тісно пов’язані із трудовою діяльністю і майже не залежать від волі особі. Проте, вони впливають на соціальну стабільність суспільства і тому, держава бере на себе певну відповідальності за їх настання і створює систему соціального захисту.

Термін соціальний захист має широке і вузьке тлумачення. У широкому розумінні соціальний захист розглядають як діяльність держави, спрямовану на забезпечення процесу формування та розвитку повноцінної особистості, створення умов для самовизначення й ствердження в житті. У вузькому – соціальний захист розглядається як сукупність економічних і правових гарантій, котрі забезпечують додержання найважливіших соціальних прав громадян.

Таким чином, поняттям соціальний захист охоплюються соціальні права людини. Право на працю, на освіту, на житло, на відпочинок, на безпечне довкілля, на охорону здоров’я, на достатній життєвий рівень, на безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу мінімально встановлених стандартів та ін.

Соціальне забезпечення

Право на соціальне забезпечення відносять до соціальних прав, це одне з природжених прав людини, яке визнане світовим співтовариством і закріплене в основних міжнародно-правових документах. Загальна Декларація прав людини (ООН, 1948р), Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права (ООН,1966р), Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961), Переглянута європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1996).

Конституція України ст.46 встановила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом.

Забезпечення цього права здійснюється як в Україні, так і за кордоном за допомогою окремої галузі права - права соціального забезпечення.

В Конституції йдеться про право на соціальний захист, а не право на соціальне забезпечення.

У міжнародній практиці більш загальновживаним для позначення тих прав, котрі передбачені в ст.46 Конституції, є термін соціальне забезпечення. Розуміння терміну соціальне забезпечення ґрунтується на спеціалізованих нормах міжнародного права, одним із визначальних джерел якого є конвенція Міжнародної організації праці «Про мінімальні стандарти соціального забезпечення». Згідно із цією Конвенцією до сфери соціального забезпечення належить медична допомога, допомоги в разі хвороби, безробіття, старості, трудового каліцтва або проф. захворювання, інвалідності, втрати годувальника, по вагітності та пологах, сімейні допомоги.

Європейська хартія про основні соціальні права, підписана державами-членами Європейського Союзу містить права в галузі соціального забезпечення, які поділено на дві групи: права громадян, які працюють і мають право на адекватний соціальний захист і забезпечення в разі втрати заробітку внаслідок настання соціального ризику; права непрацюючих громадяни, котрі не мають засобів до існування і отримують соціальну допомоги в розмірі прожиткового мінімуму.

У міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, який Україна ратифікувала 19 жовтня 1973 року визнається право кожної на соціальне забезпечення.

Аналіз ст. 46 Конституції України свідчить, що її норми встановлюють саме таке право, яке традиційно у міжнародній та вітчизняній юридичній практиці отримало свій спеціальний термін - право на соціальне забезпечення. За межами соціального забезпечення, але в рамках соціального захисту знаходяться відносини, які регулюються іншими галузями права – трудовим, екологічним, адміністративним, фінансовим тощо. Соціальний захист застосовується щодо всіх соціальних прав, одним з яких є право людини на соціальне забезпечення.

Соціальне забезпечення – це організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, які зазнали соціального ризику, внаслідок якого втратили здоров’я та (або) засоби до існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців

Основні напрямки діяльності держави у сфері соціального забезпечення.

1. Реформа системи соціального страхування.

2. Реформа пенсійного забезпечення.

3. Реформа системи соціальної допомоги.

4. Удосконалення системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці.

5. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок техногенних та екологічних катастроф.

6. Удосконалення системи охорони здоров’я

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных