Машинна деградація грунтів та причина їх виникнення

Україна виділяється високою якістю й сприятливою структу­рою земельного фонду. На землі сільськогосподарського призна­чення в державі припадає 71,3% загальної площі. Ліси та лісо-вкриті площі займають 17,3 %, забудовані землі — 4,1 %, землі під водою — 4 %, відкриті заболочені землі— 1,6%, інші землі— 1,7% усієї площі [1, с. 536]. Близько половини земельної площі ста­новлять орні землі, більшість з яких—високородючі чорноземні ґрунти.

Певна частина наших ґрунтів втрачається через водну й вітрову ерозії. Найбільше піддаються водній ерозії ґрунти Українських Карпат, Подільської, При­дніпровської, Середньоруської, Приазовської височин, Донець­кого кряжу, Кримських гір. На південному сході й півдні Украї­ни на якість ґрунтів негативно впливає вітрова ерозія. Близько 5—7 тис. га земель, у тому числі ріллі та інших цінних сільсько­господарських угідь, щороку відводяться для складування шкідливих відходів, шлаконагро-маджувачів і т. п. Найбільші площі земель, що відчужуються для цієї мети й переходять до ка­тегорії «порушених», зосереджені в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях. По­рушені землі — це ті, які вже втра­чають господарську цінність або є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище у зв'яз­ку з порушенням ґрунтового по­криву, гідрологічного режиму чи утворення техногенного рельєфу в результаті господарської діяль­ності.

У 2003 р. земельні ділянки, по­рушені антропогенною діяльні­стю (здебільшого промисловим

виробництвом), в Україні стано­вили 162,2 тис. га, відпрацьова­них—42,8 тис. га [1, с. 536].

В останні роки обсяг реалізації заходів з охорони земель скоро­чується. Наприклад, споруджен­ня протиерозійних валів-канав за 1995—2003 рр. зменшилося з 135,2 до4,0 км, валів-терас — з 5,4 до 3,8 км, валів-доріг — з 16,2 до 1,1 км, протиерозійних ставків (накопичувачів твердого стоку) — з 177,0 до 31,8 га, водоскидних споруд — з 51 до 2 штук, укріп­лення берегів — з 1,0 до 0,2 км і т.д. [1,с. 536-537].

За роки української незалеж­ності у зв'язку з невирішеністю питань власності на землю і ко­ристування нею та багатьох інших принципових економічних і со­ціальних питань розвитку сіль­ського господарства і благоуст­рою сіл, соціального забезпечен­ня сільських жителів, різко ско­ротилися роботи щодо зрошення й осушення земель, внесення в них органічних і мінеральних добрив, проведення вапнування й гіпсування ґрунтів тощо. Це при­зводить до порушення якості ґрунтів.

Отже, посилюється процес глибокої деградації укра­їнських земель, зниження родю­чості грунтів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: