Комерційна таємниця

⇐ Предыдущая 20 21 22 23 242526 27 28 29 Следующая ⇒

Під комерційною таємницею ("ноу-хау") в міжнародній торгівлі ліцензіями розуміють конструктивні і технологічні секрети виробництва, не забезпечені патентним захистом. Коли говорять про цей об'єкт, то, як правило, мають на увазі управлінські, організаційні, комерційні, технологічні, конструкторські секрети виробництва, що сприяють ліцензіатові в виробництві та/або реалізації його продукції на ринку.

У більшості випадків до комерційної таємниці відносять науково-технічні досягнення:

а) на які могли б бути видані патенти, але підприємства з тієї чи інших причин не побажали їх одержати;

б) науково-технічні досягнення, що не охороняються патентним захистом;

в) науково-технічні досягнення, що не захищені патентами в країнах, наданих ліцензіатові, тобто на який отримані патенти в країні ліцензіара й в інших країнах, але не отримані в країні ліцензіата й у країнах, наданих йому за ліцензійною угодою для збуту ліцензійної продукції.

До "ноу-хау" відносять також досвід і виробничі навички, виробничі секрети, нові методи керування виробництвом тощо.

Основою цього визначення "ноу-хау" є наступні критерії:

1) Це науково-технічні знання і досвід;

2) Вони являють цінність;

3) Вони можуть бути використані;

4) Носять конфіденційний характер;

5) Не захищені на національному чи міжнародному рівні.

Технічні відомості, що складають виробничий досвід і знання, можуть у залежності від обставин включати:

а) предмети: зразки виробів, незапатентовані промислові зразки, машини, прилади, запасні частини, інструменти, пристосування і т.д.;

б) технічну документацію: формули, розрахунки, креслення, схеми, незапатентовані винаходи і т.д.;

в) інструкції, пояснення, що стосуються конструкції чи виробництва застосування, чи виробу процесу виробництва, виробничих чи навичок практичних виробничих рад, технічні розпоряджання, додаткові пояснення до патентів, зведення у відношенні організації роботи; вимоги, пропоновані до будинків, розташуванню устаткування, виробничого потоку, методиці технічного контролю, кваліфікації персоналу і дані, що допомагають у рішенні економічних питань, такі як, наприклад, розрахунок собівартості продукції і т.д.

На відміну від запатентованого винаходу виробничий досвід і знання ще не користуються особливим правовим захистом – національним чи міжнародний: вони не реєструються і не публікуються. Якщо відбувається розголошення змісту виробничого досвіду і знань, вони не можуть, як це має місце у відношенні патентів, бути захищені за допомогою юридичного документа.

Міжнародна асоціація по охороні промислової власності дає наступне визначення "ноу-хау": "Виробничий досвід і знання – це знання і досвід, придбані з метою практичного застосування визначеної технології".

Міжнародна торговельна палата запропонувала такий проект визначення ноу-хау: "Сукупність зведень, професійних знань і досвіду в процесі виготовлення і технічного здійснення якого-небудь продукту може бути названа ноу-хау". Це визначення було уточнено в такий спосіб: "Це поняття може містити в собі не тільки секретні формули і процеси, але також усю необхідну для використання патенту технологію, пов'язану з процесом виготовлення, що патентується".

На думку деяких фахівців, поняття "ноу-хау" може бути визначене як: "Не захищені законодавчим шляхом результати винахідництва, способи виготовлення, конструкції та інші, що збагачують техніку досягнення".

У змісті правових принципів поняття "виробничі секрети" має широке тлумачення. Воно містить у собі не тільки креслення, рецептуру й інші подібні письмові зведення, але також усю сукупність наявного на підприємстві власного досвіду у всіх його проявах. При цьому неважливо, чи зафіксований цей досвід у письмовому вигляді, чи він проявляється в знаннях і досвіді виробників-фахівців.

Вітчизняне законодавство визначає, що "комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію".

Враховуючи зазначене, можна сказати, що комерційна таємниця ("ноу-хау") є інформацією, яка зазвичай має такі характеристики:

1. Це технічні, управлінські, економічні, фінансові й інші знання, досвід і навички, зв'язані з розробкою, освоєнням, виробництвом, реалізацією, експлуатацією, обслуговуванням, ремонтом, удосконаленням нової техніки, технології і матеріалів.

2. Вони представляють технічну, комерційну чи іншу цінність.

3. Вони використані чи можуть бути використані (застосовані).

4. Вони носять конфіденційний характер, не опубліковувалися, не є легкодоступними і відомі обмеженому колу осіб.

5. Особою, яка законно контролює цю інформацію, вживались адекватні заходи щодо збереження її конфіденційності.

6. Вони не мають правового захисту на національному, регіональному чи міжнародному рівні.

7. Для їх використання необхідно володіти спеціальними знаннями і (чи) досвідом.

8. Не має значення спосіб чи фіксація інформації: письмово чи усно, або при демонстрації.

Не претендуючи на вичерпний перелік критеріїв, що характеризують "ноу-хау", можна вважати, що ці критерії є визначальними, у достатньому обсязі характеризують "ноу-хау" і можуть бути використані в практиці проведення переговорів і укладанні ліцензійних угод.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниціта інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, тобто її секретності, комерційної цінності та здійснення заходів щодо збереження її секретності.

Види комерційної таємниці

1. У залежності від виду виконуваної роботи, у результаті якої були отримані "ноу-хау", їх поділяють на:

- науково-дослідні в області науково-дослідних робіт;

- конструкторські в області дослідно-конструкторських робіт;

- технологічні і виробничі – "секрети виробництва";

- розрахункові – в області інженерних розрахунків;

- проектні – в області проектування промислових і цивільних об'єктів.

2. В залежності від галузі застосування комерційна таємниця може бути:

Виробниче "ноу-хау" – це інформація щодо технології, устаткування, рецептури, послідовності дій та подібних виробничих процесів, яка дозволяє досягати певного позитивного ефекту при здійсненні виробничих операцій, якого неможливо досягти іншими засобами, без використання цих знань.

Управлінське "ноу-хау" полягає, звичайно, в найбільш ефективних структурах і методах керування, простих і надійних структурних зв'язках як по вертикалі, так і по горизонталі, у чіткому розподілі обов'язків і їхнього змісту, функціональній взаємодії структурних підрозділів, методах взаємодії фірм, що кооперують (наприклад, фірма, що випускає продукцію, – з постачальниками, з фірмами, що реалізують продукцію й експлуатують її). Великою цінністю в області керування є "ноу-хау", зв'язані з використанням електронно-обчислювальної техніки і машин.

Комерційне "ноу-хау" полягає в передачі знань і досвіду в області реалізації продукції, містить дані про кон'юнктуру ринку, найбільш досвідчених і авторитетних фірмах-посередниках, збутових фірмах у країнах збуту продукції, найбільш доцільних формах реалізації продукції, організації її реклами тощо.

Фінансові "ноу-хау" містять відомості про найбільш вигідні форми використання коштів, цінних паперів, акцій, капіталовкладень з урахуванням зміни курсів валюти, особливості національних податкових систем, митні обмеження, зведення про банківські об'єднання, форми кредитування та іншу аналогічну інформацію.

Найчастіше фінансове "ноу-хау" тісно переплітається з комерційним, а управлінське, у свою чергу, – з комерційним. Однак, по характеру відомостей, знань і досвіду між ними можна провести чітку грань.

Розпоряджання майновими правами на комерційну таємницю

У міжнародній і внутрішній торгівлі ліцензіями щорічно зростає значення "ноу-хау", які все частіше стають єдиним предметом ліцензійних угод. При цьому кількість ліцензійних угод на "ноу-хау" зростає більш швидкими темпами, ніж на винаходи й інші об'єкти інтелектуальної власності.

Зростання ролі і значення "ноу-хау" пояснюється тим, що в останні роки відтворення нової техніки (технології) стало практично неможливим без знання "ноу-хау". Поряд з цим, швидке скорочення термінів морального старіння нової техніки (технології) призвело до того, що фірми в цілому ряді випадків не подають заявки на винаходи, якщо в межах термінів морального старіння можна зберегти їх у таємниці, як "ноу-хау", і по кінцевій продукції, з якою виходять на ринки, ці "ноу-хау" не можна відтворити.

Збільшенню кількості ліцензійних угод на "ноу-хау" сприяє і те, що на практиці систематично зростає кількість відомостей стосовно "ноу-хау", на які укладають ліцензійні угоди. Зараз рідко укладається ліцензійна угода без "ноу-хау", для чого є багато причин.

Перехід до ринкових відносин в області досліджень і розробок, їх промислового освоєння і використання, сервісу й удосконалення нової техніки і технології різко активізував внутрішню і зовнішню торгівлю ліцензіями на "ноу-хау". Торгівлі "ноу-хау" надається велике значення у взаєминах не тільки між розроблювачами нової техніки і її виробниками, але і при здійсненні інших товарних угод на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Поширення продажів "ноу-хау", особливо по супутнім ліцензійним угодам, різко підвищує ефективність внутрішньої і зовнішньої торгівлі ліцензіями. Практично "ноу-хау" стало обов'язковим предметом абсолютної більшості ліцензійних угод, що укладаються, та й багатьох інших зовнішньоторговельних операцій.

Збереження "ноу-хау" в таємниці повинне бути організовано таким чином, щоб його конфіденційність не стримувала поширення науково-технічних знань, необхідних для розроблювачів нової техніки, технології і матеріалів, іншими словами, щоб конфіденційність "ноу-хау" не стала стримуючим фактором науково-технічного прогресу в країні.

Реалізація "ноу-хау" як усередині країни, так і за її межами повинна здійснюватися за ліцензійними угодами (звичайними чи супутніми) із забезпеченням строгого режиму його використання контрагентами і запобіганням неправомірного його використання ким би то не було як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

2.8. Договір комерційної концесії (франчайзинг)

У багатьох країнах світу одержала поширення особлива форма комплексного ліцензування, в якій торговельна марка, комерційна таємниця та інші об'єкти інтелектуальної власності можуть використовуватись в комплексі. Це договір про франчайзинг (англ. – franchise) або договір комерційної концесії (англ. – соntract of commercial concession). Використовуватись можуть як зареєстровані, так і незареєстровані об'єкти, комерційний досвід, ділова репутація та т.п.

За договором комерційної концесії одна сторона (суб'єкт прав інтелектуальної власності) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог, комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та/або продажу певного виду товару та/або надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

На відміну від інших договорів, сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути виключно фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі (у разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним) та підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію суб'єкта прав інтелектуальної власності. Якщо суб'єкт прав інтелектуальної власності зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Як і у випадку з іншими об'єктами інтелектуальної власності, у випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому суб'єктом прав інтелектуальної власності комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правовласником або визначених договором комерційної концесії. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

За договором франчайзингу, суб'єкт прав інтелектуальної власності зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію, надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників із питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Саме суб'єкт прав інтелектуальної власності, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії, зобов'язаний:

1) забезпечити державну реєстрацію договору;

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Користувач, зі свого боку зобов'язаний:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення суб'єкта прав інтелектуальної власності визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) суб'єктом прав інтелектуальної власності;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок суб'єкта прав інтелектуальної власності, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правовласником;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у суб'єкта прав інтелектуальної власності;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правовласника за договором комерційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правовласника, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Разом із зазначеним вище, в договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, такі як:

1) обов'язок суб'єкта прав інтелектуальної власності не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов'язок користувача не конкурувати з суб'єктом прав інтелектуальної власності на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правовласником прав;

3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правовласника;

4) обов'язок користувача погоджувати з правовласником місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення;

5) умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Умова договору, відповідно до якої суб'єкт прав інтелектуальної власності має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Треба зазначити, що суб'єкт прав інтелектуальної власності несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

Особливою умовою цих правовідносин є те, що кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації, в органі, що реєстрував його укладення.

Договір комерційної концесії також припиняється у разі:

1) припинення права правовласника на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

2) оголошення суб'єкта прав інтелектуальної власності або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Проте перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правовласника до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

Ще одна цікава особливість цього виду договорів – у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правовласника, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення суб'єкта прав інтелектуальної власності, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правовласнику плати.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором (наприклад, суб'єкт прав інтелектуальної власності втратив права на деякі з класів МКТП, які раніше охоронялись торговельною маркою), дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правовласнику плати, якщо інше не встановлено договором.

⇐ Предыдущая 20 21 22 23 242526 27 28 29 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных