Поняття збалансованого розвитку суспільства як дотримання рівноваги між процесами споживання та самовідновлення у природі

Отже, вирішення проблеми глобальної екологічної кризи нашої країни можливе лише в рамках екологічної свідомості, культури, освіти, виховання, які виступають необхідною передумовою оптимізації та гармонізації системи «суспільство-природа». Специфіка функціонування екологічної діяльності обумовлюється тим, що вона пронизує всі компоненти культури і спрямована на гармонізацію соціоприродних відносин. Головною специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно, а виникає шляхом формування умов, що сприяють розгортанню її принципів та спеціальним видом діяльності - екологічним вихованням. Екологічна культура та виховання виступають регуляторами екологічної діяльності. Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним «кодексом поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки. Вона включає в себе певний зріз суспільно виробленого способу самореалізації людиною себе в природі, культурні традиції, життєвий досвід, моральні почуття та моральну оцінку ставлення людини до природи. Екологічна культура, за своїм змістом, є сукупністю, знань, норм, стереотипів та «правил поведінки» людини в оточуючому її природному світі.

Першочерговими завданнями мають бути:

- прийняття Закону про екологічну освіту;
- доопрацювання і затвердження стандартів у галузі екологічної освіти;
- визначення потреб всіх галузей народного господарства у кількості фахівців-екологів;
- затвердження у державному класифікаторі професій робітників і посад службовців таких - нових професій, як технік-еколог, інженер-еколог, еколог-радник широкого профілю, інженер урбоеколог, геоеколог, радіоеколог, агроеколог, техноеколог та ін..;
- широке впровадження нових - дистанційних форм екологічного навчання, в тому числі за допомогою електронної пошти та інших сервісних послуг Інтернет, а також більш широка комп'ютеризація навчальних процесів в аудиторіях;
- активний розвиток неформальної екологічної освіти та виховання з залученням провідних вчених-екологів (створення відповідних екологічних теле- і радіопрограм, циклів лекцій, публікацій, виставок), а також служителів церкви, митців, літераторів;
- підготовка і видавництво типових програм з екологічних дисциплін, особливо з nрикладної екології, посібників і підручників з екології для шкіл і вузів;
- створення на всіх рівнях освіти сучасних екологічних лабораторій;
- розвиток регіональних і державних екологічних програм з обов'язковим передбаченням питань екологічної освіти, культури і виховання;
- створення у провідних вузах України регіональних базових і опорних екологічних кафедр;
- розробка науково-обгрунтованої державної стратегії екологічного розвитку населення держави і програми ії реалізації;
- прийняття організаційних заходів, спрямованих на створення ефективної інфраструктури екологічної освіти і виховання;
- широкий доступ населення до забезпечення екологічною інформацією;
- міжнародне співробітництво в галузі екополітики, екоосвіти, екокультури.
Отже, конструктивне вирішення проблеми ліквідації глобальної екологічної кризи неможливе поза рамками екологічної культури, яка виступає необхідною передумовою оптимізації взаємовідносин суспільства та природи. Від рівня екологічної культури людства, залежить вирішення проблеми глобальної екологічної кризи, збереження природних умов існування цивілізації. Також необхідною складовою формування екологічної культури є оволодіння екологічною етикою, об'єктом дослідження якої є екологічна мораль як форма суспільної свідомості. У цьому ж контексті особливої уваги заслуговують освіта й виховання, які становлять блок гуманітарного забезпечення переходу до суспільства сталого розвитку шляхом формування нової філософії життя та нової екологічної моделі поведінки, психологічної настанови на сприйняття екологічного світогляду та цінностей суспільства як особистісних. Це є визначальним напрямом створення не лише необхідних, а й достатніх умов для реалізації стратегії сталого розвитку. Для того, щоб людина почала ставитися до Природи як до об'єкта самоцінності, необхідним є визначення людиною умов свого цивілізаційного існування. Лише висока культура особистості в її екологічному розумінні уможливить збереження рівноваги в суспільстві й суспільства у природі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: