Конспект первоисточника

Тема 1. Сприйняття

Конспект первоисточника (на выбор)

1. Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1960. С. 122-137.

2. Ананьев Б. Г. Теория ощущений. – Л.: ЛГУ, 1961.

3. Люблинская А. А. Детская психология. – М., Просвещение, 1971. С. 35-155.

Тема 2. Відображення

Конспект первоисточника (на выбор)

1. Линдсей П., Норман Д. А. Переработка информации у человека. – М., 1974;

2. Найссер У. Познание и реальность. – М., 1981;

Тема 3. Уявлення

Визначення уявлень і його основні характеристики. Уявлення як психічний процес відображення предметів чи явищ, що не сприймаються в даний момент. Типи уявлень: уявлення пам’яті, уявлення уяви. Механізми виникнення уявлень. Основні характеристики уявлень: наочність, фрагментарність, нестійкість, не постійність. Уявлення як результат узагальнення образу.

Види уявлень. Класифікація уявлень за модальністю: зорові, слухові, рухові, нюхові та ін. Класифікація уявлень за змістом і за ступенем узагальнення. Характеристики окремих видів уявлень.

Індивідуальні особливості уявлення і його розвитку. Індивідуальні особливості уявлення: зоровий тип, слуховий тип, руховий тип. Етапи формування уявлень у людей. Умови розвитку уявлень.

Первинні образи пам’яті та персеверуючі образи. Загальні поняття про первинні образи пам’яті. Загальне поняття про персеверуючі образи. Подібність і відмінність між образами памяті і персеверуючими образами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2-х т. - Т.1 / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Педагогика, 1979.

2. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. — СПб.: Свет, 1997.

3. Лиидсей П., Норман Д. Переработка информации у человека: Введение в психологию — М.: Мир, 1974.

4. Леонтьев А. II. Избранные психологические произведения: в 2-х т. - Т.1. / Под ред. В. В. Давыдова и др. — М.: Педагогика, 1983.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — СПб.: Питер, 1999.

Конспект первоисточника

Веккер Л. М. Психические процессы: В 3-х т. – Т. I, Л.: ЛГУ, 1974-1981. С. 278-295.

Представления — это возникаю­щие в мозгу образы предметов и явлений, не воздействующих в данный момент на органы чувств. Физиологической основой представлений являются следы, ос­тавшиеся в коре больших полушарий мозга от возбуждений, кото­рые были раньше. Под воздействием раздражителя старые нерв­ные связи в коре головного мозга оживляются, возникает образ.

Представления — это результат переработки и обобщения прошлых восприятий. Без восприятий представления не могли бы сложиться: у слепорожденных нет представлений о цветах и красках, у глухих от рождения нет звуковых представлений.

Отличие представлений от восприятий состоит в том, что представления дают более обобщенное отражение предметов. Они отражают характерные, наглядные признаки предметов и явлений. Например, в представлении реки отражается текущая между двумя берегами полоса воды. Мы воспринимаем много рек, разной ширины, с разными берегами, с разной скоростью течения. В представлении же отражаются наглядные признаки, характерные для всякой реки. 6 представлениях обобщаются отдельные восприятия, подчеркиваются постоянные признаки вещей и явлений и опускаются случайные, имеющиеся в отдель­ных восприятиях.

В представлениях, как и в восприятиях, действительность отра­жается в виде наглядных образов. Представлять — значит мыс­ленно видеть или мысленно слышать что-то, отражать наглядно, а не просто знать.

Представление — более высокая ступень познания, чем вос­приятие, оно является ступенью перехода от ощущения к мысли. Это наглядный и вместе с тем обобщенный образ, отражающий характерные признаки предмета. Главная особенность представ­ления — взаимопроникновение в нем наглядного и обобщенного. Это результат взаимодействия двух сигнальных систем: исход­ными в образовании представлений являются сигналы первой сигнальной системы (цвета, запахи, формы и т. д.), но пред­ставления становятся обобщенным образом благодаря участию второй сигнальной системы (произнесенное или написанное сло­во) в их формировании.

Тема 4. Уява

Загальне поняття про уяву. Співвідношення понять „уява” та „фантазія”. Уява і пам’ять, уява і творче мислення, уява і творчість. Основні функції уяви.

Основні теоретичні підходи до вивчення уяви: філософія раціоналізму, асоціативна психологія, психоаналіз. Психологічні механізми уяви: гіпотези рекомбінації, спроб і помилок, випадкових знахідок, впізнавання творчих ідей, синестезії.

Види уяви та їх класифікація. Класифікація за змістом: художня, наукова, технічна тощо. Класифікація за характером психічної активності: пасивна і активна. Класифікація за характером цілей діяльності: мимовільна і довільна. Класифікація за ступенем новизни і оригінальності: репродуктивна і творча. Класифікація за ступенем реальності: реалістична і фантастична. Класифікація за просторовими характеристиками об’єктів, що уявляються: просторова і непросторова. Класифікація за характером образів, якими оперує людина: конкретна і абстрактна. Класифікація за провідною роллю психічних процесів:інтелектуальна і емоційна. Мрія як особливий вид уяви. Роль мрій у психічному житті людини.

Прийоми створення образів уяви: аглютинація, доповнення, комбінування, гіперболізація, акцентування, літота, якісне перетворення, типізація, схематизація, перенесення, аналогія та реконструювання. Індивідуальні відмінності уяви.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дудецкий А. Я. Теоретические вопросы воображения и творчества. – Смоленск, 1974.

2. Коршунова Л. С., Пружинин Б. И. Воображение и рациональность: Опыт методологического анализа познавательных функций воображения. – М.: Изд-во МГУ, 1989.

3. Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения. – Тбилиси: Мецниереба, 1972.

4. Страхов И. В. Психология воображения. – Саратов, 1971. – С. 3 – 70.

Конспект первоисточника

Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте. Собр. соч. в 6 т. – Т. 2, М, 1982.

Особенности воображения.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: