Підсудний після дебатів між захистом і обвинуваченням виголосив своє останнє слово

«Я ніколи не приховував свого ставлення до президента Януковича. Я давав йому дуже різки характеристики в ефірі. Під час подій, відомих як Податковий Майдан, я у кількох випусках програми фактично спрогнозував те, що ми бачимо зараз. Я вказував на агресивність цієї влади, її здатність іти на все, навіть на людські жертви задля збереження свого правління, говорив про збочену схильність до розкрадання. Пригадую, колись їхав на програму і побачив розвішені Києвом рекламні розтяжки, на яких було написано – «Любіть Україну!». В студії я сказав: «Янукович пропонує нам любити Україну. Йому є за що її любити, бо вона фактично належить йому. А повинна належати громадянам. Отже, він пропонує українцям любити те, що він у них відібрав? Це цинізм і збочення. Колись українці спробують відібрати Україну… І це буде, боюсь, кривавий процес»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-sprava-je-potuzhnym-masshtabnym-fabrykatom-sbu-i-fsb.html/comment-page-1#comment-10941

«Власне, все, що звучить зараз на майданах всієї країни, я казав три роки тому! В цьому легко переконатись – в інтернеті люди викладали на файлообмінники записи, їх можна знайти і зараз. Пане прокуроре, після закінчення процесу у вас буде багато вільного часу, знайдіть, послухайте, може, зрозумієте, хто і навіщо віддав наказ нищити мене.

Мене попереджували друзі і знайомі, навіть деякі високопосадовці, мені про то казав навіть Анатолій Кашперовський – зупинись, не треба того робити, ти наражаєшся на небезпеку. Але я не зупинявся, бо маю такий характер, а агресивні прояви влади, які тоді ще були приховані, для мене були як на долоні. Я розумів, що колись Янукович стане великою бідою для України. І казав про то відкрито.»

«Справжня ціна таких «експертиз» відома, бо ще з часів СРСР каральна психіатрія була надійним слугою НКВС а згодом – КДБ. Будь-яку інакомислячу людину оголошували душевнохворою. І на моєму прикладі бачимо, що так воно є і зараз.

…наведу слова відомого Нідерландського совєтолога, Генерального секретаря організації «Глобальна ініціатива у психіатрії» Роберта ван Ворена з його дослідження про репресивну психіатрію в СРСР та її видозміни, що дожили до нашого часу: «Більшість психіатрів у СРСР або прямо працювали на КДБ, або були сексотами». Він, зокрема, вказує, що з 1948 року, психіатрію почали активно застосовувати з політичних мотивів. Наприклад, одною з перших жертв репресивної психіатріі із купою страшних діагнозів став… майбутній перший президент Естонії Константін Пятс! «

«…мені нема в чому каятись і нема сенсу розраховувати на поблажки. Все вже вирішено, бо, нажаль, правосуддя у нашій країні кероване, слідство лукаве і підступне, а сам судовий процес не є процесом встановлення істини, а є гвинтиком великої каральної машині. Сподіваюсь, ця аксіома ні в кого не викликає заперечень? Звіриний поступ цієї машини зараз бачить все українське суспільство, спостерігаючи за тим, як побиті і закатовані люди дивним чином стають нападниками, як слідчі їм шиють неіснуючі правопорушення, а судді, чітко знаючи невинуватість людей, кидають їх у тюрми. Бог їм суддя, цим суддям.»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-slyusarchuk-zvynuvatyv-prokuraturu-i-sud-u-vykonanni-politychnoho-zamovlennya.html

«Знаючи все це, я не розраховую на розуміння Феміди. Бо в сучасному українському варіанті на її терезах – пачка доларів та телефонна трубка. Це останнє слово скоріше є моїм зверненням до суспільства. Я маю на це право, бо цей судовий процес – найрезонансніший за останні роки. Він став таким не тільки тому, що Слюсарчук є дуже відомою особою. А і тому, що хтось дуже постарався, аби процес знищення особистості супроводжувався гучною медіа-кампанією. Саме тому, ще раз підкреслюю, – ця промова розрахована не тільки на учасників процесу, а і на все суспільство, яке зараз прокинулось від сплячки із розумінням того, що людське життя за існуючої влади нічого не варто. І моя власна доля є яскравим тому підтвердженням.

Отже.

На початку хочу ще раз наголосити: я не вважаю себе винним по жодному з епізодів обвинувачення.

Я є освіченим лікарем і науковцем, я дійсно маю вищу медичну освіту, я дійсно проводив нейрохірургічні операції, спрямовані на врятування життя людей, і проводив їх, підкреслюю, фахово, застосовуючи всі можливості, аби зберегти життя навіть безнадійним хворим.

Я дійсно володію технологіями і здібностями, які дозволяють ефективно використовувати можливості людської пам’яті, всі продемонстровані мною рекорди є реальними і жоден не базується на обмані чи технічних маніпуляціях.

Отже, всі елементи судової справи є результатом зухвалого і кострубатого фабрикату спецслужб, слідства і медіа.

Доводити це я буду шляхом постановки запитань, риторичних для сторони обвинувачення, але цікавих і зрозумілих для будь-якої здравомислячої людини.»

«Вам цей букет «білих плям» у роботі слідчих і прокуратури не видається дивним? «

«…запитання: чому до суду не запросили генерала Маломужа, який в той час обіймав посаду керівника служби зовнішньої розвідки і особисто контролював перевірку моєї освіти? Ще один нонсенс – коли слідство начебто встановлювало мою начебто неосвіченість, воно не отримало покази людини, чий підпис стоїть під моїм дипломом – ректора Яригіна? Це ж елементарно, і вистачить інтелекту швачки – допитати того, хто займався перевіркою і того, хто ставив підпис.

…елементарна логіка підказує наступний крок: провести експертизу автентичності цього підпису. Але слідство цього не зробило, а сторона обвинувачення у суді від такої перспективи жахається, як чорт від ладану. Чому? І чому люди, співробітники РГМУ імені Пірогова, на покази яких спирається слідство, стверджуючи про відсутність в мене вищої освіти, не були допитані з дотриманням процедури, не були попереджені про відповідальність за неправдиві свідчення, і, кінець-кінцем, не були допитані в суді, аби підтвердити свої твердження, які давали слідчим, як це передбачено законодавством?

«дрібнички», як прямі ознаки того, що я таки вчився – накази про переведення мне з курсу на курс та мій підпис у документі при отриманні диплому, які є у справі. Ну, і як апогей небажання встановити істину – повне ігнорування списку моїх однокурсників, який я передав суду. Перевіряйте, це реальні люди! Знайдіть і допитайте тут, у суді. Але у відповідь, як у пісні – тиша…»

«Звинувачуючи мене у проведенні незаконних нейрохірургічних операцій, внаслідок яких померли люди, слідство і прокурор малюють картину, типову для епохи розвинутого журналізму львівської газети «Експрес».

…нейрохірургія… Це консиліум, який приймає рішення про необхідність оперативного втручання, це купа фахівців у операційній, це, кінець-кінцем протокол операції, кількагодинна виснажлива робота, що під силу лише медикам, які мають як відповідну освіту і знання, так і практику.

І як можна уявити, що лікарі в операційній спокійно спостерігають за тим, що хтось дуже далекий від медицини лізе до людського мозку? Що його не зупинять? Що таке взагалі можливо? Чи міг я, не знаючи навіть як тримати інструмент і що взагалі з тим всім робити, не знаючи протоколу операції, не маючи уявлення про побудову людського мозку, взятися оперувати? Знаєте, я скоріше швачка, ніж самогубець. І уявити собі існування в природі такого кшталту афериста просто не можу.

Отже, гадаю, що така дика картина можлива тільки у хворобливій уяві бульварної газети. Нажаль, рівень слідчих, які займалися цією справою, ідентичний рівню бульварних писак. Слідчі і прокурор цілком припускають, що коли у них станеться, скажімо, напад елементарного апендициту, то цілком реально, що в операційну до них приведуть якогось тремтячого олігофрена і дадуть йому у руки скальпеля? Такого рівня фантазія – це також діагноз. Не буду говорити який, хоча знаю.»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-slyusarchuk-zvynuvatyv-prokuraturu-i-sud-u-vykonanni-politychnoho-zamovlennya.html

«…пішли публікації в газеті Експрес (штатному СБУшному виданні для обробки жителів західної України). «

«У сучасному британському серіалі про Шерлока Холмса є цікавий епізод. Професор Моріарті вірішує остаточно знищити Холмса. Як? Шляхом замовної медіа-кампанії. Причому дуже тонкої. За основу береться правда, яка полягає в тому, що Холмс розплутував найскладніші злочини. І на цю правду надягається наступна обгортка – твердження, що начебто він сам інсценував ці злочини, тобто це був спектакль з метою стати відомим і знаменитим. Нічого не нагадує? Як сказав доктор Ватсон в цьому серіалі: «ЗМІ – страшна зброя. Вони можуть вивести тебе на вершину, а можуть і вбити. Достатньо лише крупиці правди у обгортці із суцільної брехні, і цьому починають вірити». Краще не скажеш. Так, Слюсарчук оперував людей і люди вмирали. Це – потрібна правда. Потім обгортка – він не міг оперувати, бо не є лікарем, тобто він – свідомий вбивця. Все. Справу зроблено.»

«Всім відомий Семен Глузман дішов до того, що маючи статус правозахисника, порушив принцип презумпції невинуватості, називаючи мене злочинцем ще до вироку суду! Півроку з дня у день у своїй авторській колонці на сайті «Лівий Берег» (а цей сайт був активно задіяний у цій кампанії), Глузман маніакально поливав мене брудом, забувши про право, стриманість в оцінках, притаманні правозахисникам. Скажіть – це випадковість? Чому пан Глузман не коментував, скажімо, справу врадіївських гвалтівників? Не був зацікавлений?

Отже, чітка спланованість і масовість цієї медіа-атаки вказує на її замовний характер, а те, як тонко вона була розроблена – на роль спецслужб у цій історії. Саме СБУ і ФСБ готували інформаційну базу, вилучали справжні документи, фабрикували факти.»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-sprava-je-potuzhnym-masshtabnym-fabrykatom-sbu-i-fsb.html/comment-page-1#comment-10941

Янукович із оточенням, які шантажують активістів Майдану заручниками, фактично визнали, що керують судами, замовляють потрібні рішення. Беркут звіряче б’є активістів Майдану, їх везуть до суду і там судді та прокурори із бестижими очима звинувачують напівживих людей в тому, що це вони били Беркут і відправляють їх у тюрму! І за всім цим стирчать вуха ФСБ, яке розробляло цей жахливий сценарій. Я радий з того, що не поділився з ними своїми знаннями, а на контакт зі мною виходили навіть під час цього процесу. Бо тоді, не приведи Господи, вони мали б таку зброю у боротьбі з вулицею, у порівнянні з якою снайперська гвинтівка є примітивною іграшкою…

Днями шановний головуючий у процесі суддя буде виголошувати вирок. Іменем України. Повторюю – Іменем України. І питання постає таке – Іменем якої України? Якої? України, яка перебуває під кримінальною окупацією, і в якій люди не можуть вільно дихати? України, де професію, ні, високе призначення судді влада перетворила на принизливу примітивну функцію виконання наказів «зверху»? України, де переламане через коліно правосуддя перетворено на заключний етап збоченого полювання на відьом? України тоталітарної, яка волею народу сиплеться, відходить у небуття? Чи іменем тої України, яка сьогодні народжується на Майданах? Іменем України, де суд є незалежним і має високе призначення встановлення істини? Іменем тої України, де судді керуються Законом, мораллю, справедливістю?

«Отаке складне питання підкинув нам з вами час, пане суддя. І тільки ви можете дати на нього відповідь.» «…Бо іноді єдина змова з власною совістю переслідує людину все життя. Я не перебільшую, кажучи, що це, можливо, один з переломних моментів Вашого життя, вашої долі. Приймаючи це рішення ви насправді робите внутрішній вибір – від Імені якої України ви дієте.»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-sprava-je-potuzhnym-masshtabnym-fabrykatom-sbu-i-fsb.html/comment-page-1#comment-10941

«А не было никакой мамы…. и наркотики, которые приснились Мартынец? Они в редакцию звонили?»

«Якщо, його нібито було покинуто у родбудинку, де розшук його матері, де від неї заява-відмова і таке інше, де те все, профани слідчі журналісти?

Де те все? Його немає.

Медиа- эксперты уже посчитали, что только за первый месяц публикаций против Слюсарчука А.Т., газета «Экспресс» заработал не менее 100 тысяч долларов. Было обеспечено и так называемый «вертолет» - копирование публикаций на большом количестве интернет - ресурсов, создание заказных сюжетов на телевидении... На профессиональном журналистском сайте «Телекритика» один из экспертов назвал кампанию против меня «медиа - самосудом» и уже тогда заподозрил "Экспресс" в отработке заказа. Судя по всему, заплачено было неплохо, ведь Починок и Мартынец несколько перестарались, цепляя мне педофилию, наркоманию, утверждая что нашли мою маму... Почему прокуратура не спросила у них о маме? А? Сделали бы генетический анализ, приперли бы проклятого разбойника к стенке... А не было никакой мамы. Как и всего остального, о чем писал «Экспресс». Мартынец выдавила из себя признание, что какая-то женщина звонила в редакцию. И то, видимо, привычно солгала. Вспомните этот заголовок: «Слюсарчук погреб свою маму живой» И начало - «Мы нашли ее, эту женщину...» До какого уровня цинизма надо дойти? Почему за это - не судят?
А почему педофилия, это любимый момент обвинений «Экспресса», не стал предметом рассмотрения? Доказательств нет? СБУ не подбросило? Где порнография и наркотики, которые приснились Мартынец? Они в редакцию звонили?

Всем известный Семен Глузман дошел до того, что имея статус правозащитника, нарушил принцип презумпции невиновности, называя преступником еще до приговора суда! Полгода со дня в день в своей авторской колонке на сайте «Левый Берег» (а этот сайт был активно задействован в этой кампании), Глузман маниакально поливал меня грязью, забыв о праве, сдержанность в оценках, которые присущи правозащитникам. Скажите - это случайность? Почему господин Глузман не стал комментировать, скажем, дело Врадиевских насильников? Не был заинтересован?
Итак, четкая спланированность и массовость этой медиа - атаки указывает на ее заказной характер, а то, как тонко она была разработана - на роль спецслужб в этой истории.

Уголовные дела были возбуждены на основании расследований журналистов газеты Експрес, которые выяснили, что Слюсарчук не имеет высшего медицинского образования, а все его дипломы подделаны.

Насправді кримінальне провадження проти Слюсарчука спричинило не саме журналістське розслідування, а ряд заяв про скоєний злочин, поданих до органів досудового слідства безпосередньо громадянином Починком. Зокрема, 11 листопада 2011 року до МВС України Ігор Починок подав заяву з вимогою порушити відносно Слюсарчука кримінальну справу за дії, які начебто призвели до смерті дитини у Кременецькій лікарні. МВС цю заяву прийняло, керуючись статтею 97 старого Кримінального кодексу, і порушило по цій заяві кримінальну справу щодо Слюсарчука. Хочу нагадати, що лікарі цієї лікарні дали показання в суді, що дії Слюсарчука А.Т. були професійними та кваліфікованими, а причинного зв’язку між ними і смертю дитини немає.