Жанрова система романтичної літератури.

В літературі ромнатизму домінують ліричні жанри, тому що саме лірика як найкраще відповідала прагненню розкрити глибини і багатства духовно-душевного світу особистості.

Романтики розширили арсенал художніх засобів мистецтва. Їм належить заслуга плідної розробки багатьох нових жанрів, переважно суб'єктивно-філософської спрямованості: психологічна повість (тут особливо багато зроблена ранніми французькими романтиками), лірична поема (лейкісти, Дж. Г. Байрон, П.Б. Шеллі, А. де Віньї), ліричний вірш (філософська, медитативна, інтимна, пейзажна лірика), елегія, ода, ідилія, балада, пісня, романс та ін.

Лірика інтенсивно впливає на інші роди літератури: з’являють жанри ліроепічної та драматичної поеми, ліризуються прозові жанри (оповідання, повість, роман) та драма (містять ліричний елемент).

Виникають синтетичні жанрові форми: історичний роман, що синтезував роман (жанр, який зображає приватне життя людини на основі вимислу) та історію (події, що насправді відбулися).

Таким чином, романтизм характеризувався розімкнутою жанровою системою, відкритою для взаємодії різних літературних родів та жанрів, взаємодії з іншими видами мистецтва та фольклором, спрямованою на творіння синтетичних жанрів і форм.

4. Течії романтизму (за класифікацією Д. Наливайка)

1. Ранній романтизм (універсальний, філософський)

Виник наприкінці 18 – початку 19 ст.

Ознаки:

- Універсалізм (прагнення охопити буття в його повноті та безмежності (філософський характер творчісті)

- Відсутність різкої відмінності між ідеалом та дійсністю

- Символ та міф як основні засоби вираження світу в його глибокості та спонтанності

Представники: брати Шлегелі, Л. Тік, Новаліс (Німеччина), В. Блейк, С.Т. Кольрідж (Англія).

2. Народно-фольклорна течія

Активно розвивається на початку 19 ст.

Ознаки:

- Орієнтація на народне мистецтво (збирання фольклору, опанування його засобів), народна поезія – скарбниця нації

- Фольклор як ідейно-художня основа творчості (використання фольклорних образів, архетипів)

- Неприйняття буржуазної цивілізації, пошуки духовної основи в народному світосприйнятті

- Тісний зв’язок з національно-культурними рухами

- Неприйняття чужого, протиставлення йому народних традицій та ідеалів

Представники: брати Грімм, Г. Гейне (Німеччина), А. Міцкевич (Польща), Т. Шевченко

3. Байронічний романтизм

Розвивається в 1810-1830 роки

Ознаки:

- Сильний вплив творчості Дж. Г. Байрона

- Протест проти навколишньої дійсності

- Протиставлення мрії життю, ідеалу – дійсності

- Розкриття протиріч між життям людини й суспільства

- Ідеалізація духовних станів особистості, культ духовного й душевного страждання (світова скорбота, туга, відчуження)

- Усталені теми, мотиви, умонастрої (розчарування, сум, меланхолія, туга за нейздісненними ідеалами, волелюбні мотиви)

- Широке застосування поетики контрастів

Представники: Дж. Г. Байрон (Англія), А. де Віньї, А. де Мюссе (Франція), Г. Гейне (Німеччина), А. Міцкевич (Польща), О. Пушкін, М. Лермонтов

4. Гротескно-романтична (гофманівська) течія

Притаманна зрілому романтизму

Ознаки:

- Інтерес до соціально-філософських та соціально-психологічних аспектів життя людини та людства

- Викриття хибних тенденцій розвитку суспільства (машинізація життя, відчуження людини)

- Створення фантасмагоричних та абсурдних картин світу, що відображають духовні зсуви в суспільстві та внутрішньому світі особистості

- Велика роль сатиричної фантастики, контрасту, іронії, алегорії у розкритті дисгармонії буття

Представники: Е. Т. А. Гофман (Німеччина), Е. А. По (США), М. Гоголь (Петербурзькі повісті)

5. Утопічна течія (пов’язана з утопічним соціалізмом)

Започаткована у першій чверті 19 ст., набула розвитку в 1830-1840 роки 19 ст.

Ознаки:

- Спрямованість до високих ідеалів, пошук позитивних тенденцій і цінностей буття

- Оптимістичний пафос, віра в краще майбутнє, у можливість удосконалення дійсності

- Заперечення індивідуалізму, особистість не протиставляється дійсності, пошуки єдності між героєм та людством

- ідеалізація героїв, здатних на самопожертву заради загального добра

- мистецтво – засіб удосконалення світу, література – втілення ідеальної правди

Представники: П. Б. Шеллі (Англія), В. Гюго, Жорж Санд (Франція), Г. Гейне (Німеччина)

6. Історична (вальтерскоттівська) течія

Склалася в період пізнього романтизму

Ознаки:

- Орієнтація на здобутки історичного роману В. Скотта

- Історія як ключ до пізнання сучасності

- Розгляд людства в аспекті еволюції, історико-культурному контексті

- Поєднання романтичних та реалістичних тенденцій

- Прагнення відтворити дух певної епохи, суспільства

Представники: В. Скотт (Англія), В. Гюго (Франція), О. Пушкін, О. де Бальзак, П. Меріме (Франція)

7. Релігійно-містична течія

Розвивалася протягом усієї історії романтизму

Ознаки:

- Відмова від раціональних методів пізнання, надання переваги інтуїції, містичному осягненню буття та людської душі

- Схильність до ірраціонального, несвідомого, містики, фантастики

- Посилення рефлексії головного героя (Рефлексія – емоційне осмислення автором у художньому творі власних переживань, роздуми над динамікою душевного стану. Цей різновид психологічного самоаналізу найбільш притаманний ліриці)

- Поєднання літератури та релігії

- Ідеалізація феодального минулого

Представники: єнські романтики (Німеччина), В. Блейк, С. Т. Кольрідж (Англія), Р. де Шатобріан (Франція), Е.А. По (США)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: