Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Циркуляція атмосфери. Смерчі і вітровали




 

Циркуляція атмосфери над Україною має своєрідний характер. Над її територією проходять циклони і антициклони, які приносять різні повітряні маси і зв`язані з ними атмосферні фронти. За рік на Україною проходять 45 циклонів і 35 антициклонів, але днів з антициклонами за рік 230 — 235, тоді як з циклонами 130 - 135. Це пояснюється меншою рухливістю антициклонів.

Напрямок вітру на Україні, його швидкість залежать від сезонного розподілу баричних систем і від їх взаємодії. Протягом більшої частини року (вересень-квітень) на Україні переважають західні, південно-західні, північні і північно-західні вітри. Тільки в східних районах і на крайньому півдні переважають вітри східного або північно-східного напрямків. Влітку значну роль відіграють вітри західні, північно-західні а в деяких районах і північного напрямку. На березі Чорного і Азовського морів — бризи.

Вітри з найбільшою швидкістю бувають взимку, а з найменшою влітку. Найбільшої швидкості вітри досягають в горах (до 35-50 м/с). У північній і північно-західній частинах України вітри мають незначні швидкості, їх середньорічні величини не перевищують 3 -5 м/с, а максимальні – рідко досягають 20 м/с. На сході і південному сході, а також на берегах морів середньомісячна швидкість вітру за холодний період переважає 6 м/с, а в окремих випадках досягають 7 м/с, знижуючись влітку до 4 м/с.

До стихійних явищ належить вітер з максимально швидкістю 25м/с і більше. Рідким явищем в Україні є смерчі, які найчастіше бувають у серпні, поширюючись на невеликі площі.

Коли сила вітрового тиску на крону дерева перевищує силу зчеплення його коріння з землею виникають вітровали, вони характеризуються вивертанням дерев з корінням..

Вітровальна дія вітру проявляється неоднаково залежно від виду деревостану та місцевих природних умов. Найменшу стійкість до вітровалу мають чисті деревостани (складаються з однорідних вітронестійких порід), розріджені безсистемними рубками ліси та окремі дерева вздовж узлісся і на відкритих просторах, а також перезволожені грунти і грунти з незначною потужністю профілю, які формуються на схилах гір, височин, горбів, балок і ярів і складаються із щільних гірських порід. Вітровал можливий при значно менших швидкостях вітру, оскільки коріння дерев зосереджено в поверхневому шарі грунту.

Катастрофічні вітровали найчастіше бувають на гірських масивах Українських Карпат — Горганах, Свидовці та Чорногорі (зокрем 1868-69, 1885, 1957 і 1964 років).

З метою запобігання вітровалів в Україні проводять рубки догляду, створюють різновікові мішані насадження з включенням вітростійких порід (бук, дуб, граб, модрина тощо). Ці заходи запобігають значному ушкодженню лісів сніголомами і буреломами.

Під впливом сильних вітрів, великих температур повітря, сухої і теплої погоди грунт висушується, виникають пилові бурі, посухи, суховії.

1.2.4.4. Посухи, суховії, пилові (чорні бурі)

 

У розподілі числа днів з температурою 30º і вище спостерігається їх збільшення на південних схід і південь. У цих районах число днів з названою температурою сягає 30 на рік. У північно-західному напрямку кількість їх зменшується до 5. Імовірність температури + 30º С і вище на території україни становить 98-100%, найчастіше вона реєструється в червні-серпні.

Виникнення посух зумовлене тривалою нестачею атмосферних опадів при підвищенні температури повітря і його низькій вологості в теплий період року. Посухи створюють несприятливі умови для розвитку рослин, особливо під час вегетації, причиняють зниження врожаю або загибель сільськогосподарських культур. Виділяють атмосферну та грунтову посуху. Атмосферна посуха характеризується тривалим бездощовим періодом, високою температурою і незначною вологістю повітря. Такий стан атмосферного повітря приводить до грунтової посухи, тобто до висушування грунту, порушення водного режиму рослин.

В Україні посушлива явища зумовлюються вторгненням бідних на вологу арктичних повітряних мас і Азорських антициклонів з наступною їх трансформацією.

Найчастіше посухи бувають в степовій зоні, особливо у її південно-східній частині, а в окремих місцях щороку, рідше — у лісостеповій та на півдні зони мішаних лісів. Посухи, що охоплюють понад 50 % території країни спостерігаються раз на 10-15 років, 10 % території — через 2 — 3 роки. Залежно від сезону розрізняють весняні, літні та осінні посухи. Весняні посухи спостерігаються у квітні-червні, переважно на півдні Херсонської області. Найчастіше ж бувають літні посухи (липень-серпень), охоплюючи Північних Крим, прибережні та південно-східні райони України. Осінні посухи (вересень-жовтень) характерні для південних частин Одеської, Миколаївської, Херсонської та Закарпатської областей.

Для боротьби з посушливими явищами застосовують комплекс агротехнічних та лісомеліоративних заходів (зрошування, снігозатримання, впроваджують посухостійкі сорти сільськогосподарських культур, створюють захисні лісонасадження тощо).

Суховій — сухий гарячий вітер, який характеризується швидкістю 5 м/с і більше при температурі повітря не нижче + 25° С та низькій відносній вологості (до 30 %).

Виникають суховії у теплий період року на периферії областей високого тиску внаслідок трансформації над суходолом арктичних повітряних мас. Вони бувають переважно східних, південно-східних і південних напрямків.

На території України суховії спостерігаються у квітні-вересні, з максимом у серпні, найчастіше — у південних і східних областях країни (10 — 16 днів, у Херсонських області до 25 днів на рік). Тривалість цих вітрів 1-2 дні, іноді до 10 днів.

Під час суховію різко зростає випаровування та транспірація рослин при недостатньому зволоженні грунту, внаслідок чого порушується водних баланс рослин. Це призводить до пожовтіння листя, запалу зерна, пошкодження рослин і зниження врожайності сільськогосподарських культур.

Серед заходів боротьби з суховіями — насадження захисних лісосмуг, зрошування, снігозатримання, впровадження посухостійких культур та ін.

Пилові бурі виникають при посушливій погоді та сильних вітрах і супроводиться розвіюванням сухого шару грунту, піску чи пилу.

Утворення пилових бур значною мірою залежить від особливостей орографії та характеру рослинного покриву. Горизонтальна протяжність району, охоплених пиловими бурям — від кількох сотень метрів до тисячі кілометрів, вертикальна — від кількох метрів до кількох кілометрів. Швидкість вітру під час пилових бур перевищую 10 м/с, різко знижується видимість. Тривалість пилових бур — від чверті години до кількох діб.

На території України пилові або чорні бурі бувають переважно з березня до вересня. взимку лише 1-2 рази на десятиліття. Найчастіше вони спостерігаються на південному сході і півдні країни, і особливо в районі Херсона-Дніпровська-Мелітополя (пересічна тривалість 9-12 днів на рік, іноді понад 30 днів).

Пилові бурі завдають значної шкоди народному господарству, в першу чергу сільському (пошкоджуючи посіви, особливо навесні), порушують роботу транспорту.

В районі Нижньодніпровськихпіщаних арен, у зоні мішаних лісів на пісках і піщаних грунтах без рослинності, на осушених і розораних торфовищах розвиваються процеси дефляції і акумуляції. Дефляція відбувається за умов сухої погоди, коли поверхневі горизонти піску швидко висушуються. Влітку при великих швидкостях вітру спостерігається розвіювання пісків, а час від часу спостерігаються пилові бурі місцевого значення Вони виникають пришвидкостях вітру 6-15 м/с, у суху погоду за наявності значних за площею незакріплених пісків. У зоні мішаних лісів пилові бурі мають невелику тривалість, найчастіше 0,5-2 год. У результаті інтенсивної діяльності вітру утворюються еолово-деструктивні (улоговини,видуї) і еолово-акумулятивні форми, еолові форми – „піщані брижі”, наявність яких є характерною ознакою сучасної діяльності.

Серед заходів, спрямованих на боротьбу з пиловими бурями

- створення полезахисних лісосмуг, вплив яких залежить від їх висоти і загущеності. За розрахунками вчених, при 40-метровій висоті лісової смуги віддаль між ними є кратною до вказаного розміру, що не дає змоги розвиватися швидкості вітру, як це відбувається в звідкритому полі;

- впровадження грунтозахисних сівозмін і безвідвального обробітку грунту, тощо.

 

Паводок і повідь

 

Паводком називають фазу водного режиму річок, яка характеризується відносно короткочасним підвищенням рівня і витрат води переважно під час злив чи зливових дощів. Тривалість паводків змінюється від кількох годин до кількох днів.

На території України паводки найчастіше спостерігається в літні місяці; при нестійких зимах з відлигами внаслідок короткочасного інтенсивного сніготанення можуть формуватись зимові паводки.

На річках Карпат і Кримських гір, а в окремі роки — на деяких малих річках і тимчасових водотоках рівнинної частини України паводковий стік перевищує весняну повінь. Найвищі паводки спостерігалися на річках Карпат в 1927, 1941, 1969, 1970, 1980 роках, Криму — 1949, 1969, 1982.

Повідь - це фаза водного режиму річок, яка характеризується найбільшою водністю, значним, відносно тривалим підвищенням рівня води і спостерігається щороку в один і той же сезон.

Під час повені вода часто виходить з річища на заплаву. Тривалість поведі змінюється від 10-15 днів на малих річках до 3-4 місяців на великих.

На більшості річок України спостерігаються весняна повідь (у березні-квітні), а на півдні — у лютому-березні.

На річках Українських Карпат і Кримських гір виявлена не чітко, для них характерний паводковий режим.

Найвищі поведі зареєстровані на Дніпрі та Десні — 1917, 1930, 1970, на Прип’яті — 1932, 1979, Південному Бузі — 1932, 1956, Сіверському Донці — 1942, 1953, 1963. За час весняної поведі на рівнинних річках України проходить від 40 до 80 % річкового стоку.

 

Туман

 

Сукупність продуктів конденсації водяної пари (дрібних крапель, кристалів, льоду та їхньої суміші), які погіршують горизонтальну видимість у приземному шарі атмосфери від 1 км до десятків метрів і менше називають туманом. Помутніння атмосфери при видимості понад 1 км називають серпанком.

Вертикальна протяжність туману коливаєтьяся від 10-20 м до 1 км, найбільша їхня повторюваність припадає на висоті 200-300 м. Кількість продуктів конденсації в одиниці об’єму (тобто водність) змінюється від тисячних часток до 2 г/м3.

За походженням бувають тумани охолодження і випаровування, за умовами утворення — внутрішньомасові і фронтальні. Найчастіше спостерігаються внутрішньомасові, які в свою чергу діляться на радіаційні, адвективні та адвективно-радіаційні.

На великій частині площі країни максимальна кількість опадів становить 140-170 мм за добу, в гірських умовах і на височинах — відповідно до 200 і 300 мм за добу.

Фронтальні тумани виникають суцільною смугою перед атмосферним фронтом.

В Україні тумани бувають частіше у холодний період року (особливо в грудні-лютому). Пересічна кількість днів з туманами змінюється від 50-70 днів (у західних і північних районах країни) до 30-40 днів в інших районах. Найбільша кількість днів з туманами характерна для гірських районів України (120 днів і більше), найменша — на узбережжі Чорного моря (15-30 днів).

В цілому у холодний період року на радіаційні тумани припадає 26 %, на адвективно-радіаційні — 31 %, фронтальні — 43 %. Тумани випаровування частіше спостерігаються над акваторіями морів і великих водойм, особливо восени та взимку.

Туман ускладнює роботу повітряного та наземного транспорту, негативно впливає на органи дихання людини тощо.

 

Заморозки

 

Це зниження температури приземного шару повітря до 0° і нижче вночі при додатній температурі вдень.

Спричинюються вторгненням холодних повітряних мас і радіаційним охолодженням земної поверхні вночі.

Виникнення заморозків та інтенсивність їх залежить також від місцевих факторів — рельєфу, характеру і фізичних властивостей грунту, від рослинного покриву тощо.

Залежно від умов виникнення заморозки поділяють на адвективні, радіаційні й адвективно-радіаційні.

На території України заморозки бувають навесні й восени. Навесні вони спостерігаються по всій країні; на півночі та в гірських Карпатах — до кінця травня, на півдні — до середини травня, крім Південного берега Криму, де температура нижче 0° С майже не буває з середини березня.

Восени перші заморозки настають у другій половині вересня (на півночі, північному-сході та в гірських районах Карпат). На півдні вони бувають у середині жовтня, на узбережжі морів — наприкінці жовтня — та початку листопада, на південному березі Криму — в середині листопада.

Заморозки завдають значної шкоди, особливо навесні під час вегетації рослин, зокрема в садівництві й овочівництві.

Для попередження заморозків і зменшення їхньої інтенсивності застосовують різні заходи: поливання грунту, димові завіси, укривання плівкою тощо.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных