Зміст та структура КУ

1. Преамбула – частина КУ, яка передує основному змісту, в якій відображається причини прийняття конституції, цілі прийняття. Здебільшого преамбулу визначають як норму-декларацію. Таким чином на 1 погляд преамбула не відіграє безпосереднього регулятивного значення(винятком є конституція Франція 1958 року, в преамбулі якій міститься посилання на загальну Декларацію прав людини, що дозволяє розглядати преамбулу конституції Франції точки зору її регулятивного значення) Преамбула відіграє велике значення, коли ми її використовуємо для тлумачення норм конституції(історичний та цільовий)

2. Розділи:

· з основ суспільного і державного ладу

· правовий статус особи

· виборчу систему

· організацію вищих органів влади, компетенцію та взаємодію

· адміністративно-територіальний устрій

3. Внесення змін та доповнень.

4. Заключні положення. Визначається яким чином конституція набуває чинність та здійснюється адаптація конституція

Моделі конституцій:

1. Ліберальна модель. Застосування цієї моделі насамперед характерне для країн в яких на сьогодні функціонують конституції першої хвилі. Особливості в К-П регулюванні насамперед підлягає організація державної влади. Натомість К-П статус особи охоплюється в тій мірі, в якій закріплені природні права людини та окремі політичні права. Діє економічне право - право власності(існує думка що це природне право)

Ліберальна модель закріплює теорія держаного договору. Це означає держава здійснює мінімальне втручання в сферу відносин, тобто роль держави є пасивна. Виконує роль нічного сторожа, яке захищає. суспільство від посягань, але активного втручання не здійснює

2. Етатистська (Китай, Куба, Північна Корея). Авторитарна конституція.

3. Ліберальн-етатиська. На сьогодні більшість країн використовують саме цю модель. Ця модель поєднує в собі риси ліберальної та етатиської моделі. Крім природних прав в конституції передбачається закріплення соціальних, економічних, культурних та ін. Разом з тим сфера відносин, врегульованих в рамках цієї моделі є меншою, ніж при етатистській моделі

Досить часто конституційний контроль розглядається як синонім конституційного нагляду, однак ці поняття розмежовується. Органи, які здійснюють конституційний контроль мають право скасовувати норми права. В той час як органи конят нагляду мають право лише звернути увагу на неконституційність НПА та призупинити його дію. Іноді зазначається, що при конституційному контролю право охорони конституції здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді – постійно та повністю щодо всіх НПА.

Конституційний контроль передбачає можливість скасування НПА з мети невідповідності їх конституції органами конституційної юстиції.

4 моделі конституційного контролю:

1. Американська. Контроль здійснюється судами загальної юрисдикції

· Конституційний контроль має абсолютний характер. Це означає, що неконституційними можуть бути визнані будь-який НПА

· Американська модель – модель децентралізованого контролю. Будь-якийсуд може визнати правову норму неконституційною, ця обставина зумовлює те, що часто суди приймають суперечливі рішення, але в кінцевому випадку останнє слово належить ВС США.

· Конституційний контроль США має нотаріальний характер, тобто в процесі здійснення контролю прийняття НПА з порушенням процедури значення не має

· Контроль має казуальний характер – визнання норми неконституційною є можливим в результаті розгляду конкретної справи

· При американській моделі суд формально не скасовує норми, норма, визнана неконституційною перестає застосовуватися судами. У зв’язку з цим виникає категорія мертвого законодавства, коли формально чинні норми фактично не застосовуються

2. Європейська модель конституційного контролю:

· Теоретичне напрацювання було здійснене Ганцом Кельзеном, який вважав, що конституційний контроль має здійснюватися спеціально створеним органом, який має бути незалежним

· Конституційний контроль здійснюється спеціально створеним органом(як правил КС)

· Крім функції визнання норм права неконституційними до повноважень до цього органу належить також функція тлумачення конституції, суду виборчої сфери та суду у відносинах щодо притягнення вищих юридичних осіб до відповідальності.

· Якщо в американській моделі контроль є завжди таким, що здійснюється після набуття чинності НПА, то при європейській моделі відбувається поєноання наступного та поереднього конституційного контролю, зкрема попередній конституційний контроль застосовується щодо проектів законів про внесення змін до конституцій та в процесі ратифікації міжнародних договорів.\

· Якщо в американській моделі контроль є конкретним, то при європейській моделі відбувається поєднання абстрактного та конкретного.

· Головна перевага європейської моделі, що орган європейської юстиції повністю зосереджений конст контролі, що дозволяє фахово підійти до процесу. Натомість при американській моделі, то такі суди не можуть повністю зосередитися на питанні конст контролю.

· При американській моделі значну роль при прийняття того чи іншого рішення відіграє політичний факт, зрозуміло що так ситуація має негативні наслідки для самого проуесу контролю

3. Французька модель:

· Контроль здійснюється спеціальним органом(конституційною радою – щодо законів, державна рада – щодо актів виконавчої влади)

· Квазі судова модель, бо в процесі розгляду справи не застосовувалися принципи гласності та змагальності.

· Передбачає здійснення обов’язкового конституційного контролю щодо органічних законів та регламенту палат парламенту, при чому такий обов’язків конституційни контроль є попереднім.

· Тривалий час французька модель не передбачала здійснення наступного конституційного контролю. Після внесення змін у 2008 році у Франції він був запроваджений. На сьогодні в своєму класичному варіанті використовується Казахстані

· Недоліки:раніше була тільки попередній контроль, попередній контроль мав здійснюватися максимально швидко

4. Швейцарська модель:

· Поєднує риси американської моделі(те що контроль здійснюється всіма судами) та європейської (контроль може бути як абстрактним так і конкретним)

· Федеральне законодавство не може бути визнані неконституційними

Поняття статусу особи, основні моделі.

4 моделі, які застосовуються при регулюванні конституційно-правового статусу особи:

1. Західна (ліберальна). В її межах основний акцент ставиться на природних правах людини, різниція між правами людини та громадянином обумовлюються тим що права людини наявні у людини від народження, а права громадянина існують у зв’язку із наявністю правового зв’язку особи та держави. Таким чином різниця в об’ємі прав людини та громадянина пов’язані тим що громадянину належать політичні права, в той час як людині ці права не належать.

Відповідно до неї права людини обмежуються в тому випадку, коли її реалізація призводить до порушення прав 3 осіб, шкоди здоров’ю, моральності суспільства.

2. Марксистська(колективістська) – пріоритет інтересів суспільства, держави, пануючого класу над інтересами конкретної особи. Існує значний розрив між правами громадянина, та правами іноземців. Зокрема іноземці позбавлені ряд економічних прав.

Є окрема категорія права: права трудящих. Якщо при ліберальній моделі обов’язки особи сформульовані лаконічно та за об’ємом є значно менші ніж права, то при колективістській моделі передбачається наявність широкого кола обов’язків, в тому числі морального характеру

3. Мусульманська. Особливість обумовлена впливом на неї законів Шаріату. Таким чином ця модель виходить з пріоритету обов’язків щодо права. Обов’язки розглядаються не з точки зору міри необхідної поведінки відносно держави, а з точки зору обов’язків перед Аллахом.

Принципи К-П статусу в цій моделі мають особливості тлумачення пов’язані з наявністю застережень релігійного характеру. Наприклад, принцип рівності жінки та чоловіка тлумачиться в контексті законів Шаріату, що відрізняється від аналогічного принципу, що існують в ліберальній. За мусульманським правом людина не вільна розпоряджатися собою, всі дії передбачені Аллахом. Таким чином обмеження прав людини пов’язане з релігійними канонами. При даному підході права людини залежать від її приналежності до певної віри.

4. Звичаєва модель. Право не може бути реалізоване поза межами спільноти.

Структура К-П статус особи:

1. Конституційні права та свободи

2. Обов’язки

3. Принципи К-П регулювання К-П статусу особи

4. Гарантії К-П статусу

5. Громадянство.

Принципи:

1. Принцип свободи. Реалізація свободи однієї людини не повинна призводити до заподіяння шкоди іншим особам.

2. Юридичний моралізм. Обмеженню підлягають ті права, щодо яких в суспільстві існує категоричне негативне ставлення. Таким сином критерієм виступає інтенсивність почуттів, які викликає у суспільства те чи інше явище.

3. Юридичний патерналізм – держава обмежує реалізацію певних прав з метою захистити особу від самої себе. Залежить від ступеня шкоди та процент можливого ризику, поінформованістю особи про небезпеку

4. Принцип рівності. Розглядається в контексті формально та фактичної(забезпечується диференціацію правового регулювання(означає, що створюється спеціальні норм для окремих категорій населення) та позитивною дискримінацією - надання переваг певним етнічним чи соціальних групам населення, які в минулому зазнавали утисків внаслідок чого фактично були позбавлені рівних стартових можливостей.

Формальна рівність реалізується через рівність прав та свобод, рівність обов’язків, рівність перед законом, рівність перед судом.

5. Взаємообумовленості прав та свобод. На відміну від принципу свободи та рівності цей К-П принцип в більшості конституцій прямо не закріплюється, однак він може бути виведений в процесі здійснення тлумачення конституції. Там, де цей принцип передбачений на конституційному рівні, як правило стосується можливістю реалізації права лише після виконання обов’язку.

6. Принцип поєднання індивідуальних та суспільних інтересів

7. Принцип непорушності прав людини та громадянина.

Способи закріплення конституційних прав та свобод.

· Позитивний – увага акцентується на наявності в особи певного права, для цього способу є характерне формулювання на кшталт «кожен має права».Харктерний для Романо-Германській правовій сімї.

· Негативний – увага акцентується на необхідності третіх осіб не порушувати права людини та громадянина. Використовується формулювання «Забороняється порушувати….», «Ніхто не може бути позбавлений». Характерний для Англо-американської сімї.

Водночас при закріплені якогось права застосовується поєднання цих способів(ст.. 28)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: