Екзистенцiально-феноменологiчна герменевтика в пошуку права

В.

1. Коли життя проходить через екзистенціальні точки, то воно приймає осмислений вигляд. Особа перевершила себе, а отже і самореалізувалася.

2. Особистість може реалізуватися через моменти екзистенції, трансцендування. Ці моменти – це і є боротьба з нашим Ніщо.

2. Значимість права для існування:

Als sein як екзистенціальний об'єкт i джерело права

♥ А де це все в праві?

Виявляється, що:

· вся правова поведінка людини наповнена екзистенціалами,

· право виступає як динаміка екзистенціалу.

______________________

Екзистенціальна антиномія норми

☺ Людина не може існувати без норми.

☺ Норма – це основа, “дім” людського існування

________

☻ Разом із тим норма – це те, що суперечить самій природі людини як творчої істоти.

☻ Норма – це і “в’язниця”, гальмо людського розвитку.

♂ Причому мається на увазі не тільки норма у вузькому розумінні – норма права, а права взагалі, моральна норма, естетична, релігійна, норма як порядок, правило поведінки, спосіб життя, як циклічність, закономірність, як необхідність взагалі.

______________________

В людині є екзистенціальна потреба норми:

♂ Через норму людина рятується від самотності, від чужого середовища, в якому вона опинилась фактом свого народження.

♂ Сприймаючи норми зовнішнього світу, роблячи їх своїми, людина зливається з цим світом, живе тепер не тільки в ньому, але й разом з ним.

---------------------------------

Чим більше сприйнятих норм, тим більша адаптація до світу, тим вища ступінь онтологічної заангажованості.

______________________

Анормативність – шлях до самотності.

______________________

☺ Норма є спосіб залучення людини до соціального життя, спосіб включення її в роботу суспільного організму.

☺ Тому норма – це запорука стабільності, надійності існування.

☺ Норма – це захист людини. Особливо правова норма, як захист вже в безпосередньому смислі.

☺ А звідси норма – це спокій.

---------------------------------

Більше того, коли всі ці аспекти норми реалізуються, то вона починає сприйматись як велике благо, як радість, починає приносити насолоду. Тоді норма усвідомлюється як шлях до радості. Сама норма є радість.

Але радість ця не безхмарна.

______________________

☻ За нормою завжди приховується страждання. Людина інтуїтивно відчуває цю загрозу страждання і в самій нормі.

☻ Так норма починає плутати людину, часто стає її пасткою. Спочатку норма стає засобом, за допомогою якого людина приєднується до суспільства і починає користуватись його благами.

◘ Поступово складається помилкова установка: чим краще і сумлінніше виконуєш прийняті в суспільстві норми, тим більше отримаєш.

◙ Однак виходить зовсім навпаки – абсолютне дотримання норм тільки збільшує страждання.

В. Людина не може зрозуміти, що є причиною її страждань, адже вона правильна, відповідальна, виконує закон, але їй не воздається. Покинути ж норму страшно.

______________________

Так більшість людей починаються і закінчуються нормою. Вони залишаються задоволені тим, що дає їм норма, і перестають претендувати на більше, ніби інтуїтивно передчувають, що за межею норми лежить страждання, осуд, критика, заздрість і протидія.

______________________

Але разом з тим за межею норми відкривається і світ свободи.

______________________

І треба вирішувати, що дорожче:

○ законне, надійне матеріальне благо

● чи насолода (і страждання) позанормованої свободи?

______________________

Людина починається поза нормою.

Але тільки тоді, коли вона сприйняла і подолала її в собі, а не відкинула, коли переросла, а не зневажила норму.

______________________

На певному етапі норма починає “зв’язувати” людину, протистояти прояву її особистості. Адже норма підводить всіх, таких різних, під одне загальне привило.

______________________

В.

☺ Норма хоча й зближає з іншими людьми, ☻ але вона й нівелює людину і цим пригнічує її особистісну природу.

______________________

Особливість завжди позамежна. Вона тому і особистість, що через творчу самореалізацію виходить за межі сталого і тим відрізняється від загального рівня.

☺ Творчість (+) можлива тільки через свободу (+). Творчість є породженням нового, того, що не було ще ніколи, не зв’язаного ще ніякими нормами.

☻ Норма ж (-) попирає свободу (+) і тому протистоїть творчості (+) і розвитку особистості (+).

--------------------------------

В.

1. ☺ Свобода є сутність людини і ця сутність позанормативна.

2. ☺ ☻ Норма виступає тільки базою для розвитку, відправним його моментом, основою творчості, яка реалізується саме протиставленням існуючій нормі.

3. ☺ ☻ ☺ Виходячи за межі норми, людина реалізує свою свободу.

4. ☺ ☻ Але як не парадоксально, ствердження свободи вищого рівня самезавдає нову норму, нехай норму (взірець) свободи, але все ж таки норму.

5. І все починається спочатку. Так свобода породжує норму, а норма – свободу.

Наприклад, право і відчуження (мені нав`язують як я повинен себе вести), право і страх, право і свобода, право як вибір і відповідальність (можете поступати по праву чи ні, але наступає відповідальність) – ми завжди боїмося санкції.

Буття людини в світі включає в себе два моменти:

1. Момент одиничності і неповторності буття людини.

2. Момент впливу на людське буття того світу, в якому здійснюється це буття.

Таке розуміння людської екзистенції, в якій індивідуальне буття пов’язане з соціальним буттям, В.Майхофер виражає за допомогою поняття “Als sein” (“Буття-в-якості”).

У різних конкретних ситуаціях своєї екзистенції людина виступає у різноманітних екзистенційно зумовлених соціальних ролях (батька чи сина, чоловіка чи дружини, покупця чи продавця, кредитора чи боржника...).

--------------------------------

У таких рольових проявах людської екзистенції “самобуття” однієї особи реалізується у відносинах з “самобуттям” інших осіб у загальному контексті соціального “співбуття” людей.

______________________

3. Екзистенціальна природа права: право як екзистенція

♠ Як діють екзистенціальні ситуації в праві?

______________________

Основна ідея екзистенціальної філософії права – це ідея адекватної реалізації справедливості в праві.

---------------

По екзистенціалізму право ніколи не може бути справедливим, бо право виражене в нормах, не враховує специфіку конкретної ситуації, в якій опиняється людина.

---------------

А чи може якось ситуація повторитися? Ні, бо у кожній ситуації є свої нюанси, різна правова ситуація.

===================

Щодо конкретних ситуацій рольових проявів людської екзистенції В.Майхофер говорить про “конкретне природне право”.

Смисл “конкретного природного права” розкривається через конкретизацію “золотого правила” (поступай по відношенню до інших так, як би ти бажав би, щоб вони поступали з тобою) у вигляді максим рольової поведінки людей в екзистенційно зумовлених конкретних ситуаціях їх буття у світі.

------------

В. У такому трактуванні справжнього, екзистенціального права у вигляді “конкретного природного права” ідеї екзистенціоналізму (людське “буття-в-якості”) сполучаються з положеннями кантіанства (виведення раціональних максим поведінки для типологічних ролей у конкретних ситуаціях із загального природно-правового “золотого правила” по аналогії з максимами категоричного імператива розуму).

______________________

Завдання “природного права як права екзистенції” полягає в тому, щоб надати взірець існування індивідів та їх взаємовідносин, який відповідає гідності людини і цінностям людського життя.

При цьому традиційне природно-правове положення про людську гідність В.Майхофер трактує як вимогу порядку максимально можливої свободи усіх людей при дотриманні їх безпеки, при задоволенні їх потреб і розвитку їх здібностей.

______________________

В.

1. В цілому у філософсько-правовому вченні В.Майхофера під правом мається на увазі екзистенціальне право.

2. Право екзистенції трактується як конкретно-ситуаційний прояв вимог раціоналістичного природного права.

3. Право народжується тільки в конкретній ситуації (Г.Кон).

4. Саме конкретна ситуація надає закону та іншим джерелам права значимість і саме існування.

5. Тільки врахування специфіки кожної конкретної ситуації може дати адекватне їй правове розв`язання.

====================

Е.Фехнер трактує “ зустріч” людини з правом і пов’язану з цим необхідність вибору та прийняття одного з багатьох можливих рішень як “пограничну ситуацію”.

“Погранична ситуація” актуалізує екзистенцію і сприяє “видобуванню буття із його прихованості (потайливості)”.

Прийняте індивідом у такий ситуації істинне рішення і є живим, природним правом із динамічним змістом, що випливає із людської екзистенції.

Істинне право – це завжди і тільки екзистенціальне право. Водночас, екзистенціальне рішення може опинитися неправильним. Воно пов’язане з ризиком прийняття невірного рішення. Але без такого ризику і взагалі не може бути істинного правового рішення та справжнього права.

- - - - - - - - - - - - - -

В.

1. Праворозуміння екзистенціалізму, що апелює до індивідуальної екзистенції і прив’язано до конкретної ситуації, заперечує ту всезагальність, універсальність і загальну значимість правового начала (правового принципу, правової форми...), без чого взагалі немає права.

2. Екзистенціалістська свобода, тобто свобода поза і без всезагальних вимог права, постає по суті своїй свавіллям, а справедливість, відповідно – опиняється привілею.

4. Механізм екзистенціального розв'язання правових конфліктів

♠ Як же діє суддя?

Суддя у процесі судового слідства повинен:

· зрозуміти, вжитися у ситуацію, яка аналізується,

· пережити самому ситуацію злочинця,

· тобто суддя повинен трансцендувати

---------------------------------

Зрозуміти означає простити.

---------------------------------

Рішення по справі приймається разом після “проникнення”, “вживання” у ситуацію.

Таким чином злочинець немовби сам в особі судді виносить собі вирок.

______________________

В.

1. Право народжується у конкретній ситуації.

2. Право виступає як екзистенція, яка реалізується у конкретній ситуації.

______________________

Можна стверджувати, що існує три розуміння права:

1 - право як виявлення абсолютних цінностей права;

2 - право як те, що вдосконалює себе;

3 - право, яке постійно народжується у конкретній ситуації.

______________________

В.

1. Вирок не може бути схожий на інший – оскільки це трансцендування.

2. Тільки така судова екзистенція і може реалізувати справедливість.

3. Отже саме право варто трактувати як конкретно-ситуаційний прояв вимог раціонального природного права.

5. Сучасні напрямки екзистенціальної філософії права

1. Поєднання феноменологічного i екзистенціального аналізу

правових явищ в концепції "буття-в-правi" М.Мюллера

2. Право як реалізація проекту морального порядку співіснування

в концепції Л.Легаса-i-Лакамбра

3. Право як екологічне явище в концепції К.Коссiо

Аргентинський філософ

Закон розглядається як екологічний об’єкт – як людська поведінка в її інтерсуб’єктивних зіткненнях і суперечностях.

______________________

Як “індивідуальна норма поведінки” трактується екзистенційне право (інтуїтивне переживання індивідом свого вільного акту як “екзистенційно належного”).

______________________

Судове рішення складається з таких елементів:

1. Логічна структура, яка задається певною рамкою, такою, як, наприклад, конституція.

2. Можливий зміст конкретної ситуації, яка визначається обставинами справи.

3. Юридична оцінка, яка дається суддею.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Судді зобов’язані приймати рішення у відповідності з поняттям (уявленням) справедливості.

Екзистенцiально-феноменологiчна герменевтика в пошуку права

"по той бік" суб'єкта i об'єкта: юридична герменевтика

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: