Язичницькі релігійні вірування дохристиянської Русі

Світосприйняття слов’ян було специфічним. Воно формувалося під впливом власної релігійної системи,соц. розвитку,зовнішніх зв’язків, військових походів. Слов’яни мали власну систему культів:

· Культ упирів та берегинь

· Культ землеробських богів “Рода” і “Рожаниць”

· Культ Перуна

Язичництво як світоглядна система широко подана в усній народній творчості та декоративно-прикладному мистецтві:символи Сонця,фантастичні звірі,узагальнюючі фігури воїнів.У народі широко побутували амулети,обереги.

У народній поетичній творчості вищі сили-боги-мали людську подобу, проте були наділені більшою силою,розумом. Пантеон язичницьких богів формувався на основі матеріалістичних уявлень,підкреслюючи зв’язок людини з природою. На першому місці стояв Вседержитель- узагальнюючий бог-батько природи і владика світу. Наступними після нього були Сварог та його син Дажбог(особливо шанований на Русі).Різновидами Сварога були Яровіт,Руєвіт,Поревіт,Поренут.Вони уособлювали яр-весну,тобто ярість,мужність,молодість,свіжість. Перун—володар грому і блискавок. Особливо вшановувалися жіночі божества:Матір-Земля,Лада-Жива. Основний пантеон супроводжувала низка божеств: Лель, Леля, русалії,домовики, лісовики.Особливу шану надавали деревам:кожне символізувало певний рід,плем’я.Вирубування суворо зоборонялося. Найбільш вшанованими були:дуб—символ міцності,клен і липа—символ подружжя,береза—символ чистої матері-природи. Священними також вважалися птахи і тварини.Слов’яни вірили не лише у матеріалізовані уособлення божої суті,а й у присутність особливої сутності—душі,яка в їх розумінні продовжувала існування після смерті небіжчика.

Духовна культура не вважалася “примітивною”.Вона вбирала кращі риси своєї епохи,пізніше чимало її досягнень запозичило християнство.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: