Структурамитного тарифу

Митний тариф по загальному принципі складається із двох основних частин:

1) товарна номенклатура — систематизований і класифікований перелік товарів, що переміщуються через митний кордон; товари розбиті на великі видові групи (глави), які, у свою чергу, підрозділяються на більше специфічні групи (позиції й субпозиції) із присвоєнням їм цифрових кодів;

2) ставки мит, а також звільнення від мит відповідні найбільш специфічним товарним позиціям (субпозиціям) у товарній номенклатурі.

Товарна номенклатура використовується не тільки з метою стягнення мит, але також і для позначення товарів, що підлягають обкладанню акцизами, пільговими ставками ПДВ, імпортним і експортним обмеженням і іншим мірам торговельної політики, а також для ведення зовнішньоторговельної статистики.

Використання міжнародних основ для товарної номенклатури, таких як гармонізована система опису й кодування товарів, полегшує проведення міжнародних торговельних переговорів, ведення й аналіз торговельної статистики держав. Застосування однакової системи кодування й описів товарів дозволяє уникнути необхідності змінювати товарні документи при переміщенні товарів з однієї країни в іншу, стандартизувати національні системи митної документації, вести міжнародні бази даних з зовнішньої торгівлі.

Митний кодекс Співтовариства встановлює, що правомірне стягнення мит у ЄС провадиться на підставі Загального митного тарифу.

У Співтоваристві використовують наступні номенклатури:

1) комбінована номенклатура (КН) — основа Загального митного тарифу, містить восьмизначні товарні коди;

2) номенклатура ТАРИК — містить 10-значні коди, що вказуються при імпорті товарів, а також у статистичних цілях; іноді містить додаткові коди для позначення особливих заходів торговельної політики (сільськогосподарські мита, антидемпінгові мита, заходи щодо контролю за товарами подвійного призначення, експортні відшкодування й т.п.).

Існує кілька критеріїв класифікації мита:

1) по характері зовнішньоторговельної операції — розрізняються імпортні мита й експортні мита. У цей час у ЄС експортні мита використаються в рідких випадках (в основному для сировинних продуктів з метою недопущення їхнього дефіциту на внутрішньому ринку Співтовариства), оскільки їхнє стягнення суперечить принципам ГАТТ/СОТ;

2) по способі встановлення ставки:

а) адвалерні мита — фіксуються у вигляді відсотка із ціни оподатковуваного товару. У цей час основна маса мит, що стягують у ЄС, ставиться до адвалерних (адвалерні – згідно ціни)

б) специфічні мита — їхня ставка встановлюється залежно від яких-небудь специфічних якостей товару (ваги, обсягу, потужності й ін.), але не від ціни цього товару (наприклад, мито на сіль — 2,6 євро/1000 кг);

в) змішані (альтернативні) мита сполучать у собі способи обчислення ставки, використовувані для специфічних і адвалорні мит;

3) по цілям стягнення розрізняють:

а) нормальні мита — мита ОТТ (автономні й конвенціональні), а також сільськогосподарські мита, що стягують у рамках загальної аграрної політики Співтовариства;

б) преференційні мита — пільгові мита, що відповідають міжнародним зобов'язанням або однобічним мірам Співтовариства;

в) захисні мита — є інструментом загальної торговельної політики й служать для захисту інтересів товаровиробників

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: