Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Очікувані результати

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

від 22 квітня 2006 р. N 229-рКиїв

Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми

"Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитинина 2006-2016 роки"

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки", що додається.

Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми.

2. Мінсім'ямолодьспорту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити проект Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" та подати його до 1 травня 2006 р. Кабінетові Міністрів України.

Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Інд. 28

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 22 квітня 2006 р. N 229-р

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної програми

"Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООНпро права дитини на 2006-2016 роки"

Загальна частина

Загальнодержавна програма "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" (далі - Національний план дій) розробляється на виконання Указу Президента України від 11 липня 2005 р. N 1086 (1086/2005) "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей", який визначив реалізацію державної політики щодо захисту прав дітей одним з основних напрямів діяльності органів виконавчої влади.

Передбачає розроблення такого плану дій і Підсумковий документ спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН "Світ сприятливий для дітей", що підписаний Кабінетом Міністрів України 10 травня 2002 року.

З метою реалізації державної політики щодо захисту прав дітей прийнято Закон України "Про охорону дитинства" (2402-14), який визначив охорону дитинства загальнонаціональним пріоритетом, активізовано процес законотворення щодо захисту прав дітей, що сприяло розвитку системи надання професійної допомоги дітям та сім'ям з дітьми, багаторазово збільшено розміри допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей-інвалідів, дітей, що перебувають під опікою та піклуванням, інших виплат, створено мережу служб та закладів для захисту і підтримки дітей, що знаходяться у складних життєвих обставинах. Починаючи з 1996 року готується щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні, яка презентується громадськості та міжнародній спільноті.

Економічні, соціальні, екологічні та інші проблеми торкнулися в першу чергу найбільш соціально незахищеної категорії населення - дітей.

Протягом останніх років зберігається тенденція до погіршення стану здоров'я дітей. За даними МОЗ, у 2004 році розповсюдженість захворювань у дітей віком до 14 років становила 1790,9 випадка проти 1745,9 випадка у 2003 році, віком 14-18 років - 1307,39 випадка проти 1277,21 у 2003 році.

Високий рівень захворюваності дітей зумовлений такими факторами, як поширення шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, а також ранній початок статевого життя. Залишаються високими показники дитячої інвалідності: на кінець 2004 року нараховувалося майже 136 тис. дітей-інвалідів, що становить 1,4 відсотка загальної кількості дітей.

На обліку в закладах охорони здоров'я у 2004 році перебувало 3855 ВІЛ-позитивних дітей віком до 14 і 172 дитини від 15 до 17 років, а хворих на СНІД - відповідно 148 і 3 дитини.

На реформуванні та модернізації освіти дітей негативно позначається недостатнє забезпечення навчальних закладів сучасними підручниками та навчальними посібниками, технічними засобами, комп'ютерною технікою, іншим обладнанням. Поширення практики надання платних послуг у сфері освіти зробило їх малодоступними для дітей, які виховуються у родинах з низьким рівнем матеріального забезпечення. Крім того, відбувається таке негативне явище, як ліквідація дошкільних навчальних закладів. За минулий рік їх кількість зменшилася на 281 (у містах - 169, селах - 112).

Спостерігається постійне збільшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це понад 96 тис. осіб, з них майже 62 тис. перебуває у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що на 71 відсоток більше, ніж у 1995 році. При цьому 90 відсотків дітей втратили сім'ю через відмову батьків опікуватися долею дитини.

Протягом останніх п'яти років зменшилася майже на 40 відсотків кількість усиновлених дітей з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у 2000 році - 2043, у 2004 - 1492 особи).

Діти, позбавлені батьківського піклування, потрапляють у сферу впливу кримінальних структур, займаються жебракуванням, бродяжництвом. Є факти сексуальної експлуатації, насильства, жорстокого поводження з дітьми та торгівлі ними.

Відсутність у державі системи ювенальної юстиції, орієнтованої на профілактичні заходи, призводить до збільшення кількості дітей, що перебувають у конфлікті із законом.

Основними причинами ситуації, що склалася, є:

– загальне зниження рівня життя населення, безробіття одного або обох батьків, виїзди їх до інших країн чи регіонів з метою працевлаштування;

– збільшення кількості неблагополучних сімей та розлучень, асоціальна поведінка батьків, ухиляння або відсторонення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, жорстокість і насильство в сім'ях;

– недостатнє фінансування навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту;

– відсутність соціальних стандартів діяльності служб, що працюють з дітьми;

– існування застарілої системи опіки та піклування над дітьми;

– низька активність територіальної громади у розв'язанні проблем дітей.

Мета і завдання

Метою Національного плану дій є визначення шляхів урегулювання питань ефективного забезпечення та захисту прав дітей з урахуванням Цілей розвитку тисячоліття та стратегії Підсумкового документа спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН "Світ, сприятливий для дітей".

Для досягнення зазначеної мети у Національному плані дій слід передбачити:

– пріоритети і принципи реалізації державної політики щодо поліпшення становища дітей, захисту їх прав відповідно до міжнародних зобов'язань;

– стратегію досягнення загальних цілей Національного плану дій;

– шляхи реформування і приведення системи забезпечення та захисту прав дітей у відповідність із сучасними умовами та реальними потребами дітей;

– організацію роботи з надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця проживання;

– заходи щодо індивідуального фізичного, розумового, духовного розвитку кожної дитини;– удосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей;

– розширення використання інформаційного простору для висвітлення питань соціально-правового захисту дітей;

– заходи посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, посадових осіб за виконання своїх обов'язків щодо догляду, виховання дітей та захисту їх прав;

– удосконалення системи контролю та моніторингу дотримання прав дітей.Виконання завдань Національного плану дій здійснюватиметься у сфері охорони здоров'я, освіти, захисту прав дітей, їх культурного і духовного розвитку, забезпечення участі в житті суспільства, а також міжнародного співробітництва з питань захисту прав дітей.

Фінансове забезпечення виконанняНаціонального плану дій

Витрати, пов'язані з виконанням Національного плану дій, здійснюються починаючи з 2006 року за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.

Очікувані результати

Виконання Національного плану дій дасть можливість:

– створити систему захисту та збереження здоров'я дітей;

– створити умови для повноцінного життя у суспільстві дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку здобуття ними освіти, професійної підготовки, забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці, працевлаштування;

– активізувати процес формування у дітей здорового способу життя забезпечити їх широке залучення до фізичної культури і спорту, поліпшити оздоровлення та відпочинок дітей;

– створити систему надання психологічних, соціально-педагогічних соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця проживання;

– забезпечити зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я і культури, навчальних закладів;

– реформувати систему закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

– розробити та впровадити механізм надання соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, за принципом "гроші ходять за дитиною";

– поширити форму сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як пріоритетну;– активізувати процес усиновлення;– здійснювати захист дітей-біженців, дітей трудових мігрантів та інших;– впровадити систему ювенальної юстиції;

– здійснювати захист дітей від жорстокого поводження, експлуатації та насильства;

– активізувати діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості щодо підтримки сімей з дітьми;

– пропагувати кращі здобутки національної культури та духовної спадщини, національно-патріотичного виховання дітей, здійснювати виявлення та підтримку обдарованих дітей;

– забезпечити широку участь дітей у житті суспільства;

– підтримувати громадські організації, діяльність яких спрямована на соціальне становлення та розвиток дітей;

– активізувати діяльність територіальної громади стосовно захисту прав дітей;

– забезпечити організацію соціальної реклами та широке висвітлення у засобах масової інформації питань соціально-правового захисту дітей, виконання положень Конвенції ООН про права дитини (995_021), проблем дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

У Національному плані дій обов'язково передбачається проведення моніторингу, оцінки ефективності заходів, що здійснюватимуться.

Виконавцями Національного плану дій разом із державними органами можуть бути громадські організації, міжнародні фонди.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Особенности российской деловой культуры | 


Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных