Експлуатація трубопроводів

До складу елементів зрошувальної системи входять: насосна станція, напірні трубопроводи з запірно-регулюючою та запобіжною арматурою, колодязі спорожнення та оглядові, дощувальна техніка.

Напірні трубопроводи бувають з металевих, азбестоцементних, поліетиленових труб.

Магістральні трубопроводи зрошувальних систем у більшості випадків виконуються металевими.

Металеві трубопроводи зрошувальних систем у процесі експлуатації виходять з ладу під впливом корозії, механічних, температурних та інших факторів. При недостатній ізоляції поверхні труб від корозії термін служби їх скорочується до 4... 5 років, а в окремих випадках цей строк ще менше. Обстеженнями встановлено, що 20...25% трубопроводів виходять з ладу через корозію. До інших видів ушкоджень відносяться гідравлічні удари, температурні напруги, до яких особливо чутливі сталеві зварені трубопроводи. У розтрубних з’єднаннях температурні напруги не виникають, оскільки зміна довжини труб компенсується зазорами (5...9 мм) в стиках.

У чавунних трубопроводах з часом з’являються тріщини, свищі, каверни і розриви. Деформації виникають також з причини неякісної зачеканювання, втрати еластичності, при неправильному положенні манжети, у разі, коли не до кінця вставлена труба в розтруб і т.п. При появі в трубах свищів розміром до 25 мм це місце розсвердлюють, нарізають різьбу і отвір закривають болтом з ущільнювачем. Ремонт трубопроводу з тріщиною до 30 мм проводять шляхом висвердлювання отворів діаметром 2...3 мм на кінцях її з подальшою постановкою гумової ущільнювальної накладки, яку притискають до труби стяжними хомутами. При появі тріщин по всій довжині труби її замінюють новою. Заміну простіше здійснити сталевою трубою. При монтажі сталевий вставки виконують наступні операції: відривають траншею по всій довжині труби із запасом; чавунну деформовану трубу розбивають по середині; частини труби витягають на поверхню землі; дві частини сталевої труби (з гладким кінцем і розтрубом), які в сумі коротше замінної приблизно на 1 м, монтують в розрив трубопроводу; підготовляють відсутню частину (м) і монтують в залишений проміжок; здійснюють зварку стиків; виконують закладення кінцевих стиків за загальноприйнятою технологією.

Частими деформаціями чавунних напірних трубопроводів є течі в стиках. Ліквідацію несправності виконують повторною чеканкою стиків з замонолічуванням їх цементним розчином. З метою прискорення ремонту стику можна застосувати стяжні муфти.

При будівництві зрошувальних систем застосовують також азбестоцементні труби. В їх роботі з’являються такі дефекти, як розриви, каверни, поломки, неправильне положення муфти на стику, випирання кілець ущільнювачів з муфти при підвищенні тиску, втрата еластичності і сплющування гумових кілець, перекручування кілець ущільнювачів при натягуванні та утворення гвинтових каналів, попадання кілець в зазор між торцями труб і т.п.

Порив трубопроводу визначають з падіння тиску в системі або по появі води на поверхні над пошкодженим місцем. Для ремонту трубопровід відривають екскаватором на всьому протязі деформації і несправну трубу витягують з траншеї. Готують вставку з нової аналогічної азбестоцементної труби. На кінцях з'єднуються труб наносять мітки, щоб центр муфти після монтажу знаходився посередині стику. Кінці труби очищають від бруду і змащують мильним розчином або графітно-гліцеринової пастою (графіт порошковий 45...50 %, гліцерин 30 %, вода 20...25 %). Потім труби центрують і насувають з’єднувальні муфти до відповідних міток. Після цього робиться присипка м’яким ґрунтом з пошаровим трамбуванням шаром до 0,5 м, проводиться випробування і повна засипка траншеї.

На трубопроводах зрошувальної системи встановлюють різну арматуру, яка періодично потребує ремонту. До складу арматури входять засувки, вантузи, зворотні клапани, регулятори тиску. Всі ці пристрої необхідно періодично оглядати, очищати і змащувати, а несправні елементи замінювати на нові.

При експлуатації закритих зрошувальних трубопроводів можна виділити підготовчий, робочий і неробочий періоди. У підготовчий період проводять операції з відновлення працездатності мережі після зимового зберігання, а також заповнення її водою. Спочатку ретельно оглядають траси трубопроводів, запірно-регулюючу і запобіжну арматуру, гідранти, колодязі; очищають їх від забруднень і консерваційного мастила; визначають місця можливих пошкоджень (осідань, провалів) і проводять ремонт; налаштовують роботу запірної та захисної арматури, готують мережу до заповнення водою.

Заповнення системи водою проводять у денний час. Для випуску з трубопроводів скупчень повітря відкривають вантузи, а також гідранти в тупиках і на підвищених ділянках системи. Рівномірний витікання води з гідрантів свідчить про закінчення заповнення.

Спочатку заповнюють головний трубопровід, після чого доводять тиск до робочого і перевіряють герметичність засувок. При виявленні несправності заповнення припиняють і виконують ремонт. Після заповнення головного трубопроводу проводять почергове заповнення решти трубопроводів з перевіркою герметичності сполук арматури.

У робочий період основним завданням експлуатації мережі є проведення поливів у відповідності з планами водокористування, проведення технічного обслуговування системи. Найбільш відповідальним моментом є правильне відключення і включення в роботу дощувальних машин для уникнення небезпечних тисків гідравлічного удару. Гасіння удару здійснюється протиударними пристроями, а також уповільненим відкриттям і закриттям запірної арматури.

При технічному обслуговуванні своєчасно виявляють місця можливих аварій, забезпечують безперебійну роботу мережі протягом зрошувального сезону. В кінці сезону проводять промивку трубопроводів, детальне обстеження мережі під напором, складають дефектну відомість.

У неробочий період виконують ремонт трубопроводів, фарбування відкритих частин труб, консервацію з покриттям антикорозійним змащенням шпинделів засувок, болтових з’єднань і інших частин наявної арматури.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: