Показники використання робочого часу

Календарний фодн робочого часу КФРЧ= АД я + ЛД н; КФРЧ= Ncc*Дк; КФРЧ= * Дкі

Табельний фонд робочого часу ТФРЧ =КФРЧ- ЛД вихідні і свята

Максимально можливий фонд роб час ММФРЧ=ТФРЧ-ЛД чергових відпусток

Коеф викор календарного фонду роб часу К кфрч=

Коеф. Викор табельного фонду роб часу

Коеф викор максимально можл фонду роб часу

Сер фактичний відпрацьований час одним прац.

Коеф викор робочого періоду Дн= Д̄̅ф =

Інтегральний показник

51 Визначення середніх техніко-експлуатаційних показників вантажних авто

Середній час знаходження автомобіля в наряді Сер експлуатаційна швидкість Сер. Технічна швидкість Середньодобовий пробіг

Коефіцієнт використання пробігу з вантажем

Сер відстань перевезення однієї тони вантажу Сер відстань по 1 їздці Сер час навантаження вантажу

Сер час навантаження/розвантаж

Статичний коефіцієнт використання вантажопід

Динамічний коеф викор вантажопідємності

52 Показники динаміки чисельності робітників АТП

Коефіцієнт обороту по звільненю

Коефіцієнт плинності кадрів

Коефіцієнт обороту по прийому працівників

53 Статистика чисельності і забезпеченості АТП трудовими рес.

Управління трудовими ресурсами підприємства потребує обов`язкового формування системи оцінки трудового потенціалу підприємства. Слід розрізняти такі види чисельності працюючих:

· - явочна;

· - облікова;

· - фактична

· На певну дату періода

· спискова

Явочна чисельність – кількість працівників, що з`явилися на робочі місця у визначений час.

Облікова чисельність – кількість всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

Спискова чисельність працівників – це показник чисельності працівників спискового складу на певну дату календарного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

Фактична – всі, хто з*явився на роботу і приступив до неї

54 Статистика використання рухомого складу автомобільного транспорту

Задачі статистики рухомого складу: вивчення наявності рух скл; вивчення складу рух скл.; вивчення тех. Стану рух скл; оцінка ефективності викор рух скл.

Облік ведеться системою показників.

1) спискова чис рух скл. Апп – кільк авто на поч. року, Ав= кільк авто які вибули, Ап авто яку поступили, Дк дні календарні

2) середня спискова чисельність авто Асс=

3) середня чисельність працюючих авто Асс= АДп автомоб дні в підприємстві (Ас*Дк)

4) Загальна вантажопідємність авто

5) Середня вантажопідємність списков авто

6) Середня вантажопідємність

Вивчають структуру складу по ознакам: по маркам, типам кузова(вантажні, легкові..), тип палива(дизельне, газові, бензинові), по видам перевезення (приміські, міські, міжнародні), по видам організації праці (відрядно, погодинно), по тех. Стану.

Коефіцієнт тех. Готовності:

Коефіцієнт випуску автомоб підпр

\Техніко-експлуатац та показники виробітки, інтенсивності: середня виробітка на 1 спискову автотону, 1 автотону-годину

55 Характеристика собівартості що характеризується статистикою

Статистика собівартості промислової продукції або продукції інших галузей народного господарства спирається на дані бухгалтерського обліку, завданням якого є літочислення загального обсягу витрат, угруповання їх за видами й визначення собівартості одиниці виробленої продукції. Аналізуючи дані облік і звітність, статистика вирішує у цій галузі такі основні завдання:

1. вивчає структуру собівартості за видами витрат виявляє вплив змін структури витрат за динаміку собівартості;

2. дає підсумкову характеристику виконання виробничих завдань зі частини динаміки собівартості продукції;

3. аналізує чинники, що впливають динаміку собівартості;

4. виявляє резерви подальшого зниження собівартості і підвищення економічну ефективність виробництва.

Але, аби розв'язувати поставлені вище завдання статистики собівартості необхідно мати чітке знання теоретичного і практичного змісту собівартості як економічної категорії як і інструмента, кошти, інструменти на результати господарську діяльність.

Під собівартістю продукції розуміється сума грошових витрат підприємства коштом виробництва та оплату праці, вироблених підприємством товарів чи послуг призначені для реалізації.

Щоб знати, під впливом яких чинників склався даний рівень собівартості, необхідно розрізняти витрати (витрати) на елементи витрат. У основу такого розмежування угруповань береться ознака економічного змісту витрат.

Витрати виробництва групуються за такими елементам:

1. сировину й основні матеріали (з відрахуванням зворотних відходів);

2. допоміжні й інші матеріали;

3. паливо із боку;

4. електроенергія і пар із боку;

5. вести (основна додаткова);

6. відрахування на соціальне страхування;

7. амортизація основних фондів;

8. інші грошові витрати (відрядження, підйомні, орендної плати, податки та збори, відсотки за позиками та інших.)

Диференціація собівартості за основними елементами витрат дає можливість встановлювати, що у якій мірі було витрачено виробництва продукції, як і структура матеріальних витрат, які увійшли до собівартість продукції.

Для виявлення економії чи перевитрати за статтями собівартості промислової продукції (чи продукції інших галузей) використовуються дані звітності про недоліки товарної продукції з статтям калькуляції фактичних і планових даних. Звітні і планові калькуляції собівартості одиниці виробленої продукції складаються на готові вироби і закінчені види робіт.

Вивчення динаміки собівартості, виявлення причин відхилення фактичної собівартості від нормативної, а як і обгрунтування можливих шляхів зниження витрат виробництва на одиницю товарної продукції засновані на використанні індексного методу.

На базі фактичних даних про собівартості одиниці вироби певного виду продукції встановлюються відносні показники її зниження або збільшення проти минулим періодом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: