Виявлення сезонності рівнів ряду і розрахунок її індексів.

Після обробки отриманих даних і зіставлення таблиць можна приступити до наступного, етапу дослідження — якісного аналізу статистичних показників. Це – завершальний і найбільш відповідальний етап. Зібраний і оброблений статистичний матеріал в результаті аналізу може дати багатогранну характеристику явища, що вивчається. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатації взаємозалежностей та взаємодії різних явищ.

Аналіз — це науковий метод дослідження об’єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей і складових частин. Статистичний аналіз являє собою процес вивчення і співставлення отриманих цифрових даних між собою і з іншими даними, їх узагальнення. В аспекті, який ми розглядаємо, аналіз — це єдність пізнання і оцінки. Через систему ознак, характеристик у процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про правопорушення і державні заходи протидії їм. Оцінка ж вимагає співставлення розрахованих статистичних показників з низкою інших даних для прийняття правильних управлінських рішень.

Кінцева мета аналізу правопорушень — удосконалення державних заходів соціального контролю на підставі виявлених їх тенденцій і закономірностей, взаємозв’язків і взаємозалежностей, які кількісно вимірюються.

Предмет статистичного аналізу — це сукупність якісних і кількісних характеристик явища, що вивчається, в їх єдності і розвитку. Правова статистика не може обмежуватися тільки збиранням інформації про ознаки тих чи інших явищ або створенням “фундаменту з точних безспірних фактів”. Статистик, будучи одночасно і представником відповідної науки (в нашому випадку - юридичної), систематизує, аналізує їх і намагається виявити в них причинні та інші зв’язки й закономірності.

Правильність висновків з аналізу даних правової статистики залежить від знання соціально-правової природи явища, що вивчається, і вмілого використання прийомів аналізу, які розробляються теорією статистики. При аналізі комплексно використовуються матеріали різних галузей статистики і різні методи їх обробки.

Завдання статистичного аналізу похідні від основних функцій статистики як способів пізнання масових явищ і процесів. Ними є:

- опис стану, структури, розповсюдженості, динаміки правопорушень і реалізації державних заходів соціального контролю за ними, підтримання режиму законності (описова функція);

- виявлення статистичного зв’язку, залежності, співвідношення структури і динаміки правопорушень з факторами, які їх обумовлюють, а також з діяльністю держави і суспільства в цій сфері (пояснювальна функція);

- визначення тенденцій зміни правопорушень, складання кримінологічних прогнозів (прогностична функція);

- виявлення “тривожних” моментів у стані злочинності, позитивних сторін і недоліків у діяльності правоохоронних органів для прийняття на цій основі адекватних управлінських рішень (організаційно-управлінська функція).

Стосовно правоохоронних органів і суду, статистичний аналіз повинен показати, як працюють ці органи, в чому полягають позитивні і негативні сторони їх роботи.

Встановлення конкретних причин виявлених дефектів і розробка заходів щодо їх мінімізації — головне завдання аналізу матеріалів правової статистики. Але для вирішення цих завдань мало однієї статистики. Тут потрібні глибокі знання як теорії кримінології, кримінального, адміністративного, цивільного права і процесу, так і практики діяльності правоохоронних органів. Тільки в такому разі можна розраховувати на плідні результати.

Для того щоб висновки і рекомендації, зроблені на основі статистичного аналізу, мали об’єктивний, науково-достовірний характер, треба дотримуватися таких вимог:

1) кількісний аналіз статистичних показників має базуватися на глибокому знанні основних положень юридичних наук, які вивчають природу того чи іншого явищі, його закономірності та взаємозв’язки;

2) досліджувана статистична сукупність повинна складатися з досить значного числа одиниць, зібраних на великій території і за кілька років;

3) при аналізі статистичного матеріалу потрібно використовувати не лише дані офіційної звітності, але й інші матеріали, отримані в результаті спеціальних обстежень чи наукових, зокрема, кримінологічних досліджень;

4) в процесі вивчення правопорушень і пов’язаних з ними проблем слід враховувати матеріали інших галузей статистики (економічної, демографічної, охорони здоров’я тощо).

Проведення статистичного аналізу потребує послідовного виконання таких дослідницьких завдань: а) постановка мети аналізу; б) підбір статистичного матеріалу і критична оцінка даних (тобто перевірка їх змістовності, якості, достовірності, наукової обґрунтованості); в) систематизація відібраних даних; г) порівняльна оцінка і забезпечення їх співставленності; д) формування узагальнюючих показників; е) фіксація і обґрунтування суттєвих властивостей, особливостей, зв’язків і закономірностей явищ, що вивчаються; ж) підготовка висновків і практичних рекомендацій.

Для цього використовують досить широке коло прийомів і способів статистичного дослідження. Про них вже йшлося вище.

Показники адміністративно-правової статистики

Найбільш налагоджена реєстрація адміністративних правопорушень мала місце в міліції, ДАІ, пожежному нагляді, де число відомостей, які показували адміністративну відповідальність, було більш ніж 35. Тільки в другій половині 80-х років, коли стала зрозумілим роль статистики і соціології у вирішенні вузлових соціальних проблем, у Держкомстаті СРСР були розроблені форми адміністративної звітності, в тому числі форма єдиного звіту про кількість виявлених адміністративних правопорушень і осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності.

В 1990 році вперше були зібрані відомості про адміністративні правопорушення, проте вони були неповними. Дані відображали не стільки їх рівень, скільки рівень активності органів, які мають адміністративну юрисдикцію. Кожний орган мав свої сфери діяльності, свої критерії оцінок і повноваження. Будь-якої уніфікації адміністративної практики в державі не було.

Необхідно зазначити, що статистичні дані включають лише виявлені і отримані офіційні оцінки проступків, за які особи притягнуті до адміністративної відповідальності чи винесено постанову про припинення справи. Адміністративних правопорушень вчиняється набагато більше, ніж це фіксує державна статистика. Крім того, не дивлячись на те, що ст.92 Конституції України не згадує про такі правопорушення, як фінансові, екологічні, в теорії і на практиці вони виділяються в самостійні види правопорушень і в число адміністративних деліктів не потрапляють, хоч за своєю правовою природою ці проступки є адміністративними.

Таким чином, адміністративні правопорушення становлять самостійну статистичну сукупність і тому її вивчення передбачає свої завдання, методику та специфічні засоби. Не випадково в адміністративно-правовій науці виник новий напрямок, який отримав назву адміністративна деліктологія. За допомогою аналізу даних адміністративної статистики є можливість вивчити закономірності, стан, структуру, динаміку такого негативного соціального явища, як адміністративна деліктність, та визначити шляхи і засоби протидії їй. Наявність статистичних даних за певний період часу дозволяє деліктологу своєчасно виявляти тенденції зростання чи зниження адміністративної деліктності в цілому і окремих її видів з метою розробки відповідних профілактичних заходів.

Адміністративні правопорушення в Україні враховуються на регіональному і загальнодержавному рівнях. За даними держкомстату України, до адміністративної відповідальності в 1997 році загалом було притягнуто 14 млн. 600 тис. осіб. Органами внутрішніх справ – 11.2 млн.; органами державного пожежного нагляду – 231 тис; медичною службою МВС – 130 тис; іншими адміністративними органами – 3.17 млн.

Адміністративна статистика покликана вирішувати наступні завдання: виявляти структуру і рівень адміністративних правопорушень, причини та умови, які їм сприяють; підвищувати ефективність попереджувальних заходів.

В ході статистичного аналізу передбачається широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, судів, показників розвитку економіки, демографії, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень. При цьому використовуються такі джерела інформації:

- документи первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних органів і суду;

- узагальнення адміністративних справ і матеріалів про адміністративні правопорушення;

- дані прокурорських перевірок стану законності;

- показники економічної і соціально-демографічної статистики;

- результати вивчення громадської думки про адміністративну деліктність;

- показники моральної статистики (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).

Застосування адміністративно-правової статистики має на меті:

- дати цифрову характеристику стану і динаміки адміністративної деліктності за показниками абсолютних і відносних рівнів;

- встановити взаємозв’язки, залежності закономірності в стані і динаміці адміністративної деліктності;

- визначити тенденції розвитку адміністративних правопорушень і дати деліктологічний прогноз;

- виявити позитивні і негативні сторони в практиці боротьби з адміністративними правопорушеннями, внести обгрунтовані рекомендації щодо її вдосконалення.

Наприклад, статистичні показники рівня виявлення адміністративних правопорушень, якості профілактичної роботи дають можливість своєчасно прийняти виважені управлінські рішення щодо поліпшення загальної та спеціальної превенції адміністративних деліктів.

Зокрема, це стосується своєчасного виявлення і реєстрації скоєних правопорушень, їх розкриття, забезпечення невідворотності покарання. Всі ці показники є об’єктом аналізу адміністративно-правової статистики.

Показники кримінально-правової статистики

Стосовно кримінально-правової статистики, яка характеризує три об’єкти — злочинність, злочинців і діяльність органів, які ведуть боротьбу з нею, — можна так конкретизувати функції аналізу:

1. Дати цифрову характеристику стану, рівня, структури, динаміки злочинності і діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею.

2. Виявити статистичні зв’язки, залежності, співвідношення, закономірності в стані, структурі і динаміці злочинності та в діяльності правоохоронних органів. Причому це завдання треба розуміти широко і не обмежуватися тільки статистичними показниками, а співставляти їх з іншими соціально-економічними факторами.

3. Визначити тенденції розвитку злочинності та скласти кримінологічний прогноз.

4. Виявити “тривожні” моменти в характеристиці злочинності, здобутки і прорахунки в роботі правоохоронних органів, “вузькі місця”, з тим щоб на основі цих даних своєчасно розробляти заходи щодо поліпшення системи попередження злочинів.

До основних завдань статистичного аналізу злочинності відносяться: визначення її стану, рівня, структури і динаміки; встановлення причин і умов, які сприяють скоєнню злочинів; вивчення особи злочинців; вдосконалення системи заходів боротьби зі злочинністю.

В процесі аналізу використовуються такі джерела інформації:

- документи первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних органів та кримінологічних досліджень;

- матеріали про інші правопорушення та показники моральної статистики (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).

Правова статистика виробила певні методи вирішення аналітичних завдань вивчення злочинності як в загальнодержавному, так і регіональному масштабах. В регіональному розрізі (район, місто, область) таке вивчення забезпечує:

- аналіз рівня, інтенсивності і структури злочинності та інших правопорушень на обслідуваній території;

- аналіз стану злочинності і правопорушень по лініях окремих служб органів внутрішніх справ;

- аналіз злочинів і правопорушень за місцем, часом, способом їх скоєння;

- аналіз територіальної розповсюдженості злочинності;

- аналіз стану злочинності в окремих галузях господарства і державного управління;

- аналіз зв’язку злочинності з алкоголізмом, наркоманією, проституцією, тощо).

Аналізу повинна підлягати не тільки зареєстрована злочинність. Орієнтуватися лише на дані офіційної статистики — означає відходити від реального стану справ. Тут треба брати поправку на латентну злочинність.

Потрібно враховувати обставини, які впливають на її динаміку: зміни історичних і соціально-економічних умов, демографічні процеси, рух населення, зміни кримінального закону тощо.

Таким чином, результати аналізу показників кримінально-правової статистики дозволяють визначитися з рівнем і становищем злочинності, її тенденціями, відшукати слабкі місця в системі соціального контролю і намітити шляхи підвищення ефективності боротьби з нею.

Показники судової статистики

Судова статистика включає звіти районних (місь­ких), окружних судів та управлінь юстиції, які передбачають зведені дані по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю, звіти Верховного суду Криму, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, Верховного суду України.

Аналіз даних судової статистики про­водиться з метою визначення стану роботи судів загальної юрисдикції щодо здійснення правосуддя. При його визначені використовуються також статистичні показники Міністерства юстиції і Міністерства внут­рішніх справ України.

Роботу судів можна характеризувати за кількістю, строками і якістю (як за абсолютними, так і узагальнюючими показниками) закінчених провадженням справ. Обсяг роботи визначається і за числом справ, що розглядаються судом за відповідний період, і за показниками середнього навантаження на одного суддю. Якість розгляду кримінальних справ характеризується такими показниками, як число скасованих і змінених касаційною та наглядовою інстанціями вироків і постанов.

Суди і відповідні відділи статистики і аналітичних узагальнень органів юстиції усіх рівнів на підставі даних судової статистики визначають показники роботи судів за чотирма напрямками:

а) розгляд кримінальних справ;

б) розгляд цивільних справ;

в) розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності;

г) виконання судових рішень і вироків.

За розглядом кримінальних справ показники роботи судів першої інстанції характеризують:

- загальну кількість всіх кримінальних справ, провадження у яких закінчене за звітний період, а також їх залишок, загальну кількість засуджених судами першої інстанції, стан судимості (рівень, темпи росту, структура судимості за різними кримінально-правовими і кримінологічними ознаками тощо);

- кількість кримінальних справ, які надійшли до суду після додаткового розслідування, скасування вироків у касаційній та наглядовій інстанціях з направленням справ на новий судовий розгляд (законність і обгрунтованість постанов судів першої інстанції);

- тривалість знаходження справ у провадженні суду (оперативність судового розгляду);

- каральну практику — структуру і динаміку заходів покарань, що характеризує спрямованість кримінальної політики і ступінь суспільної небезпеки злочинності (маючи на увазі співвідношення груп засуджених до позбавлення волі і засуджених до заходів покарання, не пов’язаних з позбавленням волі);

- загальне число судових рішень, які скасовані і змінені вищестоящими судами;

- кількість кримінальних справ, що розглядаються районними (міськими) судами з порушенням процесуальних строків, у тому числі по справах вищестоящих судів;

- відомості про потерпілих (юридичних і фізичних осіб), яким заподіяно фізичну, моральну і майнову шкоду.

За розглядом цивільних справ показники роботи судів першої інстанції характеризують:

- загальне число цивільних справ, що надійшли, темп їх зростання або зниження;

- структуру за категоріями цивільних справ (позови до комерційних структур, що стали банкрутами; позови про розірвання шлюбу; позови житлових спорів; позови справ загальнопоказового характеру; позови справ, які виникли з адміністративно-правових відносин тощо), що свідчать про ефективний захист конституційних прав громадян та юридичних осіб;

- практику вирішення спорів — питому вагу позовів, заяв, скарг, загальний розмір сум, присуджених до стягнення судами першої інстанції;

- якість розгляду цивільних справ — показники законності і обгрунтованості рішень судів — кількість скасованих, змінених і переглянутих рішень у касаційному і наглядовому порядку;

- показники оперативності роботи — кількість цивільних справ, які закінчені провадженням, а також кількість цивільних справ, які закінчені провадженням понад строки, встановлені Цивільно-процесуальним кодексом.

За виконанням судових рішень і вироків показники роботи судів першої інстанції характеризують:

- загальне число виконавчих документів, що надійшли, з виділенням документів з матеріальними стягненнями, які потребують вжиття активних заходів щодо розшуку майна боржників і встановлення джерел їх доходів;

- загальний рівень матеріальних стягнень з виділенням відшкодування шкоди від злочинів у стадії виконання судових рішень, стягнення судових штрафів;

- оперативність виконання судових рішень — строки виконання виконавчих документів і які знаходяться у провадженні понад строки, встановлені Інструкцією про виконання провадження.

Крім аналізу показників судів першої інстанції, робиться аналіз роботи судів касаційної і наглядової інстанцій (по розгляду кримінальних і цивільних справ). Показники статистичної звітності дають можливість виявити помилки в роботі судів касаційної і наглядової інстанцій, і становлять значний практичний інтерес.

В основу статистичного аналізу даних судової статистики слід покласти знання законів розвитку суспільних явищ. Без знання сутності процесів і явищ, до яких відносяться статистичні матеріали, що підлягають аналізу, обробка їх може перетворитися в безглузду гру цифр. На основі аналізу показників судової статистики готуються узагальнення і розробляються заходи щодо підвищення ефективності діяльності усіх органів юстиції, а також удосконалення чинного законодавства.

Показники кримінально-виконавчої статистики

Статистичний аналіз діяльності установ виконання покарань також повинен сприяти покращанню боротьби зі злочинністю. Адміністрація цих установ зобов’язана, зокрема, використовувати статистичний матеріал про склад засуджених для раціонального досягнення мети покарання (виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів). За результатами аналізу злочинності і діяльності правоохоронних органів по контролю над нею складається узагальнена довідка, в якій формулюються рекомендації відповідним органам і установам, що випливають з аналізу.

Формування статистичної звітності показників кримінально-виконавчої системи покладені на Державний департамент України з питань виконання покарань. Статистичний аналіз здійснюється на підставі форм (їх понад 40), затверджених Міністерством статистики України. Спосіб і строки подання звітів установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, лікувально-трудовими профілакторіями, виховно-трудовими колоніями, управліннями і відділами виконання покарань областей визначається Директором Департаменту. Коротко зупинимося на аналізі деяких з цих форм.

Звіт про чисельність спецконтингенту в установах Державного департаменту з питань виконання покарань (форма 1 – УВП). Цей звіт подається поштою щомісяця спецвідділом Департаменту Держкомстату 5 числа після звітного періоду. Звіт складається з шести розділів, які відображають чисельність спецконтингенту по областях. В 1 розділі відображена чисельність спецконтингенту по установах виконання покарань: загального, посиленого, суворого, особливого режиму, в колоніях-поселеннях і лікарнях. Окремо виділяються засуджені жінки. В 2 розділі показується чисельність осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах і тюрмах, у тому числі особи, які перебувають під слідством; засуджені, які чекають набрання вироком суду чинності; засуджені, які підлягають вивозу до установ виконання покарань, а також кількість вивезених до цих установ за видами режиму. В 3 розділі відмічається наявність засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях. В 4, 5, 6 розділах відповідно: кількість осіб, які тримаються в ЛТП; кількість дітей, які перебувають у будинках матері та дитини, чисельність спецконтингенту по системі.

Найзмістовнішим за обсягом даних є звіт про кількість установ виконання покарань, наявності, руху та складу засуджених (форма 8 – УВП). Періодичність звіту піврічна. Спосіб подання – поштою. Держдепартамент отримує відомості від управлінь, відділів виконання покарань областей до 10 числа після звітного періоду. Після узагальнення даних, спецвідділ Держдепартаменту подає відомості Держкомстату до 20 числа після звітного періоду. З цього звіту можна дізнатися про кількість установ виконання покарань, списочну чисельність засуджених на початок звітного періоду та кількість засуджених, які поступили до установ виконання покарань протягом звітного періоду.

Взагалі звіт за формою 8 – УВП включає понад 60 показників, які мають суттєве науково-практичне значення для удосконалення процесу виконання покарань. Важливим показником є кількість засуджених, які вибули з установ виконання покарань протягом звітного періоду залежно від підстав звільнення (відбуття покарання, умовно-дострокове звільнення і заміна покарання більш м’яким покаранням, помилування, у зв’язку з тяжкою хворобою тощо). Цей звіт дає змогу аналізувати засуджених за видами вчинених злочинів, строками покарання, віком, працездатністю, соціальним станом та ін.

Звіт про кількість, склад і переміщення осіб, взятих під варту, і засуджених, які утримуються в слідчому ізоляторі (тюрмі) (форма 17 – УВП). Періодичність звітності за цією формою квартальна. Управління, відділи виконання покарань областей подають звіти в Держдепартамент до 5 числа після звітного періоду. Відділ слідчих ізоляторів Держдепартаменту подає Держкомстату — до 15 числа після звітного періоду.

Звіт складається з 53 показників, які відображають: кількість слідчих ізоляторів, місць у них; кількість осіб, взятих під варту і засуджених (на початок звітного періоду), а також кількість осіб, які надійшли і вибули за звітний період за різними підставами. Важливим показником є кількість осіб, які утримуються під вартою: до 2-х місяців, від 2-х до 6-ти місяців, від 6-ти до 9-ти місяців, від 9-ти місяців до 1-го року, більше 1,5 року. Засуджені, які чекають рішень за касаційними скаргами і довідок про набрання вироком законної сили, підлягають відправленню до виправно-трудових та виховно-трудових колоній; зараховані для роботи по господарському обслуговуванню відбувають тюремне ув’язнення за вироками та ухвалами судів.
3. Поняття кількісних та якісних показників злочинності.