Реферативне повідомлення

на тему

« Аналіз монографії Мересте І.Я. та Ниммік С.Я

«Сучасна географія: питання теорії»».

Виконав

студент 3 курсу ГГФ Каліберда О. О.

групи ГГ-31

Перевірила

Доцент Заволока Ю.Ю.

Харків

2011

У другій половині ХХ століття в географічній науці став застосовуватися геосистемний підхід - в результаті хорологічна концепція змінилася концепцією територіальної організації, яка зосередила увагу на вивченні взаємозв'язків і взаємовпливу в просторі. Вперше з позицій геосистемного підходу геопростір розглядають у своїй монографії «Сучасна географія: питання теорії» естонські географи Мересте і Ниммік. Згідно їх концепції, геопростір утворює повна сукупність всіх геосистем на одній і тій же території. Надзвичайно важливий у цьому зв'язку не тільки власне предметний, але й світоглядний аспект проблеми: вивчення геопростору виділяє, фіксує і передбачає усвідомлення зв'язків між природою, людиною і культурою, що виникає як результат адаптації людини до середовища проживання (Л. Н. Гумільов). Таким чином, в аналіз включають соціальні зв'язки, в основі яких лежить концепція всеєдності світу.

У науці безперервно накопичується новий матеріал, на основі якого постійно доповнюється картина закономірного розвитку природи і суспільства. Одночасно вдосконалюється і поповнюється арсенал методологічних і методичних засобів самої науки.

Радянське суспільство вступило в такий етап свого розвитку, коли назріли глибокі якісні зміни у виробничих силах і очікується відповідне цьому вдосконалення виробничих відносин. У зв'язку з цим відбуваються помітні зміни як у всій радянській науці, так і в географії.

Першу частину монографії «Сучасна географія: питання теорії», написав Мересте У. І. (розділи 1-5). Він здійснив спробу заповнити прогалину в науковій розробці деяких центральних проблем у географії. По суті найбільшу увагу приділив таким питанням, де розглядаються дві проблеми - предмет вивчення географії (розділи 1-4) та структура географічної науки (розділ 5). Однак одразу ж спостерігається зв'язок цих двох питань з багатьма більш приватними з точки зору сучасного погляду на географічну науку та самих географічних досліджень, розгляду яких в першій частині присвячені спеціальні підрозділи. Однак, з іншої сторони, слід зазначити загальні принципи та методологічні підходи в наукознавстві ще не настільки розвинуті, щоб на їх основі вирішувати проблеми, що виникають при розробці питань щодо особливостей географічної науки. Тому в наступних розділах автор багато уваги приділяє загальнометодологічним проблемам, без яких неможливе вирішення дискусійних проблем географічної науки.

У другій частині монографії, що належить С. Я. Ниммік (розділи 6-9), розглядаються питання суспільно-географічних наук, процеси диференціації та інтеграції, що відбуваються в економічній географії.

Географічна картина світу – невід’ємна частина людської культури, що служить вихідною базою для пізнання закономірностей в розвитку взаємодії суспільства і його земного середовища. Єдність географічної картини світу - своєрідне відображення матеріальної єдності світу в географічній науці.

Об’єктом наукового пізнання, як зауважує автор, можуть бути не лише окремі матеріальні речі, але й їх відносини та властивості. Останні форми прояву об’єктів – відносини і властивості – заслуговують з точки зору географічної науки особливої уваги. Отже, специфічним об’єктом специфічно-географічного пізнання є не річ, а відношення, не система речей, а система відносин.

При виділенні предмета географічної науки Мересте зазначає, що визначення предмета географії не є лише проблемою географічної науки, а наукознавства загалом. Безпосереднім предметом географії є географічний світ, тобто світ, змодельований на основі наукових положень географічної науки сьогодення. Об’єкт науки співпадає з поняттям безпосереднього предмета науки.

Мересте виділив об’єкт вивчення географії промисловості – це промислово-географічна реальність або промислова геосистема.

В системному характері об’єкта вивченні географії промисловості відображається системний характер об’єкта всіх окремих географічних наук і всієї географії в цілому.

Велике значення Мересте приділяє різниці між предметами фізичної та економічної географії.

Безпосереднім предметом вивчення фізичної географії служать об’єктивно існуючі природно-просторові системи.

Безпосереднім предметом економічної географії - об’єктивно існуючі економіко-просторові системи. Повні та розширені предмети обох наук охоплюють крім відповідних географічних систем також системи природно- та економіко-географічних відносин та інші відносини негеографічного характеру.

Отже, безпосереднім об’єктом вивчення географічної науки є об’єктивно існуючі географічні системи, що складаються з елементів природного або суспільного характеру.

Спільним для всіх географічних дисциплін є: 1) всі вони вивчають об’єктивні матеріальні системи, що мають властивість тримати мережу територіальних відносин; 2) головну увагу при науковому дослідженні цих систем концентрують на закономірностях формування та переформування мережі географічних відносин.

Головна задача географічної науки у вивченні природних, демографічних та господарчих просторових систем, що є географічними підсистемами відповідних протосистем, якими в об’єктивній дійсності є природа, населення та господарство.

Мересте виділив 4 типи територіальних систем: 1) моноструктурні моносистеми, що складаються з однорідних цілісних елементів і однієї мережі однорідних відносин; 2) поліструктурні моно системи,, що складаються з однорідних елементів і декількох мереж міжелементніх відносин; 3) моноструктурні полісистеми – з різними типами елементів, що зв’язані між собою однією мережею однорідних відносин; 4) полі структурні полісистеми – гетерогенні системи, що охоплюють не одинакові складові і декілька мереж міжелементних відносин.

Мересте ввів також поняття «географічних відносин» - це якісно-змістовні просторові відносини як між елементами розглянутої геосистеми, так і між даною системою і іншими геосистемами, розташованими на тій же території.

Географічні відносини є досить самостійними та поділяються на певні групи: 1- відносини між елементами в рамках однієї підсистеми; 2 – відносини між елементами, що входять в різні підсистеми; 3 – відносини між підсистемами.

Мересте розглядає три можливих побудови ієрархічної моделі структури географічних наук: 1) співвідношення координацій (системи знань розміщені на одному рівні); 2) відносини субординації (підчинення між системами знань та їх підсистемами, що знаходяться на більш низьких системах ієрархії); 3) «сквізні» відносини між ядрами ієрархічно розташованих систем.

В ході досліджень Мересте виявив, що:

1) Взаємне переплетення наук зумовлює формування в системі наук двох концентрів – внутрішьоного та зовнішнього;

2) Загальні науки об’єднують приватні науки серцевидними ядрами;

3) Значимість та функції наук, що входять до внутрішнього та зовнішнього концентра є різними;

4) Наукою, що утворює ядро системи наук, може бути лише теоретична наука, тобто, ядром системи географічних наук є теоретична географія.

5) Розвиток теоретичної географії стає дедалі актуальнішим через природній розвиток концентру географічної науки як науки достатньо розвинутої та стабільної.

Мересте визначив тенденції щодо формування суспільної географії. Також він прогнозував відділення соціальної географії від економічної в якості самостійної науки в системі суспільної географії. В структурі суспільної географії він виділив географію культури, медичну географію, географію освіти і науки, політичну географію.

Мересте приділяв велику увагу геоекології, біокліматології, екології ландшафтів, геохімії ландшафтів, ветеринарній географії, географії попиту, географії послуг, етногеографії.

Друга частина монографії «Сучасна географія: питання теорії», написана С.Я. Ниммік.

Він розглядав: економічну географію, географію населення, географію невиробничої сфери, соціогеографію, географію природокористування.

В якості синтезуючої науки в цій монографії виступає соціально-економічна географія. Пропонується досвід побудови її теорії, в зв’язку з чим розглядаються особливості об’єкту вивчення, методології та методики. Велика увага приділяється соціально-економічному районуванню як особливому методологічному підходу у вивченні просторових систем.

Об’єктом соціально-економічної географії служить сукупність об’єктів вивчення складових її приватно географічних наук. Об’єкт соціально-економічної географії охоплює значну частину загального об’єкта всієї суспільної географії.

Ниммік зобразив принципову схему формування соціально-економічної географії, в якій економічна географія, географія населення, соціальна географія та інші суспільно географічні науки, що формують соціально-економічну географію, знаходяться в одному колі з природничою географією та географією природокористування. Центром кола географічних наук Ниммік ставить теоретичну географію. На схемі також відображені зв’язки соціально-географічних наук з негеографічними науками: демографією, економікою, соціологією тощо.

Ниммік стверджує про важливу роль соціально-економічної географії в системі наук, яка полягає у пізнанні територіальної організації виробничих сил в якості соціально-економічних просторових систем.

Соціологізація економічної географії, на думку автора, є важливим процесом у розвитку сучасної географії, але вона не може бути витлумачена як процес перетворення економічної географії в соціально-економічну.

В процесі соціально-економічного системоформування важливе значення має геоекологічний аспект, що виникає у зв’язку з використанням ресурсного потенціалу суспільних виробництв певної місцевості.

На думку Ниммік, різноманітність розселення відображає просторові закономірності життя суспільства, причини перетворення яких слід шукати, в першу чергу, в соціально-економічній основі їх розвитку.

Основним суспільногеографічним законом автор вважає системоформування. Він впливає на розвиток суспільства.

Ниммік також виділяє просторову концентрацію та комплексоформування виробничих сил, закони просторової інтеграції та дифференцації.

Ниммік виділяє функціонально-ієрархічну класифікацію регіонального районування розселення СССР: 1)село, 2)центр сільськогосподарчого підприємства, 3)місцевий центр (велике село), 4)районний центр, 5)окружний центр, 6)обласний центр, 7)столиця невеликої союзної республіки, 8)столиця СРСР (Москва). Виходячи з функціонально-ієрархічної системи розселення видно взаємовідносини з формуванням соціально-економічних територіальних комплексів.

З поданої інформації ми можемо зробити висновок, що монографія Мересте та Ниммік «Сучасна географія: питання теорії» зробила велике значення для розвитку сучасної географії. Автори визначили у своїй роботі предмети вивчення географії та структуру географії. Розглянули процес диференціації та інтеграції в економічній географії. Виявили зв'язок між географічними дисциплінами. Також Мересте звернув увагу на формування суспільної географії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: