Створення садозахисних насаджень

ВСТУП

Виноградарство – галузь рослинництва, яка займається вирощуванням винограду для споживання свіжих ягід і забезпечення харчової промисловості сировиною.

Як галузь науки виноградарство вивчає біологічні особливості виноградної рослини, її відношення до навколишнього середовища та розробляє способи спрямованого управління ростом і розвитком винограду для одержання високих урожаїв необхідної якості.

Як галузь агропромислового комплексу України виноградарство має велике господарське значення. Це зумовлюється цінними поживними та лікувально-оздоровчими властивостями свіжого винограду і продукції, що одержують з нього (кишмиш, ізюм, сік, вина, олія, оцет, корми), невибагливістю винограду до ґрунту та його меліоративною роллю під час освоєння схилових, кам’янистих і піщаних земель, непридатних для інших культур, високою економічною ефективністю.

Поживна цінність та смакові якості винограду насамперед зумовлюються вмістом цукру в ягодах, якого нагромаджується від 12 до 30 % залежно від сорту та умов вирощування. За енергетичною цінністю 1 кг винограду при цукристості 18 – 28 % становить 750 – 800 ккал, тобто забезпечує 25-30 % добової потреби людини в енергії. Поживна якість 1 кг винограду вища, ніж 1 л молока або 1 кг картоплі, яблук, груш чи персиків.

Крім цукрів, у ягодах винограду багато міститься органічних кислот, що дає можливість використовувати його як дієтичний продукт. Органічні кислоти поліпшують апетит та травлення їжі, запобігають утворенню каменів у нирках. Виноград містить необхідні для організму людини вітаміни групи В, В₁, В₂, В₆, В₇, С, а також солі, які містять макроелементи та понад 20 мікроелементів, що відіграють важливу роль в організмі людини. Важливі також інші біологічно активні речовини: ферменти, амінокислоти, фітонциди, ароматичні, дубильні, фенольні.

Завдяки високій калорійності та наявності біологічно активних речовин виноград допомагає при недокров`ї, розладі нервової системи, порушенні обміну речовин в організмі. Лікування виноградом (ампелотерапія) дає добрі результати при шлункових, ниркових, легеневих захворюваннях та порушенні серцево – судинної діяльності. Для лікування використовують насамперед високоякісні столові сорти винограду, виноградні соки (освітлені та з м`якушем), кишмиш,ізюм.Науково обґрунтована норма споживання свіжого винограду на одну людину становить 8-10 кг на рік.

Основну масу вирощуваного винограду використовують для виробництва вин, соків, концентратів, компотів, маринадів, варення, мармеладу та ін.

Велику кількість корисних продуктів можна одержати, якщо провести глибоку утилізацію залишків винограду. Здерев’янілі пагони, які видаляють під час обрізування кущів, використовують для виробництва кормових дріжджів, будівельних матеріалів. При обламуванні зайвих зелених пагонів та чеканці кущів зелену масу використовують як цінний корм. На корми використовують також висушену шкірку ягід та насіння (кормрве борошно). Із залишків винограду після переробки на вино одержують спирт, енотанін, енобарвник, олію, оцет, винну кислоту.

Завдання для розробки проекту

Закладання промислового виноградника площею 472 га в умовах Дніпропетровської області столовими сортами.

2. Опис грунтово – кліматичних умов

2.1 Клімат

Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2о до -4,0оС, літні від 20,5оС до 22,0оС. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні 41оС; мінімуми складає -38оС. Частота переходу температур на поверхні грунту через 0оС досягає 10 – 15 разів на рік. Величини сумарної сонячної радіації змінюються з півночі на південь від 4200 до 4400 МДж/м2, радіаційний баланс – від 1800 до 1950 МДж/м2, тривалість сонячного сяйва – від 2050 до 2150 годин на рік, сума активних температур вище 10оС – від 2700 до 3400. Тривалість безморозного періоду (періоду вегетації) в середньому 185 днів на рік. Показник атмосферного тиску взимку становить біля 1021 гПа, влітку знижується до 1012-1013 гПа.
Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450-500 мм. Найвологіший місяць – липень, найсухіший – березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку – східні та північно-східні. Для долини Дніпра характерна долинна циркуляція, підсилена бризовою циркуляцією на берегах водосховищ.
Серед інших погодних явищ трапляються тумани (від 50 днів на рік на височинах до 70 днів у знижених ділянках), хуртовини (10 – 20 днів), грози (до 25 - 30 днів) та град (4-5 днів). Для області характерні посушливі періоди навесні та у першій половині літа, підсилені сухими вітрами – суховіями.
Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, Дніпропетровська область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони. Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м’ясо-молочного скотарства, свинарства тощо.
Погодно-кліматичні умови Дніпропетровщини сприяють як для розвитку сільського господарства, спорудження промислових об’єктів.

Кліматичні умови зони, де розташоване господарство / багаторічні дані метеостанції

Грунти

Грунтовий покрив Дніпропетровської області має зональний характер.
Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумусних пилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах.
Інтразональні типи грунтів зосереджені у долинах річок, зокрема найбільших – Дніпра та Самари. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими грунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними грунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими грунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними грунтами на річкових алювіальних пісках.
Реакція грунтового розчину чорноземних та лучночорноземних грунтів – нейтральна або слабколужна, солонцюватих грунтів – середньолужна, солонців - лужна.
Бонітет грунтів Дніпропетровщини знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, найнижчою – солонці. Родючість дерново-підзолистих грунтів невисока, вони потребують поліпшення для сільськогосподарського використання, зокрема внесення органічних добрив.
У області висока частка грунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації.
Найбільш раціональними культурами для вирощування на чорноземних грунтах є різноманітні зернові, а також технічні культури (соняшник, рапс, цукровий буряк) у обмежених масштабах та за умов суворого дотримання агротехнічних правил.
Грунти області інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Саме тому багато земель є виснаженими і потребують заходів відновлення та рекультивування. Рекультивації також доцільно піддавати землі із порушеним чи зруйнованим грунтовим покривом.

3. Вибір ділянки і підготовка грунту

При виборі і визначенні придатності під виноградник земельного масиву або окремої ділянки враховують такі фактори: біологічні особливості і екологічні вимоги до умов середовища виноградної лози, зокрема сортів, запланованих для садіння; рельєф місцевості і напрям схилу; ґрунтові, мікрокліматичні й метеорологічні умови; можливість широкого застосування механізації основних процесів догляду за насадженнями; необхідність і економічну доцільність проведення агротехнічних та меліоративних заходів з усунення або послаблення шкідливого впливу несприятливих факторів середовища (ущільнення, засолення, перезволоження, надмірнна карбонатність, лужність і кислотність грунту, засміченість його злісними бур’янами, зараженість шкідниками та хворобами, небезпечних для винограду, тощо); віддаленість від населених пунктів, бригадних станів, складських приміщень, водойм.

Визначення цих параметрів має особливе значення при виділенні під виноградник нових площ, на яких раніше виноград не вирощували.

Найкращі для виноградників ділянки на пологих південних, південно-західних та західних схилах, які придатні для тракторного обробітку. На них кущі краще освітлюються та обігріваються, ніж на східних і особливо північних схилах. Тут раніше достигає урожай, вищою буває цукристість ягід, краще визріває лоза,

рослини менше пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми приморозками.

Не слід закладати виноградники в нижній частині схилів, глибоких та вузьких долинах, де недостатньо світла і тепла і вони часто пошкоджуються пізніми весняними та ранніми осінніми приморозками. Через погане провітрювання рослини винограду тут частіше уражуються грибними хворобами.

Виноград має високу екологічну пластичність і порівняно легко пристосовується до різних ґрунтових умов. Він може рости і плодоносити майже на всіх ґрунтах, але величина і якість урожаю значною мірою залежать від власти-

востей ґрунту і пудґрунтя, глибини залягання і складу підґрунтових вод.

Під виноградники придатні всі ґрунтові різновидності, крім заболочених і дуже засолених. У степових районах найкращими є легкі, але родючі супіщані, каштанові і чорноземні.

Непридатні для виноградників заболочені і засолені ґрунти, у водній витяжці яких міститься понад 0,3 % легкорозчинних солей, а також ділянки з близьким до поверхні рівнем підґрунтових вод. Залягання мінералізованих підґрунтових вод має бути не ближче 2,5 - 3,0 м, а прісних восени – не ближче 1,5 м до поверхні ґрунту. Ущільнені підґрунтя – вапняк, черепашник, конгломерат, глинисті сланці, мергель, оглеєні глини не повинні залягати ближче 1,5 – 2 м до поверхні ґрунту.

Норми внесення добрив під плантажну оранку встановлюють залежно від ступеня забезпеченості ґрунтів гумусом та основними поживними речовинами, вміст яких визначають за даними агрохімічних карт або хімічних аналізів, що мають бути в проектах закладання виноградників.

На чорноземах звичайних та південих під плантажну оранку необхідно вносити 60 – 100 т/га гною або компосту, 2 – 4 т/га суперфосфату, 1,2 – 1,5 т/га калійної солі.

Високий рівень забезпеченості ґрунту поживними речовинами дає можливість створити вирівняні високопродуктивні насадження та зменшити внесення добрив у перші роки життя рослин.

Слід мати на увазі, що для закладання виноградника треба вибирати ділянки найбільш зручної конфігурації (здебільшого витягнутий прямокутник) з раціональним використанням площі та можливістю максимальної механізації виробничих процесів. Виноградні насадження повинні бути зосередженими в господарстві в одному земельному масиві, що дозволить з найвищою продуктивністю організувати догляд за рослинами, ефективно використовувати техніку та забезпечити кращу охорону урожаю.Площу відведену під виноградник, розбивають на квартали (25-50га) та клітки (по 5 га).Форма кварталів і кліток прямокутна з довжиною ряду не більше 100 м. Довші ряди ускладнюють проведення ручних робіт на винограднику, переміщення вантажів, людей тощо. Довжина гонів повинна бути не меншою 300-500 м, для розвороту агрегатів у кінці ділянки залишають смугу завширшки 10 м.

За умов складного рельєфу, розмір і форма кварталів та кліток, як і самого виноградника, можуть бути різноманітними. На схилах крутістю до 8-10 градусів проводять розбивку площі і садіння кущів винограду у поперек схилу по горизонталях, а на більш крутих схилах влаштовують тераси.

З метою кращого освітлення і провітрювання кущів ряди виноградника на рівних місцях розташовують з півночі на південь, на схилах крутістю 6-8 градусів ряди орієнтовують упоперек схилу або по його контурах. На виноградниках які зрошуютьсяпо борознах, ряди спрямовують вздовж схилу.На дорожну мережу відводиться до 3%загальної площі виноградника. Магістральні дороги влаштовують завширшки 10-14 м, міжквартальні – 8 м, міжкліткові – 4- 6 м.

Захисні лісосмуги висаджують навколо майбутнього виноградника заздалегідь, за 3-6 років до його закладання. Вздовж довшого боку ділянки з боку панівних вітрів висаджують основні вітроламні захисні смуги, а перпендикулярно їм через 1000 м додаткові. У захисні смуги висаджують швидкорослі породи – тополю, білу акацію, клен гостролистий, а також плодові культури – мигдаль, горіх грецький, черешню, абрикос, грушу тощо. Щоб кущі винограду не пригнічувались, крайній ряд захисних смуг повинен бути розташований від них на відстані не ближче 8 м.

4. Підбір підщеп, сортів та їх коротка характеристика

Залежно від вибраної спеціалізації господарства доцільно вирощувати не більше 4-6 рекомендованих технічних і 3-4 столових сортів винограду, включених до державного реєстру сортів рослин України для певного виноградарського району.

У великих виноградарських господарствах для полегшення робіт необхідно добирати сорти різних строків достигання, щоб уникнути напруженості під час збирання урожаю і його переробки. Бажано, щоб один сорт займав підряд кілька кліток або кварталів, що полегшуватиме застосування сортової агротехніки і збирання урожаю. Сорти, що пошкоджуються пізньовесняними та ранньоосінніми приморозками, слід розташовувати на тепліших захищених ділянках. У господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні столового винограду, проектують закладання 3-5 сортів різних строків достигання, що дасть можливість розтягнути строки одержання великих партій столового винограду для відправлення його у свіжому вигляді, а також закладати на зберігання для реалізації у зимовий період.

Сорти з функціонально-жіночим типом квітки поєднують при садінні з відповідними сортами-запилювачами, строки цвітіння яких збігаються. Висаджують їх так, щоб на ряд сорту-запилювача припадало два ряди запилюваного сорту.

Кількість кущів на 1га насаджень залежить від площі живлення яку встановлюють відповідно від до природних умов району виноградарства, біологічних особливостей сорту, родючості грунту, системи ведення кущів, зрошення, можливості механізації виробничих процесів тощо.

Для кущів слаборослих сортів винограду відводять меншу площу живлення, сильнорослих- більшу. На родючих грунтах, де кущі вкривають на зиму, відстань між рядами повинна бути не менше 2.5 м, а між кущами в ряду для слабкорослих сортів – 1.25, середньорослих - 1.75-2 м.

У зоні неукривного виноградарства на родючих грунтах встановлюють відстань між рядами для високоштамбових форм кущів 3 м, а між кущами в ряду сортів середньої сили росту 1.25-1.5 м.

У теплозабезпеченій і зрошуваній зоні на родючих грунтах оптимальна ширина міжрядь 3.5 м. При придбанні садивного матеріалу вираховують 10% в страховий фонд, необхідний для заміни зіпсованих підчас транспортування саджанців та для ремонту молодих виноградників.

ХАРАКТЕРИСТИКА СОРТІВ

Алекса

Столова форма ранньосереднього періоду визрівання (120-125 днів). Кущі великої сили росту. Квітка двостатева. Грона циліндрично-конічні, дуже великі 700-1000 г, окремі до 1.8 кг, помірної щільності. Ягоди білі, дуже великі, 10-14 г, овальні, 32.5х26.5 мм. Мякоть мясиста, щільна, з гарним цукронакопиченням. Смак гармонічний. Визрівання лози гарна. Укорінення черенків гарне. Відсоток плодоносних стебел 50-60%. Коефіціент плодоношення 1.0-1.2. Навантаження стеблами на 1 кущ 30 – 40, обрізка лоз на 6-8 вічок. Алекса добре зарекомендувала себе в привитій культурі. Морозостійкість до -25 С. Осами не пошкоджується. Стійкість до мілдью 2.5 балла, до оідіуму 3.5 балла, сірой гнилі 1 балл. Транспортабельність і товарність добрі. Перспективна форма винограду.

Кишмиш Угорський №342

Гібридна форма винограду дуже раннього строку дозрівання (110-115 днів) Кущі сильнорослі. Ягоди середні і великі 15х17 мм и більші, 2-3.5 г яйцевидні зелено-золотисті, безнасінні (3 класс). Мякоть мясисто – соковита, приємного гармонічного смаку. Грозді середні та великі, 300-500 г циліндричноконічні, помірної щільності. Виноград добре накопичує цукор. Цукристість 19-21%, кислотність 6-8 г/л. Стійкість до грибних захворювань підвищена (2.5-3 балли). Морозостійкість -24-26 С. Стебла визрівають добре, плодоносних стебел 70-80%, число грон на стебло 1.2, урожайний. На великих формуваннях, з великим запасом багаторічної деревини утворюються більш великі грона. Використовується для споживання у свіжому вигляді та для приготування кишмиша.

Блек Гранд

Столовий сорт винограду канадської селекції. В умовах Новочеркаська визріває в кінці серпня. Кущі великої сили росту, зі своєрідними звивающимися листками. квітка двостатева. Грона рихлі, масою 500-800 г, ягоди овальні масою 8-9 г, темно – сині, простого приємного смаку, шкірка щільна, мякоть мясисто-соковита. Має високу стійкість до мілдью, стійкість до оідіуму середня, морозостійкість до-24С.

Арочний

Столова гібридна форма винограду, раннього періоду визрівання (115-120 днів). Кущі сильнорослі, Грона великі 400-600 г, циліндричноконічні, помірно щільні та щільні, добре виповнені і вирівняні по масі, без горошіння. Ягоди великі 17-18х24-25 мм, овально-сосковидні, розові, на сонці червоного кольору, гармонічного смаку, з щільною мясистою мякотю, іноді насіння досить велике. Шкірка їстівна. Цукристість 16-18%. Черенки укорінюються добре, вступає в плодоношення на 2-й рік після посадки саджанцями. Сумістність з підщепами і сортами добра. Відсоток плодоносних стебел 65-80%, число грон на стебло 1.5-1.8. Навантаження30-40 вічок на кущ, обрізка на 6-8 вічок. Плодоносність вічок у основи стебла висока, тому можна проводити і коротку обрізку на 3-4 вічка. Урожайність Арочного висока і стабільна. Грона можуть довгий час зберігатися на кущах без втрат товарних якостей. Сорт відкликається на підвищені дози органічних і мінеральних добрив. Морозостійкість до -25 С, підвищено стійкий до мілдью(3.5 балли), сірой гнилі, до оідіуму стійкий середньо. Транспортабельність і товарність висока. Дегустаційна оцінка свіжого винограду 7.7 балла.

Ріпаріа х Рупестріс 101 — 14