Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Основи військового етикету




Поняття "військовий етикет" нерозривно пов'язане з поняттями "військова честь" (вірність престолу й Батьківщині) і "честь мундира". Військовий дух, військова честь - сукупність всіх позитивних якостей, властивій людині у військовій формі: мужність і хоробрість, войовничість і шляхетність, дисципліна, свідомість свого боргу перед батьківщиною, самовідданість, віра у свої сили, витривалість у позбавленнях, стражданнях.

На відміну від поняття честі взагалі військова честь - честь колективна (корпоративна), тому що нею володіє не одна людина, а колектив - армія. Усім відомі й такі поняття, як честь полку, честь батареї, честь роти. У поняття військової честі в Росії входила виняткова вірність військовослужбовців престолу й батьківщині. У солдатах виховувався також принцип гуманності - почуття жалю до переможеного ворога.

Основні чесноти воїна виховувалися ще лицарським кодексом, що зложився в раннє Середньовіччя. Наприкінці XVІІІ століття були створені "Загальні правила етикету" для кадетських корпусів, якими повинні керуватися кадети й гардемарини. Не дивно, що російські офіцери завжди вважалися дуже галантне й вихованими, і їхнє поводження часто виграшно відрізнялося від поводження цивільних. Першим кодексом радянської військової етики була книжка з (1918 рік).

Навчання військовому етикету триває й у наші дні. Військовий керівник повинен мати незаперечний авторитет, мати особисту чарівність, правильною мовою, умінням триматися, бути в гарній спортивній формі. Тому у військових училищах є такі предмети, як "Правильне поводження за столом", "Ораторська майстерність", "Танці", "Політінформація". Курсанти обов'язково повинні відвідувати театр, ходити в кіно, знайомитися з останніми звістками за допомогою преси. Знати психологію й педагогіку, щоб уміти звертатися із солдатами й з молодшими по званню, оскільки відносини в армії багато в чому опираються на субординацію[6, c. 54-55].

Базові поняття в етикеті - це ретельність, повага до старший за званням, дисциплінованість. Необхідні також точність, акуратність, такт і люб'язність. Така люб'язність не має нічого загального з догідливістю, вона націлена на інтереси справи, оскільки в армії корпоративна відповідальність вище, ніж у цивільних осіб, і від чіткості виконання поставленого завдання може залежати успіх або невдача всієї операції в цілому.

Існують правила етикету, що регламентують відносини начальника з підлеглими. Спілкування починається з вітання. Керівник при зустрічі з підлеглим повинен правильно відповісти на вітання. Він повинен неодмінно встати, якщо до нього в кабінет увійде підлеглий, першим подати руку й запросити сісти. Якщо ж у кабінет входять кілька людей, неетично виділяти кого-небудь із них особливими знаками уваги.

Етикет надзвичайно важливий і при проведенні нарад і виклику підлеглих. Без гострої потреби не треба викликати людей на засідання. Але якщо воно призначено, то до цього часу сам начальник повинен бути на місці. Етикет вимагає бути гранично уважним до обговорюваних питань, чемно вислухувати виступаючих. У своїх виступах необхідно бути коротким. Культура начальника, командира особливо проявляється в конфліктних ситуаціях. Тут надзвичайно важлива витримка. Лайка, образи й навіть підвищення голоси неприпустимі, який би не була провина підлеглого офіцера. Від цього багато в чому залежить авторитет керівника.

Крім того, начальник повинен піклуватися про підтримку не тільки свого власного авторитету, але й авторитету своїх підлеглих. Командир не повинен зауважувати підлеглому привселюдно. Не повинен скаржитися на нього в його відсутність. У службових відносинах немаловажне значення має зовнішність керівника: особиста чарівність, правильна мова, уміння триматися, охайність в одязі[8,c. 24-25].

 

Висновки

Етикет (від франц. «etiguette» — «ярлик, етикетка») — це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків.

В етикеті можна виділити ряд особливих видів: етикет дипломатичний, військовий, спортивний, етикет наукових спільнот, релігійний тощо, які регламентують поведінку і стосунки людей на прийомах, зустрічах у відповідних ситуаціях і мають специфічний кодекс необхідних норм.

Людське життя, діяльність різноманітні, багатопланові, що зумовлено індивідуальністю кожної людини, яка створює своє життя. І тому, напевно, не можна охопити правилами етикету всі види та умови здійснення людського життя. Але ж усвідомлення типовості сфер суспільного життя і визначених ситуацій дало можливість виділити і згрупувати ці норми. Так, наприклад, існують правила поведінки в громадських місцях; службовий етикет; етикет знайомства, привітання, прощання; етикет різних видів спілкування; правила прийому, відвідування гостей, поведінки за столом; етикет стосунків між людьми різного віку, статі, соціального статусу, сімейний етикет. У кожній ситуації необхідно застосовувати певні норми і правила. В цілому ж, етикет виправданий єдиним моральним змістом і своїм смислом.

Моральний зміст етикету зумовлений відповідністю і співвідношенням зовнішніх норм етикету й змісту моральної свідомості суспільства й особистості. Мається на увазі те, що зовнішні правила поведінки і спілкування базуються, перш за все, на моральних принципах. Найважливішим з них є «золоте правило» моральності — поводитися з іншими так, як ти бажав би, щоб вони поводилися з тобою. Важливими принципами етикету є також пріоритет старшого, пріоритет жінки. Довершують етикет принцип гігієнічності та принцип естетичності.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных