Обов’язковість рішення суду

Вступ

У становленні незалежної, демократичної, соціальної і правової Української держави важлива роль належить судовій владі. Конституція України вперше на конструктивному рівні закріпила судову владу як рівноправну і самостійну в системі двох інших гілок влади - законодавчої і виконавчої.

Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади і являє собою сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально уповноважених органів – судів.

Але для того, що судова влада дійсно була незалежною та ефективною гілкою влади, треба надати судам можливість не тільки виносити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, але й забезпечувати його виконання, контролювати хід виконання рішення, а у разі наявності порушення - застосувати заходи для забезпечення найшвидшого і правильного виконання рішення. Саме це, на мою думку, і випливає з принципу обов’язковості судових рішень.

Обов’язковість рішення суду

У правовій державі судочинство має бути побудовано на демократичних принципах, у яких відображено політико-правові ідеї, погляди носія влади і суверенітету – народу – на право як соціальну цінність. Демократичність цих принципів полягає в тому, що закріплені в нормах права вони забезпечують здійснення правосуддя тільки судом, на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду справ, незалежність суддів і підкорення їх лише законові, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, державну мову судочинства. Широкі й реальні процесуальні права учасників правовідносин, надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства дають можливість кожній особі реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, дане Конституцією України. Отже, у принципах відображені демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів.

Суд є органом державної влади, що уповноважений на здійснення правосуддя в кримінальних справах та застосовує норми права. Ця правозастосовна діяльність суду пов’язана з прийняттям та оформленням відповідного правозастосовного документа – судового рішення, яке ухвалюється від імені України і є кінцевим актом у застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Дія суду – рішення, власне кажучи, конкретної справи офіційно закріплюється в постанові суду – судовому рішенні. Судове рішення – складне багатогранне явище, поняття якого визначають по-різному. Судове рішення розглядають як акт реалізації судової влади, як правозастосовний акт, як постанова, що вирішую справу власне кажучи, як документ, у якому містяться елементи виховного впливу, як процесуальний документ.

Дотримання матеріальних та процесуальних норм, що регламентують порядок ухвалення рішення та процесуальної форми, якій рішення повинно відповідати, гарантує його законність, обґрунтованість, вмотивованість – отже і справедливість. Крім того, точне й неухильне дотримання судами норм процесуального законодавства щодо змісту судових рішень є основною умовою виконання та досягнення завдань кримінального судочинства, оскільки рішення суду – це найбільш важливий акт правосуддя, спрямований на охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення правильного застосування закону, з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Як зазначається в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7, від 24.10.2003 року, «Про практику призначення судами кримінального покарання»: суди мають враховувати вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання. Звернути увагу судів також і на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що в подальшому відображаються в судовому рішенні. Звернути увагу судів на те, що висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Звернути увагу судів на необхідність додержання вимог КПК про мотивування у вироку висновків щодо виду і розміру призначеного засудженому покарання. Покарання має бути визначене у вироку таким чином, щоб під час його виконання не виникло жодних сумнівів стосовно його виду і розміру.

Будучи найважливішими актами правосуддя, вироки повинні відповідати корінним вимогам законності, обґрунтованості і справедливості. Від того, наскільки вони відповідають законам, наскільки вірно застосовують закон, тобто наскільки вони законно обґрунтовані, залежить справедливість і суспільна ефективність вироків. Після передачі справи до суду на нього покладається одноосібна відповідальність за ведення судового процесу і постановлення ухвали в кримінальній справі. Ніхто не має права втручатися в ухвалення судового рішення.

Характерними ознаками судочинства є особливі вимоги, що пред'являються до змісту і форми судових рішень і способу їх оголошення. Слід вказати на особливу форму самого процесу ухвалення рішення, на обов'язок суду обґрунтовувати своє рішення. Стаття 323 КПК України як основні вимоги до вироку вказує, що він має бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Постановлений з порушенням хоч би однієї з цих вимог вирок підлягає скасуванню або зміні. Конституційне положення про те, що кожен обвинувачений в скоєнні злочину вважається невинуватим, поки його вина не буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена вироком суду, що вступив в законну силу, визначає значення судового вироку як найважливішого акту правосуддя і зобов'язує суди неухильно дотримувати вимоги законодавства, що пред'являються до вироку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: