Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Характеристика волейболу




Волейбол (англ. volleyball від volley — «залп», «удар з льоту», і ball — «м'яч») — вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м'яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, припустився помилки. При цьому для організації нападу гравцям однієї команди дається не більше трьох торкань м'яча поспіль (на додаток до торкання на блоці). Мета гри — направити м'яч над сіткою таким чином, щоб він доторкнувся до ділянки суперника та запобігти спробі гравців суперника зробити те саме. Для цього команда має торкнутися до м'яча не більше трьох разів (або, можливо, ще один раз на блоку).

Гра складається з партій. Виграє та команда, яка набрала перша 25 очок з ріщницею у 2 очка. Третю і п’яту партію грають до 15, з різницею у 2 очка. При рахунку 8 міняються сторонами. М'яч вводиться до гри через подачу: гравець, що подає, завдає удару по м'ячу направляючи його у бік суперника. Розіграш кожного м'яча триває до приземлення м'яча на майданчик, виходу в «аут» або порушення правил. У волейболі команда, яка виграла розіграш, отримує очко (за системою «кожний розіграш — одне очко»). Коли команда, що приймає подачу, виграє розіграш, вона одержує очко і право подавати, її гравці переходять на одну позицію за годинниковою стрілкою.

Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів, мінімальний розмір з усіх боків складає 3м. Ширина всіх ліній 5см. Вісь центральної лінії розділяє ігровий майданчик розміром 9х9м кожний. Майданчик розділений посередині сіткою. Сітка встановлюється вертикально над центральною лінією, ширина -1м і довжина від 9,5 до 10 метрів. Для чоловіків висота -2,43 м, для жінок – 2,24м. Антена – 180см і здіймається над сіткою на 80см, діаметр 10мм. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см вагою 260—280 г. Кожна з двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться 6.

ТЕХНІКА ГРИ

Під технічною підготовкою слід розуміти ступінь освоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), що відповідає особливостям даної спортивної дисципліни і спрямованої на досягнення високих спортивних результатів.

Основним завданням технічної підготовки спортсмена є навчання його основам техніки змагальної діяльності або вправ, службовців засобами тренування, а також вдосконалення обраних для предмета змагання форм спортивної техніки.

Техніка гри – це комплекс спеціальних прийомів і способів, які необхідні для розв’язання комплексних ситуаційних завдань. Процес навчання техніки можна умовно поділити на 2 групи:

1. початкова технічна підготовка. 2. її подальше вдосконалення.

Техніка гри поділяється на техніку гри в нападі та захисті. Техніка захисту складається з техніки переміщення, приймання м’яча і протидій блокуванню.

Переміщення складається з стійки, ходьби, бігу, випадів, стрибків і падінь. Спортивна стійка – ноги зігнуті в колінах, тулуб нахилений вперед, переміщення здійснюється переступанням з однієї ноги на іншу. Випади – це приймання м’яча, який далеко від гравця. Падіння – це швидке переміщення до м’яча, що далеко падає від гравця (перетину на спину, падіння вперед з перекодуванням на груди.

Приймання м’яча. Подачу і нападаючий удар можна прийняти двома руками зверху або знизу. Зверху – розміщення кисті на рівні обличчя, пальці напружені, гравець робить руками і тулубом амартизуючі дії і менше розгинає руки в ліктьовому суглобі. Знизу приймають м’яч, який швидко летить – виставляють руки прямі, вперед-вниз, лікті максимально наближені один до одного, кисті разом, при цьому м’яч повинен падати на манжет або на передпліччя.

Блокування – перетин шляху м’ячеві, що перелітає через сітку. Один з ефективних захисних засобів і контратакуючи дій. Цей прийом складається з переміщення, стрибка, виносу і постановки рук над сіткою і приземлення. Під час блокування пальці рук напружені, відстань між кистями не перевищують поперечника м’яча. Методика:1.прийняти положення готовності.2. переміщуватися звичайно або приставними кроками, а також бігом. 3. відштовхнутися двома руками, виконати стрибок з виносом вертикально вгору кисті рук над сіткою.

Основними прийомом техніки нападу є передача м’яча. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рики вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю

Розгинаються ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Залежно від руху руки, яка виконує удар розрізняють: 1. нижні прямі й бокові.2. верхні прямі й бокові. Нижня пряма подача основний спосіб для початківців, вона не належить до силових. Верхня подача є основним прийомом організації атакуючих дій. При виконанні верхньої подачі м’яч підкидують на висоту 1,5м завжди перед собою, права (ліва) рука відхилена з махом назад і виконується удар по м’ячу.

Нападаючий удар. Ефективним засобом є нападаючий удар, який виконується у стрибку після короткого розбігу. Нападаючі удари бувають прямі й бокові. Вліво-кисть вліво, вправо-кисть направлена в правий бік. Методика. Вивчення удару починається з імітації і після цього оволодівають кидками тенісних м’ячів в заданому напрямку. Згодом потрібно переходити до вивчення удару з близьких, а потім віддалених від сітки передач з поступовим ускладненням.

ТАКТИКА ГРИ

Тактика – це доцільні, індивідуальні й групові дії гравців спрямовані на досягнення високого результату в змаганнях. Тактика гри визначає, засоби, способи і форми ведення гри проти кожного конкретного суперника, в даних умовах вона пов’язана з технікою гри і залежить від рівня технічної підготовленості волейболіста. Тактику так як і техніку розподіляють на: тактику нападі та захисту. Тактика гри складається з індивідуальних, групових та тактичних командних дій. Тактика нападу. Під час індивідуальних тактичних дій у нападі вчаться вибирати місце і способи дій спрямовані на організацію атаки при подачі, передачі, відведених дій і нападаючих ударів. Вибираючи місце волейболіст займає таке положення, яке дає йому змогу добре бачити партнера і гравців команди суперників, майданчик, сітку, напрямок польоту м’яча. Тактика подач. Перед виконанням подачі волейболіст повинен вирішити яким способом і в якому напрямку подавати м’яч, спрямовувати його на гравця. Найвразливішими місцями майданчика є відстань від сітки до 3м і від 7 до 9м. Тактика передач. В процесі виконання передач необхідно створити умови найсприятливіші для завершення атаки. Кожний гравець, який приймає м’яч з подачі займає місце на майданчик і спрямовує м’яч на гравця який виконує передачу для нападаючого удару. Тактика захисту. Розрізняють індивідуальні тактичні дії, що застосовуються для прийому подачі, нападаючих ударів і блокуванні. При сильних подачах рекомендують розміщуватись подалі від сітки; при слабких, планеруючих – ближче. Тактика блокування передбачає з якої зони буде нападаючий удар (слідкувати за розводящим), доцільність блокування (далеко-близько від сітки), момент стрибка на блок в постановки рук відповідно до напрямку удару.

Групові тактичні дії – це взаємодія кількох гравців спрямована на підготовку і успішне завершення атаки. Основою групових тактичних дій в нападі є взаємодія гравця, який виконує удар і гравця, який виконує нападаючий удар.

До командних тактичних дій відносять: розміщення і взаємодія всіх гравців команди в момент атакуючих дій суперника. Розрізняють три системи гри в нападі: 1. З другої передачі через гравця передньої лінії.2. через гравця задньої ліні.3.з першої передачі. У сучасному волейболі застосовують 2 системи гри в захисті: кутом вперед (тільки коли 2 блоки) і назад. Вона характеризується зменшенням або збільшенням к-ті гравців в захисті. Система гри в захисті кутом вперед забезпечує надійне страхування у відповідь на дії нападаючого суперника, який часто виконує обманні удари спрямовуючи м’яч через руки блокуючи. Для цього гравець 6 зони постійно переміщується і завжди знаходиться в зоні проведення атак суперника, готуючи підстрахувати м’яч від блоку обманного удару. Використовувати доцільно в тому випадку, якщо команда добре блокує. Система гри в захисті кутом назад забезпечує захист задньої частини майданчика, за рахунок гравця зони 6, що розміщується безпосередньо біля лицьової лінії. Особливо ефективна ця система поверх блоку задньої лінії для завершення атаки. Успішність страхування залежить від правильних і своєчасних дій гравця, який виконує страхування. Він повинен швидко визначити як буде виконуватись удар і відповідно до цього залишитись у своїй зоні чи переміститись у зону страхування.

Суддівська бригада матчу складається з таких офіційних осіб:

  1. Перший суддя (керує матчем, всією суддівською бригадою та членами команд);
  2. Другий суддя (він є помічником 1 судді, який знаходиться поза межами ігрового майданчика біля стійки на протилежному боці обличчям до1 судді. Другий суддя може замінити першого, контролювати роботу секретаря, розміщення гравці)
  3. Секретар (веде протокол, керує дзвінком чи інший звуковий пристрій для для подачі сигналу суддям);
  4. Чотири (два) лінійні судді ( виконують свої обов’язки за допомогою прапорців (40х40)

 







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2020 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных