ОСОБА, ЯКА ВЧИНЯЄ ЗЛОЧИН: ВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА, ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ТИПОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Аналіз факторів злочинності має доповнюватися дослідженням особистості осіб, які вчиняють злочини. При цьому вплив на особистість та процесс її формування є важливим напрямком протидії злочинності.

Особистість особи, яка вчиняє злочин, є суто кримінологічним поняттям, яке за своїм об`ємом не співпадає з такими поняттями як «особа винного» та «суб`єкт злочину». При цьому важливо зауважити, що не будучи формально визначеним, поняття «особистість особи, яка вчиняє злочин» не може розглядатися як порушення прав та свобод людини, свавілля, оскільки це поняття входить в предмет кримінологічної науки, підлягає дослідженню та не визначає безпосередньо примусову практику правозастосовчих органів.

Особистість особи, яка вчинила злочин, являє собою сукупність якостей, що обумовили або здатні обумовити вчинення особою злочину (криміногенних якостей). Відповідно до цього кримінологічний інтерес становлять, у першу чергу, ті якості особи, в яких відбивається ставлення до закону, його виконання, до правоохоронних органів тощо.

Сукупність відповідних якостей підлягає структурізації з метою виокремлення певних групп особистісних характеристик:

- соціально-демографічні (стать, вік, соціальний стан, освіта, місце проживання тощо);

- соціально-рольові (наявність та якість певних соціальних зв`язків та ролей у формальному (характеристики зовнішнього оточення) та суб`єктивному (ставлення особи) аспектах; дослідженню підлягають протиріччя між формальним та суб`єктивним розумінням сутності та реалізації відповідних зв`язків та ролей);

- морально-психологічні являють собою погляди, переконання, стереотипи поведінки; найбільш усталені морально-психологічні характеристики особи визначають її спрямованність та, відповідно до цього, спосіб життя;

- кримінально-правові характеристики формують уявлення про злочинну поведінку у формально-юридичному сенсі (форма вини, характер злочину, наявність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання тощо).

Становлення особистості відбувається в процесі соціалізації особи. «Соціалізація» (від лат. socialis - суспільний) - це процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як члену суспільства, що володіє певними правами, включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Людина по своїй суті завжди соціальна, незалежно від того, який вид поведінки вона обирає в тій або іншій ситуації. тому вважати особу, яка вчиняє злочин, несоціалізованою або десоціалізованою не є вірним.

Досліджуються різноманітні фактори соціального та біологічного походження, які в комплексті й впливають на «кінцевий результат» - формування особистості. В цьому сенсі слід пам`ятати, що дискусія про соціальне та біологічне в особистості не може вважатися остаточно закінченою, тим більше на індивідуальному рівні.

Студенти мають розуміти теоретичне та практичне значення типології та класифікації особистості. Типологія передбачає виокремлення та опис стійких зв`язків між суттєвими ознаками особистості особи, яка вчиняє злочин, та виявлення закономірностей становлення кримінальних деформацій в особі. Так, пропонується розглядати усталений (послідовний), ситуативно-криміногенний, ситуативний типи особистості, які розрізняються за ступенем вирішального впливу ситуації чи власних настанов особи на вчинення злочину. В свою чергу, класифікація особистостей здійснюється переважно на підставі соціально-демографічних та кримінально-правових ознак.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

(4 години)

1. Поняття особистості особи, яка вчиняє злочин, та практичне значення її вивчення.

2. Доцільність нормативного закріплення поняття «особистість особи, яка вчиняє злочин».

3. Елементи характеристики особистості особи, яка вчиняє злочин.

4. Поняття процесу соціалізації та проблема десоціалізації особистості.

5. Типологія та класифікація особистості осіб, які вчиняють злочини.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. «Суб`єкт злочину» та «особистість особи, яка вчиняє злочин»: співвідношення понять.

2. Проблема «звичного» злочинця.

3. Проблема «природженого» злочинця.

4. Роль психічних аномалій в процесі соціалізації особи.

5. Обмеження можливостей та становлення особистості особи, яка вчиняє злочин.

ЛІТЕРАТУРА:

Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 207 с.

Бадира В.А., Денисова Т.А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі. — Запоріжжя: Ін-т права ім. В.Сташиса Клас. приват. ун-ту, 2009. — 168 c.

Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — Х.: Право, 2009. — 576 с.

Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.

Березовський А.А. Амністія: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — О.: Юрид. л-ра, 2008. — 240 c.

Бізнес і злочинність: матеріали доп. VIII міжнар. наук.-практ. конф., 29 - 30 жовт. 2010 р., Луганськ / Ред.: В.М. Комарницький. — Луганськ, 2010. — 182 с.

Бойко А.М. Теорія детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2009. – 40 с.

Борисов С.С. Преступления экстремистской направленности: проблемы законодательства и правоприменения: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ГОУ ВПО «Московский университет МВД России». - М., 2012. – 47 с.

Вечерова Є.М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади): дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Міжнар. гуманіт. ун-т. – О., 2010. – 232 с.

Громов В.Г. Криминогенность мест лишения свободы и ее нейтрализация: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Тамбовский гос. ун-т им. Г.Р. Державина. – Тамбов, 2009. – 50 с.

Денисова Т.А. Феномен покарання // Держава та регіони. Сер. Право. - 2010. - Вип. 3. - С. 58-63.

Джужа О., Кирилюк А. Сучасний погляд на розвиток кримінології // Право України. – 2003. - № 2. - С. 97-101.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2009. – 400 с.

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К.: Видав. Дом «Ін Юре», 2007.- 424 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 432 с.

Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. — 213 с.

Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология). – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 344 с.

Корягіна А.М. Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харківський нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2011. – 19 с.

Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.06 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 22 с.

Крестовська Н.М. Ювенальне право України: історико-теоретичне дослідження. – О.: Фенікс, 2008. – 332 с.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 130 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Орзіх М.П. Особистість і право / Передмова С.В. Ківалова. Вступна стаття автора. – О.: Юрид. л-ра, 2005. – 312 с.

Проблеми насильства в сім'ї: правові та соціальні аспекти / Упоряд.: О.М. Руднєва. — Х.: Право, 1999. — 212 с.

Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань: (Використання психологічних знань у протидії організованій злочинності): Наук.-практ. посіб. / В.Г. Андросюк, Б.І. Бараненко, В.Д. Гавловський, П.Т. Гега, М.В. Гуцалюк. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2002. — 436 с.

Рецидивна злочинність в Україні / П.П. Михайленко, В.В. Кузнецов, В.П. Михайленко. — К.: Аванпост-прим, 2009. — 168 с.

Современные проблемы и стратегии борьбы с преступностью / Научн. ред. В.Н. Бурлаков, Б.В. Волженкин. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос.ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 592 с.

Туляков В.А. Виктимология: учеб. пособие. – О.: Юрид. лит., 2003. – 148 с.

Фокс В. Введение в криминологию. Пер. с англ. / Под ред. В.М.Когана, Б.С.Никифорова. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. - СПб.: СПбГУ, 2001. – 430 с.

Шнайдер Г.И. Криминология. – М.: Изд группа «Прогресс», 1994. – 504 с.

Щербакова Л.М. Женская насильственная преступность в современной России: криминологические проблемы: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ГОУ ВПО «Ставропольский государственный университет». – М., 2008. – 60 с.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.

Тема №6

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: