Надалі допуск спортсменів-професіоналів на Ігри буде визначатися такими чинниками.

По-перше, позиції федерацій: одні за допуск всіх найсильніших спортсменів на Ігри, інші ведуть вичікувальну політику, треті виступають проти допуску професіоналів до участі в Олімпійських іграх. У всіх випадках, коли виникає проблема участі професіоналів у Олімпійських іграх, представники міжнародних спортивних федерацій розглядають її передусім з позицій дотримання інтересів своїх організацій. Аналогічним чином поступає і МОК. Наприклад, X.А.Самаранч, наполягаючи на знятті вікових обмежень для футболістів, одночасно заявляє, що він не хотів би бачити на Олімпійських іграх професійних фігуристів, які, на його думку, слабші за спортсменів-олімпійців.

По-друге, багато що залежить від фірм, з якими професійні спортсмени уклали контракти. Наприклад, фірми, що уклали контракти зі всіма провідними тенісистами світу, не завжди зацікавлені в тому, щоб відпускати їх для участі в Олімпійських іграх, оскільки там вони не можуть їх рекламувати.

По-третє, часто самі спортсмени, особливо у травмонебезпечних видах спорту, сумніваються в доцільності участі в Олімпійських іграх, яка не приносить великих матеріальних вигід і проблематична з точки зору підвищення авторитету, оскільки не виключена імовірність програшу, в тому числі і маловідомому спортсменові. До того ж напружений олімпійський турнір може стати причиною отримання серйозної травми, або спаду спортивної форми.

Однак незалежно від того, як федерації будуть вирішувати питання допуску професійних спортсменів до Ігор і як будуть ставитися до цього менеджери, спонсори і самі спортсмени, епоха зближення професійного і олімпійського спорту розпочалася, і Олімпійські ігри вже ніколи не будуть такими якими були раніше.

На загал багаторічна боротьба численних спортивних діячів за збереження класичних ідеалів олімпізму і "чистоти" олімпійського руху, боротьба проти професіоналізму в спорті в останні роки носила ідеалістичний характер. І хоч заохочення процесу професіоналізації олімпійського спорту веде до зміни його традиційної суті, вносить у спорт дух комерції і наживи, приводить до порушення уявлень, що склалися про олімпійські принципи, необхідно визнати, що цей процес став незворотнім. Подальші перспективи розвитку спорту будуть все тісніше пов'язані з професіоналізмом, і зберегти свій імідж олімпійський спорт зуміє, якщо буде реально оцінювати положення справ і оперативно реагувати на конкретні ситуації з урахуванням інтересів олімпійського руху. Прагнення зберегти уявлення про "чисте" аматорство явно не відповідає реальності, здатне тільки ускладнити розвиток спорту в країнах, де буде проводитися така політика. Збереження принципу аматорства не тільки не перешкодило посиленню тенденції до професіоналізації спорту, а навпаки, спрямувало цей процес в русло лжеаматорства і зловживань (нелегальні виплати, фіктивні посади тощо). Внаслідок цього сентенції щодо аматорства в спорті стали сприйматися як фарс.

Професійний і олімпійський спорт понад сторіччя розвивалися відокремлено, створюючи кожний свою складну систему змагань, організації і методики підготовки спортсменів, виховуючи видатних спортсменів, які вражають віртуозною майстерністю і дивовижними досягненнями. Їх поступове зближення є одним з важливих чинників подальшого прогресу спорту, зростання його авторитету як одного з найбільш яскравих явищ сучасності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: