Тема 11. Основні риси злочинності ХХІ ст. в Україні

1. Рівень зареєстрованої злочинності і судимості

2. Насильницькі злочини

3. Економічна злочинність

4. Організована злочинність

5. Інтернаціоналізація злочинності

6. Злочинність неповнолітніх

7. Рецидивна злочинність

1. Коефіцієнт злочинності і судимості на 100 тис. населення в 90-х роках ХХ ст. виглядає таким чином: у 1990 р. вона відповідно складала 713 і 201, у 1991 р. – 780 і 209; 1992 р. – 921 і 221; 1993 р. – 1034 і 293; 1994 р. – 1102 і 327; 1995 р. – 1208 і 413; 1996 р. – 1208 і 474; 1997 – 1162 і 469; 1998 – 1145 і 462; 1999 – 1119 і 445; 2000 – 1147 і 466; 2001 – 1018 і 473; 2002 – 910 і 431 [5].

2. Перше місце за питомою вагою в структурі злочинності займають насильницькі злочини. В 2002 році в результаті злочинів потерпіли 256979 громадян, з яких 9862 загинули. Загалом сума завданих громадянам матеріальних збитків перевищила 110 млн грн. Жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів стали понад 155 громадян, з яких загинули 9227.

За останні десять років коефіцієнт убивств і замахів на убивство в цілому виріс у 2,5 рази. У 1990 р. зареєстровано близько 2823 умисних убивств і замахів на убивство 1995 р. – 4783; 2000 р. – 4806; 2002 р. – 4296, умисних тяжких тілесних ушкоджень відповідно по роках 6673; 8800; 6852; 6032, зґвалтувань і замахів на них в 2002 р. зареєстровано 1043 [6].

3. Широкого поширення набула економічна злочинність. Тільки органами внутрішніх справ в 2002 році зареєстровано 32237 злочинів. Служба боротьби з економічною злочинністю МВС України виділяє в структурі злочинів в економічній діяльності наступні види: злочини в сфері кредитно-грошових відносин (кредитно-банківські зловживання і фальшивомонетництво); у сфері зовнішньоекономічної діяльності; у сфері споживчого ринку; у сфері приватизації.

1995 рік увійшов в історію кримінології як рік найбільшого зростання фінансової злочинності. У її склад входять: банківські зловживання, які вчинялись шляхом хабарництва, підробок, шахрайства, розкрадань; фальсифікація грошей і цінних паперів.

Кредитно-банківська система (яку становлять банки та небанківські фінансово-кредитні організації) є найвагомішим сегментом фінансової системи держави. До останньої, крім кредитно-банківської, відносяться державний бюджет, податкова система, фінанси окремих галузей народного господарства, державне страхування, казначейство та його органи, різні фонди тощо.

В сучасних умовах кримінальну ситуацію в банківській сфері характеризують такі чинники:

- щорічне збільшення кількості злочинів у банківській сфері та розмірів заподіяної нами шкоди;

- поступова концентрація кримінальних інтересів у банківському секторі на використанні цих установ для організації значного витоку незаконно здобутих капіталів за кордон з їх подальшою легалізацією (“відмиванням”);

- відносно високого ступеню латентності банківських злочинів;

- тенденція до поступового “сембіозу” корупції, організованої злочинної діяльності із банківською злочинністю;

- труднощі та перешкоди виявлення та розслідування банківських злочинів.

В прикладному плані вбачається доцільним при систематизації ознак злочинців у сфері банківського кредитування класифікувати суб’єктів злочину таким чином:

- представники юридичної особи (підприємства-позичальника);

- представники банківської установи (банку-кредитора);

- представники “третіх” організацій та інші особи, послугами яких користувалися злочинці.

Зовнішньоекономічні злочини – це розкрадання, контрабанда, хабарництво, корисливі зловживання владою.

Злочини в сфері приватизації державного і комунального майна – це розкрадання, хабарництво, корисливі зловживання владою, підробки і шахрайства, за допомогою яких відбувається протиправна трансформація державного майна в приватну власність. Для цього використовуються: заниження початкової ціни при продажі об’єктів на аукціоні чи величини статутного капіталу акціонерного товариства, невірна (фальсифікована) інвентаризація виробничих і невиробничих фондів та інші способи. Кримінологи виділяють три види злочинної приватизації: стихійна (“дика”) номенклатурна і директорська.

4. Третя риса структури злочинності в 90-х роках – різке зростання рівня організованої злочинності.