Тема 3. Кримінологія в системі наук

Кримінально-правова теорія та заснований на цій основі кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб’єктам злочину), які складають основу для кримінології. В свою чергу, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовчій практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін даного негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочинними або переведення злочинів у ранг інших правопорушень (криміналізація або декриміналізація).

2. Зв’язок кримінології і кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені не тільки на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення документів тощо), але й виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів.

3. Криміналістика розробляє методику виявлення і фіксації фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні і тактичні засоби захисту особи і майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрямки для їхньої розробки, які випливають з даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації і т.п., а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їхнього застосування.

4. Взаємодія кримінально-виконавчого права і кримінології найактивніше здійснюється стосовно боротьби з рецидивом злочинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок та процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і виникаючих проблемних ситуацій, а кримінологія – причини та умови рецидиву і заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації з попередження рецидиву, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб.

5. Кримінально-правова статистика як і кримінологія вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, вчинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з’ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки та аналізу зазначеної інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції, суду, податкової та митної служб та результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовуються при дослідженні причин та умов злочинності і тенденцій її розвитку.

6. Кримінологія пов’язана з деліктологією. Це міждисциплінарна комплексна наука про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника, шляхи і засоби попередження правопорушень. Її систему складають адміністративна, дисциплінарна, цивільна і сімейна деліктологія.

7. Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливий без знання економічної обстановки, галузевої та прикладної економіки.

8. Кримінологія пов’язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у процесі розробки та аналізу ефективності індивідуальних заходів попередження злочинів. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напрямку на стику кримінології і педагогіки, як кримінологічна педагогіка чи педагогічна кримінологія.

9. Кримінологія взаємодіє також з новою науковою дисципліною – юридичною конфліктологією, яка досліджує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шлях вирішення, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

10. Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Це ж відноситься до даних демографії, соціології (соціології права) та політології, які використовуються в процесі прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин, тощо.

Таким чином, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими і галузевими напрямками. Однак, це ні в якій мірі не позначається на чіткому визначенні предмету кримінології, його елементів, при розмежуванні зі спорідненими галузями знань та права.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: