Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності передбачено не тільки в Загальній частині КК, а й у деяких нормах Особливої частини, зокрема, ч. 2 ст. 56, ч. З ст. 57, ч. З ст. 170, ч. 5 ст. 1876, ч. 2 ст. 222 та ст. 22910. За своєю природою ці інститути однорідні. В обох випадках звільнення допускається тільки за наявності в діянні особи ознак складу злочину. Та обставина, що звільнення від кримінальної відповідальності, встановлене нормами Загальної частини КК, частіше факультативне, ніж обов'язкове, а звільнення на підставі статей Особливої частини завжди обов'язкове, не свідчить про їх суттєву різницю. водночас звільнення від кримінальної відповідальності Тому^" особливої тастини КК має свою специфіку. спеціал41 види звiльнeиия отримали в літературі назву 361 На відміну від добровільної відмови, в цих ситуаціях особа звільняється віз кримінальної відповідальності за закінчений злочин, тоді як при добровільній відмові особа не доводить його до кінця. Схожі ці випадки також з діяльним каяттям. Але й поміж ними є суттєва різниця. Діяльне каяття визнається обставиною, що пом'якшує відповідальність, але не тягне повного звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, для звільнення особи, яка дала хабар, не обов'язкове здійснення нею подальших дій, що характерно для діяльного каяття. Наприклад, якщо мало місце вимагательство хабара з боку посадової особи, хабародавець звільняється від кримінальної відповідальності без будь-яких умов. Не можна ототожнювати звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене у зазначених вище статтях КК, і з явкою з повинною. Умови, за яких застосовуються ці норми, виходять за межі звичайної явки з повинною. Крім того, в цих випадках неоднакові правові наслідки для особи, яка вчинила злочин. Інститут спеціального звільнення має на меті попереджання небезпечних наслідків злочинів шляхом надання особі можливості звільнитися від відповідальност і за умови добровільної заяви про вчинений злочин або вчинення дій, спрямованих на усунення суспільне небезпечних наслідків злочину, тощо, а також мету стимулювання цих осіб до повідомлення органам влади або правосуддя про вчинені злочинні дії, що полегшує боротьбу з ними. Цей вид звільнення покликаний також знизити або зовсім не допустити можливість вчинення злочину іншими особами. Наприклад, при добровільній здачі вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових речовин особа упереджує не лише шкідливі наслідки вчиненого нею злочину, а й можливість вчинення інших як умисних, так і необережних злочинів та настання нещасних випадків. Таким чином, своєрідність спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності полягає у меті цих законодавчих приписів. Специфічність цих видів звільнення від кримінальної відповідальності полягає також в особливих умовах, за яких можливе звільнення осіб, що вчинили злочини. Зокрема, ч. 2 ст. 56 КК (Державна зрада) встановлює дві таких умови: а) щоб громадянин України на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників не вчинив ніяких дій; б) доб-362 ровільно заявив органам влади про свій зв'язок з ними. У цьому випадку закон встановлює заборону не будь-яких дій, а лише тих, що спрямовані на виконання злочинного здвдяння. Ідеться не тільки про дії особи як виконавця, а й до організаційного, пособницького чи підмовницького характеру. Під злочинністю завдання слід розуміти його об'єктивну спрямованість на спричинення шкоди суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній безпеці України. Добровільність заяви означає, що особа повідомляє про це з будь-яких мотивів, але обов'язково з власної волі, а не у зв'язку з тим, що про злочин уже відомо органам влади. Однак добровільність заяви не виключається у випадках, коли органам влади було відомо про вчинений злочин, але сам заявник цього не усвідомлював. Заява може бути адресована органам влади в широкому розумінні — суду, прокуратурі, СБУ, МВС, органам місцевого самоврядування. Більший обсяг умов встановлено щодо звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство. Це пояснюється тим, що на момент добровільної заяви про злочин особа вже вчинила певні дії і створила безпосередню загрозу зовнішній безпеці України — зібрала або навіть передала відомості

, що становлять державну або військову таємницю, тощо. Тому в законі передбачена, насамперед, така умова звільнення від кримінальної відповідальності, як добровільне припинення злочинної діяльності. Така відмова від продовження злочинних дій має бути дійсною і остаточною. Другою умовою є добровільна заява органам влади про вчинене. Це положення аналогічне зазначеному в ч. 2 ст. 56 КК. Третьою умовою є відвернення спричинення шкоди інтересам України внаслідок добровільної заяви особи і вжитих у зв'язку з цим заходів. Відвернення шкоди може бути як результатом подальших дій суб'єкта злочину (наприклад, вчасне знищення матеріалів, зібраних для передачі іноземній розвідці), так і наслідком заходів, вжитих правоохоронними органами після одержання ними добровільної заяви особи, що вчинила шпигунство. У ч. З ст. 170 КК як одну з умов звільнення від кримінальної відповідальності зазначено добровільну заяву про дачу хабара. Ця умова має відповідати тим самим вимогам, що й добровільність заяви, вказаної у ч. 2 ст. 56. Крім того, в законі зазначено, що добровільна заява 363 хабародавця має бути зроблена до порушення кримінальної справи щодо нього. Особа, яка дала хабар, у тому числі і валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності і в тому випадку, коли щодо неї мало місце вимагательство хабара. Пленум Верховного Суду України у постанові від 28 червня 1996 р. № 7 "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p. № 12 "Про судову практику в справах про хабарництво" роз'яснив: "Згідно з ч. 6 ст. 164 КК вимагательством хабара визнається вимога посадовою особою хабара під загрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи посадового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення посадовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів"'. Наприклад, Т. — наглядач кладовища, незважаючи на наявність вільних для захоронения місць, про що вона знала, обіцяла громадянам задовольнити їх прохання поховати на кладовищі їх родичів за умови, що вони дадуть їй винагороду (гроші, продукти тощо). Отже, своїми діями Т. ставила під загрозу спричинення шкоди законні інтереси громадян. Тому цілком правильно її дії були кваліфіковані судом як неодноразове одержання хабара шляхом вимагательства. Особи, які давали за таких умов хабар, на підставі ч. З ст. 170 КК мають бути звільнені від кримінальної відповідальності. Якщо ж дії посадової особи не створюють загрози спричинення шкоди правам або законним інтересам громадян, вони не можуть розцінюватись як вимагательство хабара, і підстав для звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності, якщо він добровільно не заявить про дачу ним хабара до порушення кримінальної справи, не буде. Згідно з ч. 5 ст. 1876 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності за двох умов: а) добровільний вихщ з не передбаченого законодавством воєнізованого формування чи групи за наянівності можливості залишитись у ньому, б) повідомлення про його існування органам державної влади. Умовою звільнення від кримінальної відповідальності, ' Правовісник. — С. 121—122 2 Практика — С 165—166 364 вказаною у ч. 2 ст. 222 КК, є добровільна здача вогнестрільної (вогнепальної) зброї, бойових припасів або вибухових речовин, що зберігались особою без відповідного дозволу. У принципі, наведена вище характеристика поняття добровільності може бути віднесена і до цього випадку. Однак особливість саме цього виду звільнення від кримінальної відповідальності полягає у характері дій, які особа має вчинити добровільно, тобто здати компетентним органам зброю або інші зазначені у ч. 2 ст. 222 КК предмети. У зв'язку із цим добровільність не виключається і в тих випадках, коли правоохоронним органам вже було відомо про незаконне зберігання особою цих предметів, але їм не вдалося їх знайти і вилучити, а особа здає їх з власної волі. Таким чином, вирішальне значення в цих випадках має факт здачі зброї або інших предметів з власної волі особи, хоча вона й мала реальну можливість незаконно володіти цими предметами. Останнім часом перелік спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності доповнено ст. 229'° КК. У ч. 1 ст. 229'° вказані такі обов'язкові умови: а) здача наркотичних засобів або психотропних речовин; б) вказівка на джерело їх придбання або сприяння розкриттю злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих засобів чи речовин; в) добровільність зазначених вище дій особи. Здати наркотичні засоби або

психотропні речовини особа може правоохоронним органам (органам внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури) або органам влади чи окремим посадовим особам. Останні повинні вжити заходів до своєчасної передачі цих засобів або речовин правоохоронним органам з метою належного процесуального оформлення добровільної здачі наркотиків або психотропних речовин та їх наступного знищення. Вказівка на джерело придбання наркотиків чи психотропних речовин означає, що суб'єкт має повідомити достовірні відомості про те, у кого конкретно чи де саме він придбав ці засоби або речовини. Зокрема, назвати всі вщомі йому дані про особу збувальника наркотиків або психотропних речовин або вказати індивідуальні ознаки місця їх придбання - склад, аптеку, медичний заклад, фармацевтичне підприємство, приміщення, яке використовуєм? иї кубл0 їla^oмamв' місце, де ростуть рослини, тоїо Об?^ 1 WKOPOCJUJ які є наркотичною сировиною тощо. Обсяг щєі інформації має бути достатнім для ви- 365 криття джерела збування наркотиків або психотропних речовин. Якщо особа не може точно вказати джерело придбання наркотичних засобів чи психотропних речовин, вона не втрачає шансів на звільнення від кримінальної відповідальності. Однак у такому випадку ця особа зобов язана сприяти розкриттю злочину, пов'язаного з незаконним обігом цих засобів чи речовин; описати прикмети особи, у якої вони були придбані, сумлінно виконувати вказівки слідчих органів під час розшуку і впізнання підозрюваних, пошуку місця збування наркотиків чи психотропних речовин, якшо правоохоронні органи залучають особу брати участь у таких заходах, тощо. Це може бути сприяння слідчим органам не тільки у встановленні джерела придбання цією особою наркотиків чи психотропних речовин, але й у розкритті інших злочинів, пов'язаних із порушеннями законодавства з боротьби з наркоманією. Для звільнення суб'єкта від кримінальної відповідальності не вимагається, щоб злочин іншої особи було розкрито —'слідчі органи можуть і не досягти такого результату. Проте обов'язковою умовою є справжнє, невдаване сприяння слідству у розкритті злочину. Добровільність виключає ситуації, коли особа вимушена здати наркотики чи психотропні речовини, оскільки вони так чи інакше будуть у неї вилучені. Навпаки, вона мала можливість володіти цими засобами чи речовинами і надалі, але здає їх за власним

бажанням. При цьому не має значення, з яких мотивів особа вирішила здати наркотики — робить вона це з власної ініціативи чи під впливом батьківського наказу, порад родичів, друзів тощо. Не виключається добровільність і тоді, коли правоохоронним органам стало відомо про незаконне зберігання наркотиків чи психотропних речовин, але їм не вдалося виявити-, де саме вони сховані, а особа з власної волі здає ці засоби. Отже, ці законодавчі положення мають багато схожого з добровільністю здачі вогнестрільної (вогнепальної) зброї, бойових припасів або вибухових речовин. Приблизно такі самі вимоги щодо добровільності прийнятого рішення встановлює і ч. 2 ст. 229'° КК, але тут підставою звільнення від кримінальної відповідальності є факт звертання особи до медичного закладу і той факт, що особа розпочала лікування від наркоманії. При цьому закон не конкретизує поняття "медичний заклад". Практично це можуть бути як державні лікарні, диспансери, полі-366 клініки тощо, так і медичні центри, кабінети чи інші заклади недержавного сектора, але останні мають бути зареєстровані у встановленому законом порядку. Особа визнається такою, шо розпочала лікування від наркоманії, як у тих випадках, коли її влаштовано в стаціонарний медичний заклад з цією метою, так і тоді, коли їй почали робити відповідні обстеження, процедури тощо амбулаторне. Стаття 229'° дає обмежений перелік діянь, за вчинення яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Згідно з ч. 1 цієї статті це — незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання предметів цього злочину як з метою збуту, так і без неї. Частина 2 ст. 22910 перелічує тільки аналогічні дії без мети збуту. Крім того, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише за вчинення діянь, пов'язаних із наркотичними засобами чи психотропними речовинами, які вона здала (ч. 1 ст. 229'°) або вжила (ч. 2 ст. 22910). Якщо особа, що добровільно звернулася за медичною допомогою, продовжує зберігати наркотики чи психотропні речовини, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності тільки після добровільної здачі цих засобів. Так само вирішується і доля особи, яка лише частково здала наркотики чи психотропні речовини. У такому підході поєднуються і гуманізм, і вимогливість законодавця.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: