Переконання, бажання і наміри агентів

Програмний агент як система найбільш адекватно описується за допомогою інтенсіональних відношень - інформаційних (переконання, знання) та передвідношень (бажання, намір, зобов'язання тощо). Інформаційні відношення - це відомості, які агент має про середовище, у якому він існує, тоді як передвідношення - це те, що певним чином керує діями агента.

Переконання (Belief) агента відображають його думки про поточний стан світу і про правдоподібність образу дії, що призводить до певного ефекту. Переконання агента підрозділяються на:

· внутрішні переконання агента, що надаються йому в процесі розробки та експлуатації ;

· переконання, що з’являються в агента А внаслідок спостережень та оцінки інформації за правилами:

§ якщо агент А спостерігає факт X, тоді А переконаний в X

§ якщо агент В повідомляє агента А про факт X та В вважає, що В - джерело, що заслуговує довіри, тоді А переконаний в X.

Бажання (Desire) – це ситуації, в які прагне потрапити агент шляхом виконання певних дій. Важливою властивістю множини бажань є те, що агент може мати несумісні і недосяжні бажання. Приміром, агент може бажати виконати певні дії за найменший час та витратити на це найменше ресурсів. Ціль - це несуперечлива підмножина бажань агента.

Наміри (Intention) - несуперечлива підмножина цілей, які може досягти обмежений у ресурсах агент, і засіб їх досягнення.

Передвідношення та інформаційні відношення тісно пов'язані, оскільки агенти формують свої наміри на основі наявної в них інформації про світ.

Переконання, як і деякі інші інтенсіональні відношення, - референційно непрозорі, тобто істинність висловлення “А вважає Х“ залежить не лише від істинності значення Х, але і від А, і через це класична логіка в її стандартній формі непридатна для їхнього опису. Приміром, істинність висловлення “студент вважає, що вивчив матеріал” визначаються не тим, чи насправді він його вивчив, а його власними переконаннями.

Розроблено багато досить складних способів формалізації переконань. Приміром, теорія можливих світів, запропонована Хинтіккою, дозволяє визначити семантику мови, що містить інтенсіональні оператори переконання. Як загальнозначущий критерій відмінності знаннявід переконання береться фіксована точка зору, представлена базовою системою можливих світів. Повні знання про навколишнє середовище в загальному випадку недоступні. Але агент здатний серед усіх взагалі можливих ситуацій виділити та відкинути ті ситуації, які суперечать наявній в нього інформації (приміром, якщо агент отримав дані від своїх сенсорів і вважає, що сенсори працюють правильно, то він переконаний в цих даних). Кожна з ситуацій, яка не була відкинута, називається світом і є можливою, виходячи зі знань агента. При цьому переконання агентів можуть бути охарактеризовані як множини можливих світів. Висловлення, істинне в усіх можливих світах агента, - це його переконання.

Модель агента, що базується на інтенсіональних відношеннях, звичайно називають BDI-моделлю (переконання - Belief, бажання – Desire, намір - Intention). Для моделювання поведінки інтелектуальних агентів використовують різні комбінації інтенсіональних відношень. Приміром, Кохен і Левескьє обрали як базові відношення переконання і цілі, визначаючи інші відношення через них, Рао і Джоржеф - переконання, бажання і наміри, тоді як Братман замість переконань, бажань та намірів використовує більш практичні відношення - цілі і плани. Вибір комбінації інтенсіональних відношень значною мірою визначається специфікою інтересів розробників моделі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: