Практична робота № 8-9

Тема: «Механічний склад ґрунту. Кам’янистість»

Теоретична частина:

Тверда фаза ґрунту складається з часток різної величини. Одно­часно в ґрунтах містяться мінеральні, органічні і органо-мінеральні частки. Це уламки гірських порід (продукти вивітрювання), мінерали вторинного походження, колоїди гумусних речовин, продукти взаємодії органічних і мінеральних речовин. Механічні елементи, близькі за розмірами, об'єднуються у фракції. Сукупність механічних фракцій представляє механічний склад ґрунту.

Таблиця 1 – Класифікація ґрунтів і порід за гранулометричним складом (за Н.А.Качинським)

Н.А.Качинський запропонував так звані «сухий» і «мокрий» методи визначення механічного складу ґрунтів в полі. При сухому методі грудочку ґрунту завбільшки з зерно гречки обмацують пальцями, розчавлюють на долоні і втирають в шкіру. Чим зерно більш неправильної форми, жорстке, міцне і чим більша частина ґрунтової маси втирається в шкіру, тим ґрунт важче за механічним складом. Білоруські ґрунтознавці назвали цей метод втирання «методом дзеркала».

Мокрий метод заснований на здатності ґрунту, що змочений до консистенції тіста, розкочуватися на долоні з утворенням «шнурів» різної товщини і сталого кільця.

Зразок розтертого ґрунту зволожують і перемішують до тістоподібного стану. З підготовленого ґрунту на долоні роблять кульку і пробують зробити з неї шнур товщиною близько 3 мм, а потім звернути кільце діаметром 2-3 см. Залежно від гранулометричного складу результати будуть різні:

- пісок – не утворює ні кульки, ні шнура;

- супісок – утворює кульку, розкачати шнур не вдається, утворюються тільки зачатки шнура;

- легкий суглинок – розкачується в шнур, але дуже нестійкий, легко розпадається на частини при розкачуванні або знятті з долоні;

- середній суглинок – утворює суцільний шнур, який можна звернути в кільце з тріщинами й переломами;

- важкий суглинок – легко розкачується в шнур, утворює кільце з тріщинами;

- глина – утворює довгий тонкий шнур, котрий потім легко утворює кільце без тріщин.

Однак, польового визначення механічного складу ґрунту недостатньо для повної його характеристики. Тому при всіх видах ґрунтових досліджень необхідний також лабораторний аналіз механічного складу ґрунту. Існує значний набір методів визначення гранулометричного складу ґрунту, один з них більш детально розписаний у практичній частині.

Скелетні ґрунти класифікуються за ступенем каменистості. Фракція каміння представлена переважно уламками гірських порід. Каменистість – явище незадовільне, оскільки наявність у ґрунті значної кількості включень літогенного походження призводить до збільшення енергетичних затрат ґрунтової біоти на їх огинання при рості чи русі, а також до ускладнення його обробітку та прискорення зносу сільськогосподарських знарядь. За ступенем каменистості ґрунти поділяють на не каменисті – вміст каміння не перевищує 0,5%, слабокаменисті – 0,5-5%, середньокаменисті – 5-10%, сильнокаменисті – понад 10%. За типом каменистості ґрунти можуть бути валунні, галечникові та щебенюваті.

Практична частина:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: