Кримінальна економіка

Криміналізація економіки – переведення взаємовідносин учасників господарського процесу в сферу деструктивно-руйнівних, антисоціальних, антагоністичних за своїм характером відносин, які негативно впливають на економічну безпеку держави, руйнують її економічну основу.

В процесі ринкової трансформації української економіки найбільш активно відбувалась криміналізація влади, котра сама створювала нові «правила гри» і сама ж ними користувалась. Здійснювалась «перекачка» бюджетних коштів у приватні структури. Найвигідніші галузі і підприємства приватизувались за безцінь. Поряд із зубожінням населення вузькі групи осіб, що мали доступ до влади, привласнювали величезну кількість національного багатства.

Реформування економіки України проходило і проходить в умовах правового дефіциту, без створення адекватного механізму контролю і захисту від протиправних зазіхань. Певною мірою такий дефіцит створюється штучно, за рахунок свідомої затримки прийняття невідкладних законодавчих рішень.

Реальна загроза від поширення криміналізації економіки і зростання організованої економічної злочинності полягає в тому, що на регіональному і галузевому рівнях відбувається перехват права володіння і розпорядження національним багатством країни в інтересах кримінальних або корумпованих угрупувань. Так, в Україні 200 найбагатших людей володіють 80 відсотками національного багатства країни.

Економічна злочинність – це про­типравна діяльність в офіційно-публічній сфері тіньової економіки, яка охоплює різні зловживання економічної влади, що посягають на порядок економічного управління; завдає суттєвої економічної шкоди інтересам дер­жави, приватнопідприємницькій діяльності або груп громадян; здійснюється постійно в межах та під прикриттям законної професійної діяльності ме­неджменту з метою вилучення наживи як фізичними, так і юридичними осо­бами.

Корупція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

До найтиповіших проявів корупції належать: підкуп чиновників і державних діячів усіх рангів, хабарництво за надані блага чи переваги, протекціонізм працівників за принципом особистої відданості, родинних зв'язків, дружніх стосунків тощо. Корупція найбільш поширюється, коли в суспільстві і державі бюрократія перетворюється на особливий корпо­ративний соціальний прошарок, наділений широкими повноваженнями. При цьому чим більша взаємна роз'єднаність членів суспільства, тим менш можливий їх контроль за діяльністю бюрократичного апарату, тим більше можливостей для підміни загальних інтересів особистими інтересами цьо­го апарату, тим більше у представників останнього прагнення видавати виконання формальних управлінських процедур за зміст управлінської діяльності, підкоряти інститути управління своїм корисним, кастовим цілям, спрямованим на подальше поширення тіньової влади.

Відбувається злиття корумпованих державних чиновників різного рівня і тіньових економічних структур, підсилюється їхнє прагнення впливати на прийняття економічних і політичних рішень і навіть прорва­тися до важелів державної влади.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: