Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Thorn;Теми рефератів, доповідей. 1. Проблеми сучасних міст.




1. Проблеми сучасних міст.

2. Моє місто в майбутньому.

3. Забруднення космічного простору.

4. Фактори, що негативно впливають на здоров’я мешканців міст.

5. Шляхи поліпшення екологічної ситуації в містах.

 

Тема 4.

«Еколого-економічні аспекти раціонального природокористування (платежі за забруднення довкілля)»

 

Thorn;План викладу і засвоєння матеріалу

1. Екологічний збиток та склад його витрат.

2. Причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

3. Обчислення плати за викиди стаціонарними джерелами енергії.

þСуттєво:

Після вивчення матеріалу ви повинні:

Знати:

- що таке екологічний збиток; з яких витрат він складається;

- як встановлюється плата за забруднення навколишнього середовища;

- причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

Вміти:

- пояснити як здійснюється плата за природні ресурси;

- оцінити збитки, заподіяні забрудненням довкілля;

- розв’язати задачі, на визначення жителів з понаднормовий викид в атмосферу шкідливих речовин.

Ключові екологічні поняття та терміни:

- екологічний збиток;

- відходи;

- викиди;

- джерела забруднення;

- регіональні коефіцієнти;

- місце розміщення відходів.

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. "Основи екологічних знань", Київ. "Либідь", 2000 р.

2. Запольський А.К., Салюк А.П. "Основи екології", Київ. "Вища школа", 2001 р.

 

I. Екологічний збиток та склад його витрат.

 

До економічних методів управління природокористуванням належать також платежі за екологічні збитки. Екологічний збиток —- це зміна корисності довкілля внаслідок його забруднення. Він оцінюється як витрати суспільства, пов'язані зі зміною природного середовища, і складається з таких витрат:

- додаткові витрати суспільства у зв'язку зі змінами в навколишньому природному середовищі;

- витрати на повернення довкілля в попередній стан;

- додаткові витрати майбутнього суспільства у зв'язку з безповоротним використанням частини дефіцитних природних ресурсів.

Для оцінки збитків довкіллю використовують такі базові величини:

- витрати на зменшення забруднень;

- витрати на відновлення якості навколишнього середовища;

- ринкову ціну;

- додаткові витрати, зумовлені зміною якості навколишнього середо­вища;

- витрати на компенсацію ризику для здоров'я людей;

- витрати на додатковий природний ресурс для розбавляння скидуваного стоку до безпечної концентрації забруднювальної речовини.

Збиток суспільству внаслідок забруднення довкілля позначається на діяльності окремих об'єктів, що перебувають під його дією: населення, об'єктів житлово-комунального та промислового господарства, водних, лісових і земельних ресурсів тощо.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища вста­новлюється за:

- викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднювальних речовин у поверхневі водойми, територіальні та внутрішні морські водойми, а також у підземні горизонти та систе­му комунальної каналізації;

- розміщення відходів виробництва у навколишньому середовищі.

Розміри платежів визначають на підставі лімітів забруднювальних ре­човин, які встановлюються для підприємств з урахуванням гранично до­пустимих викидів і скидів кожного інгредієнта в тоннах за рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають для під­приємств як фізичний обсяг відходів залежно від класу токсичності. Роз­міри їх установлюють органи Мінекоресурсів України у формі видачі доз­волів на викиди й скиди забруднювальних речовин та розміщення відхо­дів. За понадлімітні викиди і скиди (понад ГДС і ГДВ) забруднювальних речовин і розміщення відходів установлюють платежі в 5 разів вищі порівняно з базовими нормативами плати.

 

II. Причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

 

Наднормативні викиди полютантів в атмосферне повітря можуть ста­тися внаслідок:

- неефективної роботи установок очищення газу;

- роботи технологічною обладнання при несправних установках очи­щення газу або їх невикористанні;

- порушення технологічних режимів;

- невиконання в установлені терміни заходів для досягнення нормати­вів ГДВ;

- аварійних викидів полютантів у атмосферне повітря;

- залпових викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, які не передбачені технологічними регламентами виробництв;

- використання непроектних сировини й палива в технологічних процесах. Ці самі фактори можуть призвести до понаднормативних скидів по­лютантів у водойми.

 

III. Обчислення плати за викиди стаціонарними джерелами енергії.

 

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середо­вища, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 встановлюють як фіксовані суми в гривнях за одиницю маси основ­них забруднювальних речовин та розміщених відходів. За викиди, на які не встановлено класи небезпечності, слід засто­совувати нормативи збору залежно від установлених орієнтовно безпеч­них рівнів впливу.

За викиди, на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечні рівні впливу, слід застосовувати нормативи збору, як за викид забруднювальної речовини першого класу небезпечності.

Для скидів, на які не встановлено гранично допустимі концентрації або орієнтовно безпечні рівні впливу, за гранично допу­стимі концентрації беруть найменше значення гранично допустимих концентрацій. У разі скидання забруднювальних речовин в озера, ставки та інші непроточні водні об'єкти нормативи збо­ру збільшуються у 1,5 раза.

У разі захоронення забруднювальних речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, застосовують нормативи збору, як за скид забруднювальних речовин з коефіцієнтом 10. За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпечності, застосовують норматив збору, як за розмі­щення відходів першого класу небезпечності в розмірі 55 гривень за тонну.

Нормативи збору за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюють залежно від виду пального та транспорту (автомобільного, залізничного, морського та річкового).

За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платника затверджених у встановленому по­рядку лімітів викидів стаціонарних джерел забруднення, скидів і розмі­щення відходів збір обчислюється в п'ятикратному розмірі.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за за­бруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збо­ру», плату за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс) обчис­люють за формулою

Пвс = [(Млі Нбі Кнас Кф) + (Мпі Нбі Кнас Кф Кп)],

де Млі — обсяг викиду і -ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т; Мні — обсяг понадлімітного викиду (різниця між обсягом фактичного ви­киду й ліміту і -ї забруднювальної речовини), т; Нбі — норматив збору за тонну і -ї забруднювальної речовини, грн/т; Кнас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; Кф — коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське зна­чення населеного пункту; Кп — коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднювальних речовин, Кп = 5.

Суму збору за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп) об­числюють відповідно до кількості фактично використаного пального та його виду на підставі нормативів збору за ці викиди та коригувальних коефіцієнтів визначають за формулою

Пвс = (Мі Нбі Кнас Кф),

де Мі — кількість використаного пального і -го виду, т; Нбі — норматив збору за 1 т і -го виду пального, грн/т; Кнас — коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; Кф — коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське зна­чення населеного пункту.

Суму збору за скиди (Пс) обчислюють на підставі затверджених лімі­тів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та коригуваль­ного коефіцієнта визначають за формулою

Пс = [(Млі Нбі Крб) + (Мпі Нбі Крб Кп)]

де Млі — обсяг скиду і –ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

Мпі — обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фактичного скиду й ліміту) і -ї забруднювальної речовини, т; Нбі — норматив збору за тонну і -ї забруднювальної речовини, грн/т; Крб — регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особ­ливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного гос­подарства; Кп — коефіцієнт кратності збору за понадлі­мітні скиди забруднювальних речовин, Кп = 5.

Суму збору за розміщення відходів (Прв) обчислюють на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів визначають за формулою

Прв, = [(Млі Нбі Кт Ко) + (Мпі Нбі Кп Кт Ко)],

де Млі — обсяг відходів і -го виду в межах ліміту, т; Мпі — обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між обсягом фактичного розміщення відходів і лімітом) і -го виду, т; Нбі — норматив збору за тонну відходів і -го виду в межах ліміту, грн/т; Кт — коригувальний коефіцієнт, що вра­ховує місця розміщення відходів; Ко – коригувальний коефіцієнт, що враховує характер улаштування місця розміщення відхо­дів; Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів, Кп=5.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных