Природно-господарські територіальні системи як цілісні системи. Механізм коадаптивного сумісництва господарської та природної підсистем.

Природно-господарські територіальні системи – такий вид геосистем, в яких природна і господарська складові, накладаючись, інтенсивно впливають одна на одну, утворюючи якісно нову геосистему цілісність

Природно-господарські територіальні системи включають у якості підсистем елементи природи, технічні об’єкти і комплекси технологічних процесів, розвиток яких підчиняється двом різним закономірностям – природним і соціально-економічним. Технічна підсистема включає різні об’єкти промисловості, сільського господарства і транспорту, гідротехнічні споруди, житлові споруди та ін.

Система – це комплекс взаємопов’язаних елементів, що характеризується цілісністю. (1963 р. В. Б. Сочало).

5 основних властивостей цілісності системи:

1. Відокремленість. Формування цілого приводить до відокремлення (відділення його від середовища) ціле може не мати чітких меж (всі межі природних об’єктів - перехідні зони).

2. Стійкість- це здатність протистояти зовнішньому впливу вона зумовлена трьома властивостями об’єкта: а) інертністю; б) пластичністю; в) відновлюваність.

3. Структурність – це принцип (спосіб) закон зв’язку елементів цілого. Для складання системи характерна ієрархічність структури та полі структурність (наявність в одній системі підсистеми з власною складною організацією)

4. Організація – це порядок розташування структурних елементів в просторі і часі. Організація характерна як для системи в цілому так і для окремих її компонентів (наприклад, рослинність – види, яруси; грунт – геогоризонт і т.д)

5. Взаємодія з навколишнім середовищем. Зв'язок – це спеціальні відносини при яких наявність, відсутність чи зміна одних елементів є умовою наявності, відсутності чи зміни других. Обмін здійснюється: речовиною, енергією, інформацією тому і зв’язки бувають: речовинні, енергетичні, інформаційні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: