Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі.

Повість минулих літ — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі є Найвидатнішим історичним твором Київської русі й найвидатнішим вітчизняним літописом серед збережених часом, написана ченцем Києво – Печерського монастиря Нестором 1113р. «Повість минулих літ» — перша у Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

Нею починаються майже всі давньоруські літописи, що дійшли до нашого часу. До цього літопису ввійшли всі попередні зводи та різні доповнення зроблені самим Нестором та його попередниками. Вперше зроблено спробу визначити місце Київської Русі в загальноісторичному процесі, пов’язати її історію зі світовою. «Повість временних літ» показово втілює найсуттєвіші риси, притаманні всій давньоруській літературі: релігійність, патріотизм, моралізаторський характер. Аналізуючи зміст твору, зазначимо, що він дає всі підстави вважати очевидним факт намагання культурних кіл сприяти утворенню на території Київської Русі єдиної нації.

Історична заслуга Нестора полягає у тому, що він створив другу, після Іларіона концепцію осмислення давньоруської історії та висунув питання про введення історії Русі до всесвітньої історії. В центрі політичної історії епохи Нестора актуальним залишалося питання про незалежність Русі від Візантії, і її культурну самобутність.

20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»

Справжнім шедевром давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене невідомим автором близько 1187р. За художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах. Джерелом для цього літературного шедевру стала усна народна творчість, відображала художню культуру русичів. «Слово о полку Ігоревім» присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород – сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців 1185р. Автор яскраво змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава.

За жанром – це радше не слово – хвала, а слово – жаль з приводу страждань Руської землі, з приводу загибелі руської дружини,яку було принесено в жертву княжому прагненню слави і військової здобичі. Великою тугою сповнений ліричний монолог Ярославни, який надихав багатьох українських, російських поетів до створення неперевершених шедеврів у перекладах і переспівах цього уривку поеми. Найбільшою загадкою залишається постать автора – вихідця з князівського середовища, полум’яного патріота, широко обізнаної людини. На думку дослідників, одним з найвірогідніших претендентів на авторство твору є рідний брат Ярославни, галицький князь – ізгой, перебував під час Ігоревого походу поруч з сестрою у Путивлі. Остаточно визначити автора навряд чи коли – небудь вдасться.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: