Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального забезпечення

Акти цієї групи, що є джерелами права соціального забез­печення, поділяються на універсальні міжнародно-правові акти, регіональні міжнародно-правові акти, двосторонні (локальні) договори України та внутрідержавні акти со­ціального партнерства.

Одним з перших універсальних міжнародно-правових актів, що проголошував принципи, на яких базується право соціального забезпечення багатьох країн світу, є, безперечно, Загальна декларація прав людини, яка була ухвалена резо­люцією ООН 10 грудня 1948 р. Положеннями цієї Декларації закріплюється, що «кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності і вільного розвитку особистості прав у економічній, соціальній і культурній сферах за посеред­ництвом національного й міжнародного співробітництва та у відповідності зі структурою і ресурсами кожної держави»¹.

Зазначене положення дає підстави для висновку, що пра­во на соціальне забезпечення визнається правом людини, а не громадянина конкретної держави. Це право належить до соціальних прав, оскільки людина є членом суспільства. Не­заперечним є й те, що його визнання державами-учасницями передбачає пряму залежність реалізації цього права від ста­ну соціального забезпечення та ресурсів кожної держави. При цьому рівень соціального захисту має бути таким, щоб забезпечити інше право — «право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї»². Право на достатній життєвий рівень повинно гарантуватися засобами соціально-

¹ Стаття 22 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. // Действующее международное право. Сборник документов. — М.: Издво Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 5.

"Там само. — Ст. 23.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: