Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,- караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або як­що вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - нормальний фізичний, психічний і со­ціальний розвиток неповнолітніх, а також статева недоторканність особи. Додатковим факультативним об'єктом може виступати здоров'я особи.

2. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла ста­тевої зрілості. Статева зрілість є виключно біологічним поняттям, яке не стосується соціальних факторів, зокрема здатності виховувати дитину і матеріальної спроможності утримувати її. Питання про досягнення потерпілим від злочину, передбаченого ст. 155, статевої зрілості вирішується у кожному конкретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи, яка за таких обставин є обов'язковою.

Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму. При встановленні статевої зрілості враховується сукупність таких ознак: а) загальний фізичний розвиток; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів; в) для особи жіночої статі - здатність до статевих зносин, запліднення, виношування плоду, розродження (пологів) і годування дитини, а для особи чоловічої статі - здат­ність до статевих зносин та запліднення.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або з використан­ням безпорадного стану потерпілої особи.

За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не до­сягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу у ста­тевий зв'язок, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбаче­них статтями 154 і 155.

Якщо потерпіла особа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій, скоє­ні статеві зносини треба розцінювати як зґвалтування малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадного стану. Якщо особа, яка не досягла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а потім погодилась на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 і 155.

Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту. На кваліфікацію діяння за ст. 155 не впливає те, були статеві зносини одноразовими, неод­норазовими або тривали більш-менш значний проміжок часу, набувши, скажімо, форми фактичного шлюбу.

4. Суб'єкт злочину - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років. Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеросексуальний акт, стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став­лення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним - коли вин­ний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і повинен був це передбачати. Це питання вирішується у кожному конкретному випад­ку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрілості осо­бою, з якою мали місце статеві зносини, відповідальність за ст. 155 виключає.

Психічне ставлення винного до безплідності чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 155) може бути тільки необережним.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнаються: 1) вчинення його батьком, матір'ю або особою, що їх замінює; 2)спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків.

Порядок визначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони у шлюбі або ні, внесення відповідних записів до документів про народження ди­тини, а також порядок оспорювання батьківства і материнства встановлено законом. До батьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у відношенні до усиновлених прирівнюються в особистих та майнових правах та обов'язках до родичів за походженням.

Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, опікунів і піклувальників. Добровільні статеві зносини батьків, опікунів тощо з неповнолітніми, які досягли статевої зрілості, кримі­нальну відповідальність не тягнуть.

Безплідність - це нездатність особи жіночої або чоловічої статі до запліднення, а в особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та розродження (поло­гів). Безплідність особи встановлюється судово-медичною експертизою. Крім безплід­ності, до інших тяжких наслідків, за наявності хоча б одного з яких дії винного ква­ліфікуються за ч. 2 ст. 155, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть або самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: