Монтаж багатоповерхових промислових будівель.

Багатоповерхові промислові будівлі в основному проектують і зводять у каркасно-панельному та монолітному виконанні. Об'ємно-планувальне рішення таких будівель - сітка колон 4,5х6; 6x6; 6x9; 6х12 і 9х12 м.

Висота поверхів може мінятися у значних межах залежно від виробничої необхідності. Значення висоти, які найчастіше трапляються, - 3,3; 3,6; 4,8; 6; 7,2 і 8,4 м. Поверховість будівель найрізноманітніша, оптимальною вважається в 4...6 поверхів, але може досягати й 12...20 поверхів.

Для багатоповерхових промислових будівель з типових збірних залізобетонних конструкцій (основні виробничі будівлі) прийнято такі габаритні схеми:

- сітка колон 6х6 м із двома прольотами в 3 і 4 поверхи заввишки 3,6; 4,8; 6,0 м;

- сітка колон 6х6 м із трьома й більше прольотами до п'яти поверхів включно заввишки 3,6; 4,8; 6,0 і 7,2 м;

- сітка колон 6х6 м із трьома прольотами при укрупненій сітці колон верхнього поверху, обладнаного технологічним краном вантажопідйомністю 10 т, до п'яти поверхів висотою 4,8 і 6,0 м і верхнього поверху заввишки 7,2 й 10,8м, розрізування колон - одно - і двоповерхова;

- сітка колон 6х9 м із двома й більше прольотами в 3-4 поверхи заввишки 3,6; 4,8; 6,0 і 7,2 м;

- сітка колон 6х9 м із двома прольотами в 3-4 поверхи при укрупненій сітці колон верхнього поверху, обладнаного підвісним транспортом або без нього заввишки 4,8; 6,0 м і верхнього поверху 7,2 м.

Специфіка застосовуваних конструкцій. Колони мають квадратний переріз від 40х40 до 60х60 см або прямокутний аналогічної площі. Висота колон залежить від їх висотного розрізання й може становити 1...5 поверхів, але з урахуванням умов виготовлення, транспортування й монтажу елементів рідко перевищує 20 м. Стики колон передбачено на висоті 1 м від відмітки перекриття й, вони проектуються жорсткими.

Ригелі для будівель з перекриттями, що опираються на їхні полки, мають висоту 80 і ширину 65 см. При сполученні з колонною випуски арматур обох елементів зварюють, закладні деталі ригеля й консолі колони також зварюють з наступним замонолічуванням стику.

Перекриття випускають у вигляді основних плит завширшки 150 й 300 см і добірних плит завширшки 75 см. Добірні плити розміщують тільки по зовнішніх рядах колон. Основні міжколонні (розпірні) плити розташовують по осях колон і приварюють до закладних деталей ригелів у чотирьох точках.

Стінові панелі начіпні, основна номенклатура заввишки 1,2 і 1,8 м при ширині на проліт 4,5 й 6 м. Цокольні панелі першого поверху встановлюють на фундаментні балки, панелі наступних поверхів - на сталеві столики, що приварюють до закладних деталей колон.

Варіанти статичної роботи будівель. У практиці багатоповерхового будівництва використовують рамну, рамно-зв’язову й зв’язову конструктивні схеми каркаса, що відповідають різним умовам його статичної роботи.

Рамна схема являє собою тверду й стійку просторову систему колон, ригелів і плит перекриття, з'єднаних між собою. Всі вертикальні й горизонтальні навантаження сприймаються вузлами колон і ригелів, які виконані жорсткими. Така система дуже трудомістка й вимагає підвищеної витрати металу. Її застосовують у тих випадках, коли за умовами технології не допускається установка поперечних і поздовжніх перегородок або зв'язків між колонами.

Зв’язова схема відрізняється від попередніх тем, що колони працюють тільки на вертикальні навантаження, а горизонтальні сприймаються системою вертикальних дисків та ядер жорсткості.

Рамно - зв’язова схема є проміжною й для багатоповерхових каркасних будівель, вона включає плоскі рами, розташовані в поперечному напрямку щодо поздовжньої осі будівлі, і діафрагми жорсткості. Поздовжня стійкість будівлі створюється за рахунок вертикальних дисків жорсткості, які виконують у вигляді металевих решіток або залізобетонних площин.

Перспективною вважається збірно-монолітна залізобетонна конструкція, в якій просторова жорсткість забезпечується ядром жорсткості, виконаним у монолітному або збірному залізобетоні.

Способи монтажу будівель. При зведенні багатоповерхових промислових будівель залежно від умов їхнього введення в експлуатацію і матеріалу конструкцій застосовують два основних способи монтажу: горизонтальний поповерховий, або поярусний, і вертикальний по частинах (секціях) будівлі на всю висоту.

Горизонтальний поярусний (поповерховий) спосіб є найпоширенішим, тому що забезпечує більшу жорсткість і стійкість каркаса на всіх стадіях монтажу, а також більш рівномірне осідання фундаменту. Цей спосіб застосовують при монтажі збірних залізобетонних елементів із закладенням стиків услід за установкою конструкцій. При цьому після закінчення збирання поверху (ярусу при двох - або триповерховому перерізі колон), коли бетон у стиках конструкцій набере 70% проектної міцності, починають монтаж наступного ярусу (поверху).

Вертикальний монтаж передбачає зведення будівлі окремими частинами, як правило 2...4 кроку колон відразу на всю висоту будівлі. Перевага методу полягає в тому, що він припускає значно менші розміри будівельного майданчика, тому що передбачає розташування монтажного крана й складів конструкцій у габаритах споруджуваної будівлі. Монтаж частини будівлі на всю висоту дозволяє на цій частині відразу виконати покрівлю й розпочати здійснення всіх післямонтажних й опоряджувальних робіт, що значно скорочує строки зведення будівлі з обробкою.

Колони першого ярусу найважчі в каркасі, монтуються вони найчастіше в самостійному потоці. Для прискорення проведення робіт, скорочення технологічних перерв можуть застосовуватися фундаменти стаканного типу “з пеньками” завишки 1 м, забитими у стакан у заводських умовах.

Оптимальним вважається технологічне рішення, при якому один монтажний кран використовують для монтажу конструкцій одного-двох температурних блоків.

У цілому, з погляду послідовності установки елементів, метод монтажу багатоповерхових промислових будівель можна визнати змішаним. Роздільно можна встановити всі колони на монтажній ділянці, навісити стінові панелі всього ярусу захватки й раціонально комплексно монтувати ригелі й панелі перекриттів. Така відносна свобода в послідовності установки елементів характерна тільки для баштового крана. Якщо для монтажу задіяно самохідний стріловий або баштово-стріловий кран, то він чітко повинен виконувати принцип монтажу “на кран”, уникати послідовної установки великої кількості багатоярусних колон.

Застосовувані монтажні механізми. Як технічні засоби, що реалізують технології монтажу збірних конструкцій, рекомендуються баштові, самохідні стрілові й козлові крани. При ширині будівлі до 18 м баштові й стрілові крани встановлюють з одного боку будівлі, при більшій ширині - з двох боків або усередині будівлі.

Баштові крани вантажопідйомністю від 5 до 25 т широко використовують для монтажу конструкцій багатоповерхових промислових будівель. Застосовувані стрілові крани на гусеничному й пневмоколісному ходу мають вантажопідйомність від 16 до 100 т й оснащені звичайним стріловим або баштово-стріловим устаткуванням.

Змішаний варіант використання кранів (баштових і стрілових) застосовують при зведенні будівель, в яких у нижніх поверхах установлюють колони масою 8...10 т, а маса інших конструкцій не перевищує 5 т. У цьому випадку стріловий кран вантажопідйомністю 16...25 т здійснює монтаж колон нижніх поверхів, а всі інші елементи монтують баштовим краном вантажопідйомністю 5 т.

При горизонтальній схемі монтажу крани встановлюють поза будівлею з одного або двох боків, при вертикальній схемі кран розташовують звичайно в межах середнього прольоту будівлі, і конструкції монтують чарунками на всю висоту будівлі.

На практиці знайшли поширення такі схеми розташування монтажних кранів: кран з одного боку будівлі - 2...3 прольоти в будівлі, його ширина до 24 м; 2 крани із двох боків будівлі - 4, 6 й 8 прольотів у будівлі; кран у середньому прольоті будівлі - 3, 5 й 7 прольотів у будівлі.

Козлові крани використовують у тих випадках, коли в будівлі передбачається монтувати велику кількість важкого великогабаритного технологічного устаткування, і монтаж здійснюють змішаним методом. Козловими кранами доцільно монтувати будівлі заввишки до чотирьох поверхів, особливо при їхній значній ширині. Залежно від маси збірних конструкцій застосовують козлові крани з прольотом до 44 м і вантажопідйомністю до 30 т.

Основна умова монтажу - забезпечення незмінюваності стійкості й міцності кожної змонтованої частини будівлі та її окремих елементів на всіх стадіях монтажу, тому важливим фактором є черговість установки конструкцій. На початку монтажу створюють першу тверду чарунку, до якої потім приєднують наступні частини будівлі.

Монтаж здійснюють комплексні бригади, до складу яких входять монтажники, електрозварювачі, бетонники, слюсарі, робітники інших спеціальностей і різноробочі.

Черговість монтажу каркаса будівлі. Залежно від черговості монтаж ділять на три етапи:

- улаштування фундаментів і монтаж підземної частини будівлі, іноді колон першого ярусу;

- монтаж каркаса і плит перекриття з вивіренням й закріпленням;

- навішування стін з великих панелей.

Доцільно, щоб навішування стінових панелей відставало не менше ніж на один ярус (поверх) від монтажу інших елементів каркаса.

Конструкції надземної частини будівлі, як правило, монтують після завершення усіх робіт з підземної частини даного об'єкта, включаючи прокладання підземних комунікацій, улаштування доріг і проїздів, засипання пазух фундаментів, цоколя й ін.

У будівлях завдовжки у два й більше температурних блоки конструкції монтують захватками, кожна в межах температурного блока. При цьому поєднують монтаж конструкцій на одній захватці із загальнобудівельними й спеціальними роботами на іншій захватці. Конструкції захваток можуть бути змонтовані й подані до приймання незалежно одна від одної.

Розміри монтажних захваток звичайно приймають:

- по довжині будівлі - один температурний блок завдовжки до 72 м;

- по ширині будівлі - вся будівля або її половина при розташуванні кранів по поздовжніх боках, кілька кроків колон - при розташуванні усередині будівлі.

Для зведення будівель використовують усі три методи монтажу: роздільний, комплексний і змішаний. Їхній вибір залежить від багатьох факторів, у тому числі й від застосовуваного монтажного оснащення. Основою оснащення є кондуктори, які використовують для установки одно - і багатоповерхових колон.

Метод монтажу й монтажне оснащення повинні встановлюватися проектом виконання робіт (ПВР) або технологічною картою залежно від поверховості будівлі, обсягу монтажних робіт і конструктивних особливостей елементів. Монтаж каркасів багатоповерхових будівель з колонами двоповерхового (і більше) розрізання рекомендується робити за допомогою групових кондукторів і рамно-шарнірних індикаторів (РШІ). Для монтажу каркасів малоповерхових і двопрогінних будівель зручніше застосовувати одиночні кондуктори.

До комплексного монтажного процесу входять сам монтаж, зварювання й закладення стиків, тільки у цьому випадку можна забезпечити просторову жорсткість і міцність конструкцій. Тому специфіка зведення багатоповерхових промислових будівель полягає в тому, що вимагає своєчасного та якісного виконання робіт зі зварювання й закладення всіх стиків і швів. З цією метою у межах кожної захватки варто передбачити, що в зоні монтажу одночасно здійснюються тимчасове закріплення й точкове зварювання встановлених конструкцій, а в раніше змонтованих чарунках, що примикають, - вивірення, остаточне з'єднання елементів на зварюванні, закладення монтажних вузлів і швів. Так, при установці колони на нижчестоячу стик між ними спочатку прихоплюють точковим зварюванням. Після укладання ригелів і розпірних плит між колонами можна виконувати остаточне зварювання по периметру колони.

Коли розбивання поверхів на окремі захватки є неможливим через невеликі розміри будівлі в плані, виробництво сполучених з монтажем робіт передбачається тільки в ті зміни, коли не ведуться монтажні роботи. При цьому рекомендується монтувати конструкції будівлі на нижніх 4...5 поверхах у дві-три зміни, а на вищележачих - тільки в одну-дві (вечірню й нічну) зміни, при цьому в першу зміну виконують тільки загальнобудівельні й спеціальні роботи. Для підйому робітників і дрібних вантажів у будівлях заввишки більше 15 м використовують вантажопасажирські підйомники.

Відповідно до умов доставки й складування збірних елементів в основному застосовують монтаж зі складу. Монтаж безпосередньо із транспортних засобів здійснюють при використанні плоских П-, Ш- або Н- подібних рам заводського виготовлення.

Перед початком монтажу каркаса на черговому ярусі (поверсі) необхідно:

- закінчити установку всіх конструкцій каркаса нижчележачого ярусу, здійснити зварювання й замонолічування вузлів всіх змонтованих елементів;

- перенести основні розбивні осі на перекриття або оголовки колон нового ярусу, визначити монтажний горизонт і скласти виконавчу схему елементів каркаса раніше змонтованого поверху.

При застосуванні одиночних кондукторів для колон першого й наступного ярусів і при довжині колон понад 12 м необхідно додатково передбачати розтяжки або підкоси.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: