Ососбливості та заходи суто-корекційної стадії психокорекційної роботи

ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Питання № 1: Поняття псих.консультування. Мета, предмет та завдання

Психологічне консультування — сфера практичної професійної діяльности психолога пов'язана з наданням допомоги потребуючим її людям на основі особистого спілкування психолога-консультанта з клієнтом, встановлення та підсумок аналізу проблеми, вивчення того, як вона виникла в житті клієнта.

Психологічне консультування прийнято розглядати як одну з трьох можливих спеціалізацій психолога-практика, поруч із діагностикою та корекцією.

Безперечно, основна мета психологічного консультування - це надання психологічної допомоги, тобто розмова з психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими.

По-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Важливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в усіх відомих працях із психологічного консультування. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування клієнта не лише близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допомагає клієнтові краще усвідомити свою ситуацію, йому полегшення і, в результаті, великою мірою визначає ефективність консультативної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням уявлень клієнта про себе, свою конкретну життєву ситуацію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, психолог проводить консультацію, і при цьому має на увазі, що його клієнт - здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, - нелегке завдання, оскільки клієнти психологічної консультації, як правило, звинувачують у своїх життєвих труднощах когось іншого.

Ефективність психоконсультативної роботи практичного психолога-консультанта багато в чому залежить від того, як він вирішує найважливіші завдання, як вислуховує клієнта й розширює його уявлення про себе і власну ситуацію.

Питання №2: Види консультування

Виділяють такі види психологічного консультування

· інтимно-особистісне консультування;

· сімейне консультування;

· психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування;

· ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами.

До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів.

3а тривалістю співпраці психолога і клієнта розрізняють

· разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45- 60 хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може;

· короткотермінове консультування. Триває впродовж 3-4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою;

· середньотермінове консультування. Впродовж 10-15 зустрічей здійснюється значна психокорекційна робота;

· тривале консультування. Психолог працює з клієнтом впродовж року.

Питання №3: Фази психологічного консультування

Етап перший. Підготовчий (Збирання відомостей і встановлення контакту; 2. Виявлення очікувань; 3.Укладання контракту)

Етап другий. Діагностичний (Перша фаза: клієнт говорить, консультант слухає;

Основна характеристика першої фази — клієнт говорить, консультант слухає. На думку Дж. Б'юдженталя, "слухання — це такий спосіб ведення бесіди, при якому основне навантаження в розмові припадає на пацієнта, тоді як психотерапевт обмежується підбадьоренням, прийняттям і спостереженням (для себе). Перевага слухання полягає в тому, що воно дає найменш викривлений втручанням ззовні погляд на те, як пацієнт уявляє себе і бачить свій світ" Разом з тим, необхідно відзначити, що процес слухання — один із найбільш складних у консультації. Психолог повинен не просто слухати, він повинен ще й чути клієнта, осмислювати те, що клієнт говорить; розуміти і приймати його думки і переживання; підтримувати і заохочувати відвертість і відкритість, стимулювати його подальшу розповідь; сприяти цілеспрямованому розвитку бесіди.

Друга фаза: консультант і клієнт формулюють запит

Етап третій. Корекційний (1. Завдання корекційного етапу; 2. Можливості і технічні прийоми психокорекційного впливу; 3. Визначення реєстру рішень і вибір серед альтернатив

Етап четвертий. Заключний (1. Узагальнення висновків щодо зміни поведінки клієнта; 2. Закріплення мотивації клієнта щодо змін; 3. Обговорення питань, що стосуються подальших відносин клієнта з консультантом).

Питання №4: Етичний кодекс психолога

20 грудня 1990 року у Києві був прийнятий етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної взалежності від спеціалізації та сфери їх інтересів.

Даний кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склались у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом дослідження і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їх контакти з ін.. людьми мають бути теплими, бодрозичливими.

Етич.к. сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності.

Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

Питання № 5: Псих. анамнез та псих. діагноз та їх роль у ефективності псих.корекційної роботи психолога

Анамнез (з грец. – спомин, нагадування) – це сукупність відомостей про попередній стан хворого, які збирають для встановлення діагнозу.

Головне завдання психологічного анамнезу – отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.

Психологічний діагноз - це не висновок про психічну хворобу або про схильність до певного психічного захворювання. У сучасній психодіагностиці психологічний діагноз не зводиться до фіксації і не пов'язаний з прогнозом можливих психічних захворювань. Він може бути поставлений будь-якій здоровій людині і означає структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильових рис і мотивів особистості.

Психологічний діагноз важливий для психологічного прогнозу поведінки (за винятком діагностики поточного психічного стану, що необхідно для вибору оптимального методу взаємодії з людиною в цьому стані).

Питання №6: Права та обов’язки практичного психолога

Психолог у будь-якій сфері соціальної практики виконує специфічні функції, що породжує разом з тим особливе співвідношення його прав і обов'язків порівняно з іншими працівниками цієї ж сфери.

Чимало прав практичного психолога тісно пов'язані з обов'язками, випливають з них і без них реалізовуватись не можуть.

Наприклад, шкільний психолог, зокрема, зобов'язаний (має право):

- активно захищати інтереси дитини, людини, якщо вони порушуються особами, відповідальними за навчання і виховання, створення необхідних умов життєдіяльності;

- приймати самостійні рішення в межах своєї компетенції;

- втручатися в методи навчання, виховання, якщо вони не сприяють розвитку дитини;

- вимагати від осіб, які мають відповідні повноваження, всілякого сприяння розвитку дитини і своєчасного прийняття позитивних рішень, що стосуються долі клієнта;

- особисто брати участь у проведенні медико-психологічних, судово-психологічних експертиз і досліджень дітей, а також осіб, які пов'язані з їх вихованням і навчанням.

Свої обов'язки психолог реалізує в межах напрямків його професійної діяльності

Права практичного психолога можуть бути захищені юридично, соціально і морально.

Юридичний захист передбачає дотримання існуючих законів, інших законодавчих документів відповідно до яких психолог вибудовує свою професійну діяльність і стосунки з іншими особами.

Соціальний захист прав практичного психолога забезпечується організаціями, діяльність яких стосується сфери діяльності, в якій працює психолог. Також це можуть бути і асоціації та товариства психологів.

Моральний захист діяльності практичного психолога полягає у підтримці громадською думкою.

Питання № 7: Принципи психологічного консультування

1. Принцип унікальності - кожен клієнт і його проблема є унікальними у своєму роді і вимагають індивідуального підходу.

2 .ПРИНЦИПИ динамічності - не існує статичних ситуацій, в процесі консультації змінюється сам клієнт, його консультант і відносини між ними.

3. Принцип поділу відповідальності - клієнт є кращим експертом своїх проблем, тому відповідальність за результати лежить на ньому, консультант несе відповідальність за свій професіоналізм.

4. Принцип безпеки клієнта - головне для консультанта правило роботи «не нашкодь», плюс конфіденційність отриманої інформації.

5. Принцип поетапності, поступовості і циклічності змін - стан клієнта змінюється не по прямій лінії, а зигзагами, періоди поліпшення можуть змінюватися періодами погіршення стану клієнта.

6. Принцип добровільності - клієнт має право сам визначати наскільки і як він готовий змінити себе.

7. Принцип доброзичливості і безоціночного ставлення консультанта до клієнта - безумовне прийняття та емпатія - це та атмосфера, в яку повинен бути занурений клієнт на прийомі у консультанта. 8. Принцип розмежування особистих і професійних відносин - це пов'язано з явищами перенесення і контрпереноса, які можуть виникнути в процесі консультування. З цієї причини не рекомендується консультувати своїх близьких друзів і родичів, так як консультант в таких відносинах не може зберігати об'єктивну і нейтральну позицію по відношенню до клієнта.

Реалізація принципів психологічного консультування можлива за таких умов (за Р.С.Нємовим) [

1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити.

2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку.

3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом.

4. Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій.

5. Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату.

Питання № 8: 9 Бесіда у психоконсультуванні: прийоми, умови проведення

Бесіда — це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише “що це таке?”, а й “чому?”, “як?”.

Одним з варіантів бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психологічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються думки, погляди, факти з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо.

Консультативну бесіду можна порівняти з літературним твором, де є свій пролог, розвиток сюжету, зав'язка, розв'язка, кульмінація і епілог. Інакше кажучи, бесіда консультанта з клієнтом далеко не випадковий процес, вона організована за певними правилами, дотримання яких робить її ефективною і цілеспрямованою. У чому ж полягають основні правила ведення бесіди в психологічному консультуванні? Дуже умовно бесіду консультанта з клієнтом можна розділити на чотири етапи:

1) знайомство з клієнтом і початок бесіди,

2) розпитування клієнта, формулювання і перевірка консультативних гіпотез,

3) корекційний вплив;

4) завершення бесіди.

Тривалість прийому, під час якого власне і відбувається розмова, значно варіює залежно від цілей і завдань консультування, організаційних форм, в рамках яких воно проводиться, а також теоретичних орієнтацій консультанта. Але все ж у більшості випадків час прийому становить 1:00 (як у нас, так і за кордоном).Орієнтовно цей час можна розподілити по виділених вище етапів бесіди наступним чином:

1) початок бесіди -5 10 хвилин,

2) розпитування клієнта -25 35 хвилин,

3) корекційна вплив -10 15 хвилин;

4) завершення бесіди -5 10 хвилин.

В ході прийому говорить в основному клієнт; репліки,зауваження,інтерпретації консультанта повинні бути по можливості більш короткими і рідкісними. Для того щоб успішно слідувати цьому принципу, треба добре уявляти собі, навіщо це власне кажучи, потрібно. Перш за все, час бесіди обмежено з тією метою, щоб воно використовувалося максимально ефективно, консультант якомога більше дізнався і зрозумів про клієнта, а той, у свою чергу, якомога більше пережив і усвідомив за час прийому, для чого йому має бути надано як можна більше активного часу для того,щоб говорити.

Питання № 10 Індивідуальне психоконсультування та його особливості

1. Індивідуальне консультування (спрямоване на вирішення особистісних та міжособистісних проблем клієнтів).

До цього виду можна віднести консультування з таких питань, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у нього сильні переживання, зазвичай ретельно приховувані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні або поведінкові недоліки, від яких людина будь-що-будь хотів би позбутися, проблеми, пов'язані з його особистими взаєминами зі значимими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, які не потребують втручання лікаря, і багато іншого. Сюди ж може ставитися глибоке невдоволення людини самим собою, проблеми інтимних, наприклад статевих, відносин.

Питання № 11: групове псих.консульт., та його особливості

Групове консультування (передбачає використання групової взаємодії для полегшення станів, самопізнання та індивідуальних змін членів групи).

Групове консультування інформування - добровільне передтестове консультування, що проводиться для групи осіб, які мають загальну мету тестування (особи, що обстежуються для отримання довідки; вагітні тощо) з метою їх інформування про шляхи передачі ВІЛ, ризики інфікування, процедуру тестування та навчання профілактичним заходам.

Існують декілька теоретичних підходів, які мають свою назву, утворюють свої цілі, стадії розвитку групової роботи, визначають роль і функції групового консультанта, а також пропонують безліч різноманітних стратегій і технік впливу в груповому консультуванні.

Питання № 12: Вимоги до структури особистості психолога

1. Здатність до емпатії, співпереживання, співчуття. Під цією здатністю розуміється вміння глибоко психологічно проникати у внутрішній світ іншої людини - клієнта, розуміти його, бачити, що відбувається з його власних позицій, сприймати світ його очима, приймати як допустиму і правильну його точку зору.

2. Відкритість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути у його внутрішній світ, психолог-консультант відверто повідомляє йому про свої власні почуття, викликаючи з його боку емфатичну реакцію і тим самим роблячи його відкритим для себе.

3. Вираз особистої турботи про клієнта за допомогою співпереживання, співчуття йому, а також жестів, міміки, пантоміміки.

4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне ставлення до клієнта, особиста зацікавленість та участь у вирішенні його проблем.

5. Безоціночне ставлення до клієнта, в тому числі до дотримання з його боку тих моральних, етичних норм, яких він в своїй поведінці дотримується, навіть якщо ця поведінка самому консультанту не подобається.

6. Відмова від моралей, нав'язування клієнту своїх рад.

7. Довіра до клієнта, віра в його здатність і можливість самостійно впоратися зі своєю проблемою.

8. Готовність і прагнення консультанта не стільки позбавити клієнта від своїх переживань, скільки направити його переживання в конструктивне русло

9. Уміння тримати оптимальну психологічну дистанцію між собою і клієнтом.

10. Уміння вселяти в клієнта впевненість і рішучість переробити себе.

Питання № 13: Особливості настановчої стадії псикорекційної роботи

Цілі:

а) зняття первинної тривожності клієнта з приводу його переживання проблеми;

б) досягнення полегшуючого і розслаблюючого ефекту;

в) підвищення впевненості оточення (або і самого клієнта) у можливості позитивних змін і отримання перемоги;

г) створення активної настанови і відповідно внутрішньої мотивації на подальшу психокорекційну роботу.

Методи:

1) всі форми заспокійливої бесіди;

2) спеціальні форми розслаблення клієнта (музико-терапія, арт-терапія тощо);

3) психологічний аналіз записів у щоденнику (якщо клієнт не веде – рекомендувати

Питання № 14: Особливості підготовчої стадії психокорекційної роботи

При підготовці корекційної програми слід враховувати, що заняття повинні бути цікаві за змістом, динамічні та обов’язково спрямовані на кожного члена групи. Краще також розписати заняття до початку роботи корекційної групи. Якщо необхідно, можна змінити методи і прийоми корекції.

Крім того, під час підготовчого етапу слід надати необхідні рекомендації педагогам, оскільки від педагога залежить організація розвивального середовища та мікроклімату в групі. При наданні рекомендацій слід врахувати індивідуальні особливості педагога.

На цьому етапі потрібно використовувати різноманітні форми просвіти педагогів: семінари-практикуми, індивідуальне консультування тощо. Вибір форми роботи залежить від тематики проблеми, масштабності та індивідуальних особливостей педагога.

У кінці підготовчого етапу психолог має визначити напрямки подальшої діяльності з усіма учасниками освітнього процесу (батьки, педагоги та вихованці).

Цілі:

а) підготувати усе для роботи з клієнтом (кабінет, себе, матеріали та ін..);

б) діагностика психологічних факторів ризику;

в) формулювання (визначення) робочих факторів ризику для сім’ї, для групи, для дитини;

г) формулювання загальної програми і мети психологічної корекції.

Методи:

1) психологічний аналіз біографічної інформації і збір психологічного анамнезу (вся картина в розвитку дитини);

2) психологічне обстеження (обстеження визначається фактором ризику) – засоби обстеження;

3) психологічний аналіз ігрової діяльності (як, в що, з ким, яка форма – індивідуальна чи групова та ін.);

4) психологічний аналіз і відповідно психологічне спостереження дітей і дорослих;

5) діагностика самооцінки, «Я»-образу, «Я»-концепції, самовідношення;

6) психологічний аналіз мотивів виховання, в тому числі з тими, які порушую;

7) діагностика комунікацій (діагностика подружніх комунікацій – якщо в сім’ї; діагностика комунікацій у педагогічному колективі тощо; діагностика конфліктів і конфліктності);

8) діагностика психологічного клімату у сім’ї, педагогічному колективі тощо.

Питання №15: Структура та принципи розробки психокорекційної програми

Етапи психокорекційної роботи:

1. Збір психологічного анамнезу за допомогою бесіди і психодіагностичних методів.

2. Діагноз, чітке формулювання проблеми;

3. Прогноз, визначення завдань корекції;

4. Підбір методик і технік, визначення форми роботи (індивідуальна, групова);

5. Відбір дітей в групу, консультування батьків;

6. Організація умов, підготовка матеріалів для роботи;

7. Визначення періоду, який психолог буде працювати з дитиною та частоту зустрічей;

8. Розробка програми та корекційних занять;

9. Реалізація програми, внесення змін у ході роботи;

10. Повторна діагностика, оцінка ефективності;

11. Складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення результатів корекційної роботи.

Існують стандартизовані та вільні (орієнтовані на справжній момент) корекційні програми. У стандартизованої програмі чітко розписано етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, що пред'являються до учасників даної програми. Перед початком здійснення корекційних заходів психолог повинен перевірити можливості реалізації всіх етапів програми, наявність необхідних матеріалів, відповідність можливостей, пропонованих до учасників даної програми. Вільну програму психолог складає самостійно, визначаючи цілі і завдання етапів корекції, продумуючи хід зустрічей, намічаючи орієнтири результату досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції. Цілеспрямований вплив на клієнта здійснюється через психокорекційний комплекс, що складається з декількох взаємопов'язаних блоків. Кожен блок спрямований на вирішення різних завдань і складається з особливих методів і прийомів.

Психокоректувальний комплекс включає в себе чотири основні блоки:

1. Діагностіческій.

2. Установочний.

3. Корекційний.

4. Блок оцінки ефективності корекційних впливів.

Основні вимоги до складання психокорекційної програми При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати наступні моменти:

• чітко формулювати цілі корекційної роботи;

• визначити коло завдань, які конкретизують цілі корекційної роботи;

• вибрати стратегію і тактику проведення корекційної роботи;

• чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом;

• відібрати методики і техніки корекційної роботи;

• визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї корекційної програми;

• визначити частоту необхідних зустрічей (щоденно, 1 раз на тиждень, 2 рази на тиждень, 1 раз в два тижні і т.д.)

• визначити тривалість кожного корекційного заняття (від 10-15 хв на початку корекційної програми до 1,5-2 год на заключному етапі);

• розробити корекційну програму і визначити зміст корекційних занять;

• планувати форми участі інших осіб у роботі (при роботі з сім'єю - підключення родичів, значущих дорослих і т.д.);

• реалізувати корекційну програму (необхідно передбачити контроль динаміки ходу корекційної роботи, можливості внесення доповнень і змін до програми);

• підготувати необхідні матеріали та обладнання.

По завершенні корекційних заходів складається психологічне або психолого-педагогічне висновок про цілі, завдання та результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

ососбливості та заходи суто-корекційної стадії психокорекційної роботи

16.Корекційна стадія

Цілі:

а) гармонізація процесу розвитку (наприклад розвиток статевого розвитку);

б) досягнення переходу від негативної до позитивної фази кризових періодів;

в) гармонізація ігрової діяльності дитини;

г) досягнення відкриття «Я», позитивна «Я»-концепція, прийняття себе;

д)розширення сфери усвідомлення мотивів виховання;

е) зняття зовнішніх і внутрішніх протиріч у конфліктах;

є) змінення батьківських настанов, позицій:

- у формах спілкування з дітьми;

- у формах директорської/не директорської поведінки;

- у формах застосування агресії, насильства;

Методи:

1) всі форми різноманітніх ігрових терапій:

- тематичні ігри;

- рухові ігри;

- рефлексивні ігри.

2) всі форми розвивально-пізнавальної психотехніки;

3) різні форми групової корекції (мала група може бути 5 – 7 чол., велика – корекційний план);

4) різноманітні форми роботи (зображувальної – арт-терапевтичної діяльності; музичне).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: