Редакційно-технічне оформлення фактичного матеріалу. крапку в заголовках, винесених в окремий рядок, не ставлять

крапку в заголовках, винесених в окремий рядок, не ставлять. Після заголовка, поставленого впідбір з текстом, крапка необхідна.

у заголовках із двох самостійних речень між ними ставлять крапку, а в кінці за загальним правилом крапку пропускають. Цей заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не закінчувала його.

крапку після номера, літери, родового позначення ставлять, якщо їх набирають в один рядок з тематичним заголовком, і пропускають, якщо номер, літера тощо винесені в окремий рядок: РУБРИКАЦІЯ. Розділ. РУБРИКАЦІЯ

1. Європейські, американські, австралійські подвійні, потрійні і т. д. імена пишуться з великої літери кожне, незважаючи на те, чи є між ними дефіс, чи нема: Джордж Ноель Гордон Байрон, Жан-Жак Руссо.

2. Дефіс в іменах, які пишуться через дефіс, зберігається між ініціалами: Ж.-Ж. Руссо.

3. Китайські власні імена складаються з двох частин, кожна з яких пишеться з великої літери; дефіс усередині другої частини не ставиться: Ден Сяопін, Цзян Цземінь.

4. В'єтнамські, корейські, бірманські власні імена складаються здебільшого з трьох частин, кожна з яких пишеться з великої літери; дефісів між цими частинами не ставлять: Кім Чен Ір, Фам ВанДонг, У Не Він.

5. Артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, дель, дер, ді, дос, дю, ла, ле, фон та ін. у західноєвропейських прізвищах та іменах пишуться з малої літери й окремо від інших частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Макс фон дер Грюн.

6. Зазначені артиклі, прийменники, частки пишуться з великої літери, якщо вони злилися з іншою частиною прізвища в одне слово (пишуться разом чи через дефіс) або в мові-джерелі пишуться з великої літери: Дюбуа, Ларошфуко, Шарль Де Костер.

7. Скорочена частка Де (де) в західноєвропейських прізвищах приєднується до іншої частини прізвища чи імені через апостроф: Ґабрієле Д'Аннунціо, Жанна д'Арк.

8. Частка О перед ірландськими прізвищами пишеться з великої літери й через апостроф: О'Коннор, О'Ніл (псевдонім Вільяма Сидні Портера О.Генрі не має ірландського походження).

9. Частки Сан-, Сен-, Сент- перед західноєвропейськими прізвищами пишуться з великої літери й приєднуються дефісом: Антуан де Сент-Екзюпері, Сен-Жуст, Сан-Мартін.

10. Частка Мак найчастіше пишеться разом з наступним словом у прізвищі, проте може писатися в окремих випадках (за традицією) й через дефіс (не можна писати Мак окремо від наступної частини або за написання Мак разом з наступною частиною писати цю наступну частину з великої літери): Макдональдс, Мак-Грегор, але не МакГрегор і не МакГрегор.

11. Частка / в західноєвропейських прізвищах пишеться з малої літери й приєднується дефісами: Хосе Ортега-і-Гасет, Рієго-і-Нуньєс.

12. Слова дон, донья, які означають "пан", "пані" пишуться з малої літери, окремо від іспанських імен і мають форми непрямих відмінків: дон Фернандо, донья Клемента, дона Фернандо, доньї Клементи. Слово дон пишеться з великої'літери тільки у двох іменах Дон Кіхот (герой Сервантеса) і Дон Жуан (герой Байрона). Довідники з правопису рекомендують також написання цих імен через дефіс: Дон-Кіхот, Дон- Жуан.

13. Перша частина Ібн арабських, тюркських та інших східних імен пишеться з великої літери й здебільшого приєднується до наступної частини дефісом (крім Ібн Сіна та деяких інших): Ібн-Ясир.

14. Складники арабських, тюркських, перських та інших східних імен, які позначають родинні стосунки, соціальний стан тощо, а також службові слова пишуться здебільшого з малої літери й приєднуються до імені через дефіс: Керим-ага, аль-Джахм, ас-Салем, Турсун-заде, Мамед-огли, Сейф уль-Іслам, Мірза-хан.

15. Частка сан у японських власних іменах пишеться з малої літери й приєднується до них через дефіс: Коміяма-сан, Чіо-Чіо-сан.

16. Службові слова всередині складних географічних назв пишуться з малої літери й приєднуються двома дефісами: Айн-ель-Хаджель, Ріо-де-Жанейро, Ростов-на-Дону.

17. В образних назвах зарубіжних країн з великої літери пишуть або перше слово, або слово, яке підкреслює характерну ознаку об'єкта: Країна сонця, що сходить; острів Свободи; Країна ранкової свіжості.

18. У назвах зарубіжних інформаційних агентств усі слова, крім родового, пишуться з великої літери. Назву агентства в лапки не беруть: агентство Франс Пресс, агентство Юнайтед Пресс Інтернешенал.

19. Назви середніх навчальних закладів неодиничного характеру пишуться з малої літери: медичне училище №1, технічне училище №5 м.Львова, середня школа №53 м.Львова. Проте якщо до складу назви входить слово, що вказує на одиничний характер навчального закладу, то цю назву треба писати з великої літери: Музичне училище ім. М.В.Лисенка.

20. У словосполученнях, що складаються з родової назви й назви в лапках, з великої літери пишеться тільки назва в лапках: театр "Глобус", журнал "Дзвін", стадіон "Динамо".

21. Неповна назва, яка замінює повну, пишеться з великої літери: Театр опери та балету (замість Львівський державний академічний театр опери та балету ім. С.Крушельницько'і).

22. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо транскрибують українськими літерами й беруть у лапки. З великої літери в цих назвах пишуть перше слово в лапках і власні імена: компанія "Дженерал моторе", фірма "Соні".

23. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо у вигляді літерної абревіатури в лапки не беруть: фірма АЕГ, МББ.

24. У назвах творів, журналів, газет тощо з великої літери пишуть перше слово в лапках: поема "Чорнобильська мадонна", журнал "Слово і час", газети "Галицька зоря", "Львівський кур'єр", фільм "Кавказька полонянка". Написання всіх слів з великої літери, прийняте в нас у кінці XIX - на початку XX ст., а в діаспорі подекуди ще й зараз (під упливом мови тієї країни, в якій живе українець), не можна визнати сучасним і нормативним. Таке написання не варто зберігати навіть у бібліографічних описах.

25. У заголовку художнього твору з двох назв, поєднаних сполучником або (зрідка чи), другі лапки ставлять тільки після другої назви, а перша назва від другої (перед сполучником) відокремлюється комою. Перше слово в обох назвах пишеться з великої літери: "Глитай, або ж Павук"; "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно".

26. Писати назви творів, журналів, газет тощо в тексті мовою оригіналу доцільно тільки в тому разі, коли автор дає бібліографічну, фільмографічну, медіаграфічну чи ін. довідку. При цьому в дужках варто наводити затранскрибовану назву або переклад.

27. Назви культових книг пишуть без лапок з великої літери: Апостол, Біблія, Коран.

28. Серійні назви машин у вигляді літерних абревіатур, поєднаних з номерами чи без них, не беруть у лапки: Ан-70; КрАЗ; бомбардувальники В-52, В-1; МАЗ-500.

29. Назви КЛА (космічних літальних апаратів) пишуться з великої літери й беруться в лапки: штучний супутник Землі "Січ-1", космічний корабель "СоюзТМ-34", транспортний космічний корабель "Прогрес", космічні кораблі багаторазового використання "Колумбія", "Дискавері", "Атлантіс", "Челленджер", "Індевор", "Буран", станція "Мир".

30. Займенники Ви і Ваш пишуться з великої літери як форма ввічливого звертання до однієї людини в офіційних стосунках та в особистих листах. У звертаннях до декількох осіб ці займенники пишуться з малої літери.

Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається:

1. дозволяла легко й безпомилково відновити повне слово: філос, філол., не філ.; асист., асп., не ас; дісприкм., дісприсл., не дієпр.;

2. закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скорочень): архіт., не архіте.;

3. за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін., не осінн. (від осінній);

4. за збігу в кінці декількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог.

Крапка як знак скорочення не ставиться:

1. коли скорочене словосполучення під час читання вимовляється в скороченій формі: ККД, ПДВ, але а.о. (читається "астрономічна одиниця'), у.о. (читається "умовна одиниця');

2. у кінці скорочення, якщо викинуто середину слова, замінену дефісом: вид-во, ін-т, ун-ту,

3. усередині подвоєного однолітерного графічного скорочення (його пишуть разом і крапку ставлять у кінці): рр.; вв.; пп.;

4. у кінці скорочень, утворених викиданням голосних: млн, млрд, грн;

5. після скорочених позначень фізичних величин: 31 мм; 57кг; 500 т тощо.

Якщо скорочення стосується декількох поспіль чисел, назв, імен та ін., то його ставлять тільки раз - перед таким рядом чи після нього: на рис. 5, 7, 17; довжиною 5, 25, 50, 100 м тощо.

Числа обов'язково треба писати літерами тоді, коли:

1. Однозначні числа стоять у непрямому відмінку: клас обладнали п'ятьма комп'ютерами;

2. Збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п'ять 30-місних автобусів;

3. Кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П'ять комп'ютерів закупимо вже сьогодні.

Цифрову форму чисел рекомендують писати тоді, коли:

1. Однозначні цілі числа (навіть у непрямих відмінках) стоять у ряді з дво- й багатозначними: після серії з 5, 7 й 12 вправ;

2. Однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, $ 7;

3. У наукових та ділових текстах: перевиконання завдання на 3%. Числа в цифровій формі, починаючи з 4-значних, варто розбивати на групи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м.

Не розбивають на групи цифри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945.

Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.

Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позначення круглих чисел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис, млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис.; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; ЗО млрд грн\ у публіцистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць величин (тобто заміняти останні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.

Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел передають зі збереженням усіх нулів: 15 000 - 20 000 м, а не 15 - 20 000 м.

За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис, млн, млрд: 20-30 тис. м, не обов'язково 20 тис. - 30 тис. м.

Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три цифри: 212-93-47.

У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами:

1. Якщо текст вимагає написання порядкового числівника з використанням цифри, то відмінкове закінчення має бути однолітерним, коли перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п'ятий-5-й. Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає приголосний звук: п'ятого - 5-го.

2. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть перед ними: в томі 6, на с 35, у табл. 11.

3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел місяця), якщо слово рік або назва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000- го року.

4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом, або окремо від числа позначено іншим словом, то відмінкові закінчення рекомендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; концерт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го ж квітня.

5. У публіцистичних і художніх текстах треба надавати перевагу літерній формі написання порядкових числівників: у двадцять першому столітті; в сороковому році.

6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних змагань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення кварталів року тощо: КарлХІІ, XXII Олімпійські ігри, III - IV квартали.

7. Позначення римськими цифрами:

1-І

2-М

3-ІМ
4-IV
5-V
6-VI
7-VII
8-VIII
9-IX
10-Х
20-XX
ЗО - XXX
40-XL
50-L
60-LX
90-ХС
100-С
500-D
1000-М
2003-ММІІІ
^ Рекомендовано таке написання дат і періодів:
1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріччям: у 1991-1995 рр., не у 1991-95 рр. Останню форму написання можна використовувати тільки в довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності.
2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.
3. Перевести дату зі старого стилю на новий можна, додавши певну кількість діб залежно від періоду, на який припадає описаний факт, за такою таблицею:
Період (від 1 березня першого року до 29 лютого
400 - 500
500 - 600
600 - 700
700 - 900
900-1000
1000-1100
1100-1300
1300-1400
1400-1500
1500-1700
1700-1800
1800-1900
1900-2100
останнього)
Поправка
+ 1
+ 2
+ 3
+ 4
+ 5
+ 6
+ 7
+ 8
+ 9
+ 10
+ 11
+ 12
+ 13
1. За наявності декількох видань цитованого твору рекомендується обирати як джерело текстологічно авторитетне видання (наприклад, академічне зібрання творів), якщо завданням тексту не обумовлене цитування іншого видання (яке аналізують, критикують тощо).
2. Цитування за цитатою, як правило, заборонене. Як виняток цитують за цитатою тоді, коли першоджерело розшукати неможливо або дуже важко; коли цитують оприлюднений архівний документ; коли цитований текст став відомим за записом слів автора в спогадах іншої особи.
3. Цитата має слово в слово, літера в літеру, розділовий знак у розділовий знак повторювати першоджерело.
4. Текст цитати здебільшого виправляють відповідно до норм орфографії та пунктуації, чинних на момент видання, зберігаючи тільки індивідуальні особливості орфографії та пунктуації автора. Відверті помилки або не виправляють у тексті, або виправляють, але в будь-якому разі про них говорять у примітках, зазначаючи правильний варіант або виправлені слова, цифри тощо.
5. Дозволено довільно скорочені в джерелі слова писати розгорнуто, беручи додані частини слів у дужки [квадратні] чи <кутові>.
6. Можна пропустити одне чи декілька слів або навіть речень, якщо думка автора цитати не спотвориться і якщо читача повідомлять про купюру трикрапкою на місці пропущених слів і трикрапкою в кутових дужках на місці пропущених речень.
7. Під час цитування окремих слів і словосполучень трикрапку можна не ставити. Проте пропущене слово всередині цитованого словосполучення позначається трикрапкою.
8. Зміна відмінка слова в цитаті порівняно з першоджерелом можлива тоді, коли цитують окремі слова та словосполучення.
9. Звичайно цитати, набрані так само, як і основний текст, беруть у лапки. Цитати, графічно відмежовані від основного тексту (виокремлені шрифтом чи ін., взяті з вірша зі збереженням поділу на рядки, цитати-епіграфи), в лапки не беруться.
10. Цитата на початку речення має починатися з великої літери, навіть якщо в першоджерелі це не початок речення. При цьому після лапок замість пропущених слів ставлять три крапки.
11. Цитата всередині речення починається з малої літери, навіть якщо в першоджерелі перше слово цитати починає нове речення, а отже, й пишеться з великої літери. При цьому, якщо цитовані слова органічно вписуються в текст речення, перед ними не ставлять три крапки, а відразу після лапок іде перше слово цитати.
12. Трикрапка замінює такі розділові знаки перед пропущеним текстом у цитаті, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире. Не можна замінювати одну з крапок трикрапки якимось із цих знаків або поєднувати трикрапку з будь-яким із них.
13. Якщо в тексті цитати, виокремленої лапками, наведено текст або слова також у лапках, рекомендується застосовувати лапки різного типу. Якщо з технічних причин цього зробити не можна, то за збігу лапок вони поряд двічі не ставляться.
14. Крапка в кінці цитати ставиться після лапок. Знак оклику, знак питання, трикрапка - перед лапками. При цьому в останньому випадку після лапок крапки ставити не можна.
15. В радіо- чи телепередачі цитату наводять так, щоб слухач, глядач міг зрозуміти, де вона починається й де закінчується, відокремлюючи її, наприклад, такими словами: "Кінець цитати", "Як пише автор", "Зауважив президент", "Йдеться в матеріалі" тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: