Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Методи цифрового кодування.




Дво- та багатопунктове сполучення.

8. Методи комутації, їхня порівняльна характеристика та застосування.

9. Середовища передавання у комп’ютерних мережах.

10. Ефірні середовища. Коаксіальні кабелі. Волоконно-оптичний кабель.

11. Скручена пара. Сертифікація кабелів.

12. Структурна схема ланки передавання. Кодування та модуляція. Характеристика завад у каналі зв’язку.

Форми передавання даних у КМ. Синхронне та асинхронне передавання.

Методи цифрового кодування.

15. Протоколи фізичного рівня. Протоколи ECMA-80 та ECMA-81. Сервіс протоколів фізичного рівня. Моноканал та мережі з ретрансляцією.

16. Протоколи канального рівня. Призначення. Підрівні керування доступом до передавального середовища та керування логічним каналом. Стандарти IEEE-802.

17. Організація доступу до передавального середовища. Тактові системи. Методи опитування. Централізоване керування.

18. Методи конкурентного доступу. Метод доступу з контролем сигналу-носія та виявленням колізій.

19. Маркерні методи доступу. Процедура реконфігурації. Методи доступу в мережах з ретрансляцією.

20. Кільцеві ЛМ з уставленням регістру. Метод доступу з запитом пріоритету.

21. Головні функції протоколів мережевого та транспортного рівнів. Мережевий рівень. Данограмна стратегія та стратегія віртуальних каналів, їхнє порівняння.

22. Транспортний рівень. Його головні функції та класи сервісу.

23. Проблема маршрутизації. Класифікація методів маршрутизації. Прості та складні методи. Випадкова, лавинна, фіксована.

24. Адаптивні методи маршрутизації. Маршрутизація «за досвідом». Метод якнайшвидшого передавання. Локально-адаптивна маршрутизація. Розподілена маршрутизація. Централізована та гібридна маршрутизації.

25. Загальна характеристика та історія розвитку кабельних мереж. Прості кабельні мережі.

26. Комбіновані кабельні мережі. Структуровані кабельні вирішення. Головні підсистеми.

27. Типові структурні вирішення. Розподілена та централізована магістраль. Технологія Direct PC.

28. Поняття протокольного стека. Протокольний стек TCP/IP, його загальна характеристика. Структура мережі TCP/IP. Головні протоколи стеку TCP/IP.


1. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж.

Людство завжди намагалося знайти засоби організації зв'язку на далеку відстань: димовий телеграф, там-тами, сигнальні вогні. Провісником сучасних КМ були телеграфна і теле­фонна мережі 19 ст. Науково-технічна революція та розвиток мікроелектроніки сприяли виникненню мереж передавання даних. У 50-х роках 20 ст. з'явилися потужні ЕОМ і виникла потреба зв'язувати їх з одним або багатьма терміналами. Було створено системи з розпо­ділом часу роботи центрального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу.

Згодом розробили мультиплексери та концен­тратори, які збирали трафік з розташованих поблизу терміналів для спрямування його до центрального процесора. Фронтальний процесор в цій системі виконував функції організації зв'язку.

Внаслідок еволюції мережа зараз має не один, а багато центральних процесорів, терміналів та мережу зв'язку, яка складається з вузлів. Кожен вузол - це спеціалізований на виконанні комунікаційних функцій комп'ю­тер (маршрутизатор). Для передавання даних між вузлами використовують призначені магіст­ральні канали. Замість терміналів щораз частіше застосовують персональні комп'ютери. Така структура була типовою для глобальних мереж 60-х і є такою для сучасних – нп, Internet. Термінали таких мереж ПК, пристрої PDA, пейджери, стільникові телефони, побутові електричні пристрої та ін.

Поряд зі створенням глобальних мереж науковці намагалися організувати передавання у локальній зоні: у межах відділу, підприємства. У 80-х були спроби організувати зв'язок між комп'ютерами одного під­приємства з використанням місцевої АТС. Проте справжній розвиток локальних мереж розпо­чався завдяки появі дешевих мікропроцесорів та ПК. Масове викорис­тання мікропроцесорів у вузлах та пристроях і ПК спонукало організувати надійний зв'язок між ними для сумісного розв'язування задач та використання ресурсів. З появою ПК стало мож­ливим наблизити місце опрацювання інформації до місця її виникнення і збільшити ефективність роботи інформаційної системи.

 

2. Різновиди комп'ютерних мереж. Локальні та глобальні мережі. Їхні відмінності. Розподілені інформаційні системи. Регіональні та корпоративні мережі.

Кожному виду КМ властиві певні технічні показники. Шина комп'ютера, інтерфейсні комп'ютерні технології призначені для приєднання периферійних пристроїв до комп'ютерів. Відстань передавання 10 м, швидкість - кілька 100 Мбіт/с. НП, USB.

Малі локальні та побутові мережі – відстань передавання декілька 100 м, швидкість до 1 Гбіт/с. НП, технологія передавання з використанням електричних мереж, технологія НоmеРNА та ін.

Локальні мережі для передавання в межах одного або групи будинків. НП, Ethernet, Fast Ethernet.

Кампусні мережі об'єднують декілька будинків, мають специфічні технологічні вирішення.

Глобальні мережі не обмежені територіально, в магістральних каналах забезпечують швидкість передавання до декількох терабітів за секунду. НП, мережі PDH, SDH, ATM, Frame Relay.

Регіональні мережі - мережі міста, району, області; базуються на технології локальних або глобальних мереж.

Корпоративні мережі - об'єднання окремих локальних мереж великих фірм за допомогою телефонних, супутникових або інших каналів у єдину мережу.

Порівняння: ЛМ: інформацію передають на невелику відстань, наявність швидкісного каналу передавання, який дав змогу створити на базі ЛМ єдину інформаційну систему, в якій витрати часу на зв'язок не впливають на час виконання функцій. Таку систему називають розподіленою інформаційною системою РІС. У ній застосовано паралельний порядок опрацювання інформації. Ступені використання РІС: розподіл ресурсів, розподіл навантаження, розподілене опрацювання даних. Реалізовано в нових версіях ОС UNIX, Windows. Найдорожчими є пристрої опрацювання інформації, а не комунікації. Власником є організація, у приміщенні якої цю мережу прокладено.

ГМ: територіально не обмежені, для передавання використовують послідовне сполучення різних каналів передавання. Запровадження оптичних технологій сприяло зростанню перепускної здатності та швидкості передавання, зменшенню тарифів. Найдорожчим є обладнання зв'язку. Для ефективності застосовують маршрутизатори. Власниками каналів ГМ є провайдери, які надають платні послуги.

3. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах.

Комп'ютерні мережі класифікують за такими ознаками: географічна площа – це локальні, регіональні, глобальні мережі; сфера застосування - офісні, промислові, побутові мережі; комплекс архітектурних вирішень, що виражено у фірмовій назві – Ethernet, Token Ring, Arcnet; топологія - шинна, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, повнозв'язна мережі; фізичне середовище передавання - мережа з симетричним, коаксіальним, волоконно-оптичним кабелем, інфрачервоним, мікрохвильовим каналом, скрученою парою; метод доступу до фізичного середовища - мережі з опитуванням, маркерним доступом, суперництвом, уставлянням регістра; набір протоколів - мережі ТСР/ІР, SРХ/ІРХ.

Щоб розподілені системи могли нормально працювати, усі складові частини повинні працювати за однаковими правилами. Для цього існує стандартизація.

Стандарти є міжнародними, національними (регіональними), ініціативними (розроблені групами виробників обладнання).

1957 – створено Міжнародний консультативний комітет з телеграфії та телефонії. 1993 - його реорганізовують в Міжнародний телекомунікаційний союз (МТС). Стандарти МТС поділяють на серії. Кожна серія присвячена конкретній темі і позначена латинською літерою. НП, V - стандарти передавання по телефонних каналах, X - стандарти мереж передавання даних. Позначають S. NNN, де S - літера серії, а NNN- номер стандарту. НП: Х.21, V.42.

1977 - при Міжнародній організації зі стандартизації ISO організовано технічний комітет 97, розробляє стандарти для опрацювання інформації на ЕОМ, які позначаються NNNN ISO, де NNNN - номер стандарту. НП: 7498 ISO.

Комісія з питань діяльності Internet розробляє питання стандартизації діяльності Internet.

Коли з’являється нова технологія, зацікавлені фірми об'єднуються для розробки та узгодження її стандартів. Потім їх пропонують для затвердження Міжнародній організації зі стандартизації. НП: форум АТМ.

Багато випускають спільно ISO та ІЕС (Міжнародна електротехнічна комісія). Такі стандарти позначають ISO/ІЕС NNNN, нп: ISO/ІЕС 11801.

Інші організації, що розробляють стандарти: Інститут інженерів електроніків та електротехніків (нп, стандарт ІЕЕЕ-802.6), Європейська асоціація виробників комп'ютерів (нп, стандарт ЕСМА 72, ЕСМА 81), Асоціація електронної промисловості, Американський національний інститут стандартів.

4. Структура відкритої інформаційної мережі. Стандарт 7498 ISO.

У структурі відкритої інформаційної мережі можна виділити такі поняття:

Реальна система - це сукупність одного або кількох комп’ютерів, програмного забезпечення, периферійного обладнання, терміналів, яка опрацьовує та передає інформацію.

Реальна остаточна система - система, яка виконує в мережі функцію станції даних, тобто є джерелом або споживачем інформації.

Відкрита система - це система, яка побудована та діє з дотриманням вимог міжнародних стандартів. Її можна показати у вигляді малюнку – до комунікаційної системи приєднано кілька абонентських систем.

Комунікаційна система - це реальна відкрита система, яка забезпечує обмін даними між абонентськими системами у відкритій інформаційній системі. Абонентська система - це реальна відкрита система, яка є постачальником або споживачем ресурсів мережі, забезпечує доступ до них користувачів і керує взаємозв'язком відкритих систем.

Ініціаторами та учасниками обміну інформацією в абонентських системах є прикладні процеси, які опрацьовують інформацію для визначених потреб. Прикладами прикладних процесів є дії оператора за терміналом, програма доступу до бази даних. Зв'язок між прикладними процесами реалізують за допомогою середовища передавання даних - це сукупність ліній передавання даних. Структуру середовища зв'язку відкритих систем визначає стандарт 7498 IS0. За цим стандартом процес обробки даних під час передавання їх у сеансі зв’язку відкритих систем поділений на 7 рівнів: прикладний, відображення, сеансовий, транспортний, мережевий, канальний, фізичний.

 

5. Принципи організації середовища зв’язку відкритих систем. Головні функції протоколу N-рівня.

Структуру середовища зв'язку відкритих систем визначає стандарт 7498 ISO. Організовуючи його, треба дотримуватися ієрархічного підходу і таких принципів: 1. Функція передавання дуже складна, тому треба розділити її на рівні. 2. Кожен рівень виконує конкретний скінченний набір завдань. 3. Межі між рівнями проводять так, щоб обмін був мінімальним. 4. Рівні описують так, щоб зміна одного рівня не спричинювала зміни інших.

Для локалізації функцій на кожному рівні використовують поняття об'єкта рівня. Підсистема N-рівня може складатися з одного або кількох об'єктів. Між об'єктами одного рівня N у різних реальних системах налагоджується N-сполучення. Крім верхнього, кожен N-рівень забезпечує для вищого суміжного з ним N+1-рівня N-послуги. Сукупність послуг N-рівня називають N-сервісом. Якщо якийсь N-об'єкт не може надати послуги N+1-об'єктові, він викликає інші N-об'єкти для допомоги, використовуючи сервіс N-1-рівня. Взаємозв'язок між об'єктами одного N-рівня відбувається за допомогою N-протоколів.

Об'єкти суміжних рівнів в одній системі взаємодіють один з одним через спільну межу, яку називають і нтерфейсом.

Головні функції протоколу N-рівня: вибір протоколу, налаштування та розірвання сполучень, мультиплексування (кілька N+1-сполучень використовують одне N-сполучення) та розщеплення сполучень (одне N+1-сполучення використовує кілька N-сполучень), передавання даних, керування потоком даних, сегментування, блокування, зчеплення даних, організація послідовності, захист від помилок, маршрутизація, селекція інформації (відбирання з блоків, які проходять через канал, тих, що мають певну адресу).

6. Призначення протокольних рівнів стандарту 7498 ISO.

За стандартом 7498 ISО середовище зв'язку відкритих систем розділено на 7 рівнів: прикладний, відображення, сеансовий, транспортний, мережевий, канальний, фізичний.

Рівні 7-5 орієнтовані на обслуговування прикладних процесів, а 4-1 - на надійне передавання даних.

Прикладний - забезпечує різні форми взаємодії прикладних процесів, розміщених у різних системах: керування терміналами, діалогом, файлами, задачами, системою; забезпечення цілісності.

Відображення - відображає та перетворює дані, якими обмінюються прикладні процеси. Протоколи виконують вибір потрібної форми відображення даних; перетворення даних (кодів, форматів); шифрування інформації.

Сеансовий -організовує діалогові сеанси між прикладними процесами.

Транспортний - надає прикладним об'єктам наскрізне сполучення через усі фізичні засоби мережі, дає змогу вибрати певний клас сервісу, поновлює блоки даних, втрачені на 1-3 рівнях. У випадку відмови сполучення на мережевому рівні налагоджує інше мережеве сполучення. Виконує мультиплексування та роз'єднання сполучень, пріоритетне передавання блоків, оптимізує параметри передавання.

Мережевий -виконує прокладання сполучень між системами та реалізується маршрутизація інформації.

Канальний - призначений для передавання блоків даних через одне фізичне сполучення; відбувається селекція інформації - відбір серед усіх прийнятих блоків тільки тих, які адресовані конкретній системі.

Фізичний - призначений для спряження систем з фізичним середовищем. Визначає механічні, електричні, функційні та процедурні характеристики, які описують доступ до фізичних сполучень. Через одне фізичне сполучення можуть передавати інформацію кілька канальних об'єктів або одне канальне сполучення можуть обслуговувати кілька фізичних. Є два типи фізичних сполучень: двопунктове - сполучення між двома станціями; багатопунктове - між трьома і більше станціями. На фізичному рівні відбувається прослуховування багатопунктового сполучення для визначення наявності передавання, зіткнення кадрів та ін.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных