Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.

Зороастри́зм — стародавнє пророцьке віровчення в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратуштри, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священого зороастрійського канону.

Пророцтво полягає у тому, що існує два споконвічних вибори: благий і злий, які з'явилися Заратуштрі в одному з видінь, як «Дух Святий» і його супротивник — «Злий дух», який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Ці дві основні протилежності буття побачив Зороастр в їх початковому зіткненні

Все що відбувається у світі — відбувається згідно з однією з цих причин. Між ними точиться постійна непримиренна боротьба. Людина самостійно має обрати на якій стороні вона знаходиться. Від цього вибору залежить її подальша доля.

В своїй мудрості Ахура-Мазда, знав про існування супротивника — Ангра Майнью і для того, щоб зробтити його безсилим він створив матеріальний світ. Спочатку Ахура-Мазда створив за допомогою Святого Духа шість «Безсмертних Святих», які в тій чи іншій мірі є еманаціями самого Ахура-Мазди. Слово «спента», в самій своїй основі означає «той, що володіє силою», а в відношенні до благих божеств — «допомога, що володіє силою». Саме їх Заратуштра побачив у своєму першому видінні. Вони разом з Ахурою-Маздою створили сім творінь, які утворили світ. Це:Вогонь, Вода. Земля, Повітря, Рослини, Тварини і Людина.

Для кожної людини, в тому числі і для самого пророка, тим Безсмертним святим, що вказує шлях до інших, є «Благий помисел, Розуміння». Найближчий його Союзник — це Аша-Вахішта («Найкраща праведність, Істина»), божество, що відображає могутній закон істини-аша. Потім ідуть Спента-Армаіті («Святе благочесття») і Хшатра-Ваірйа («Бажана влада, Милосердя»), що уособлює собою силу, яку кожна людина проявити, прагнучи до праведного життя. Заключна пара — це Хаурватат («Цілісність, Здоров'я») і Амеретат («Безсмертя, Радість»). Вони дарують вічне життя і процвітання.

Ангра Майню позбавлений будь яких творчіх здібностей. Все що він може зробити, це змарнувати, і перевернути за допомогою брехні.

Зороастрійська віра вчить тому, що людина отримує своє земне існування задля втіленя своїх особливих завдань, що до зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати єтичній тріаді — Добрих думок, добрих слів, і добрих справ. За допомогою Даени — одночасно і душі і совісті, людина може спілкуватися з Творцем.

Авеста (від awastвg — основа)— священна книга зороастризму та його представників,послідовників Заратуштри, котрий виступав як великий реформатор маздаїзму, найдавнішої політеїстичної релігії іранців, і підніс культ Агура-Мазди як втілення чистого добра. Це дає підставу іранським вченим, починаючи з епохи суфізму, твердити про споконвічний монотеїзм іранців. Навпаки, певні європейські дослідники ладні протиставляти «арійський» монотеїзм Біблії. Реальна ж основа вчення Заратуштри та тексту «Авести» свідчить про те, що Агура-Мазда мислиться невід'ємним від свого двійника, лихого Ангроманью. Це більш нагадує рівновагу Вішну й Шиви в індуїзмі або універсальну схожу модель «ян-інь», ніж справжній монотеїзм, хоча людина має бути на боці світозарного Агура-Мазди. Книга містить стародавні гімни, молитви, вислови, легенди. Всього — 21 книга.Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як пам'ятка художньої літератури міфологічного характеру: тут чимало поетичних фігур, трапляються випадки початкового римування, багатство інструментування (асоціації, алітерації) тощо.Найдавніші частини «Авести» зберігалися спочатку в усній традиції, очевидно, ще за часів індоєвропейської спільноти^[1]. Письмові записи виникли значно пізніше. В Авесті є багато міфологічних елементів та слідів стародавніх народних уявлень. Зокрема, міфологія «Авести» паралельна до індійських Вед, але світ «Авести» є тут немов віддзеркалення: в індуїзмі деви — добрі божества, а в «Авесті» деви злі; навпаки, ашури (агури) — добрі у іранців й злі у індусів (асури). Це свідчить про духовне розмежування в давньоарійському світі, на яке й спирався Заратуштра в своїй релігійній реформі^[1]. Остаточна редакція «Авести» відноситься до 3 ст., коли було додано коментарі — Зенд. «Авеста» складалася з 21-ї книги — Наска, які в свою чергу були науковими, юридичними, і богословськими. Кодифікованих за династії Сасанідів (III—VII ст. н. е.)

Перша редакція

Структура «Авести» нагадує структуру будь-якої священної книги. В основі її лежать написані нібито самим Заратуштрою гати (від gatta — пісня), молитви, які очевидно, виголошувалися речитативом й мають силабічну структуру. Це була комбінація віршів і прози, що обґрунтовували релігійну проповідь (прозові фрагменти втрачено). Подібні структури властиві архаїчній поезії взагалі (пор. біблійну Книгу Йова). Гати утворюють основу Ясни, книги молитов, яка разом з книгою Вендидад («Кодекс проти левів») та Вісперед ("Книга про всі вищі істоти) лягла в основу першої редакції «Авести». Ця кодифікація є власне «требник», зібрання молитов для культової мети, причому центром культу було споживання молящими п'янкої хаоми, загалом засуджене Заратуштрою (пор. санскритське «сома», українське «хміль»). Дві ж останні книги є викладом дидактично-правових норм. Цей комплекс написано 'авестійською" (давньо-іранською) мовою. Він належить до доби Аршакідів (І-ІІІ ст. н.е.). Невідомо точно, коли жив Заратуштра (з IX по VI ст. до н.е.), але тут відбито реалії Давнього Ірану 1-ої пол. І тис. до н.е. Закономірне й формування «требника» навколо заратуштрових гат — однотипно утворилися буддійський канон (навколо положень, проголошених Буддою) та комплекс Нового Завіту (центр якого — записи «логій» — повчань Ісуса).

Друга редакція

Друга редакція з перекладом на середньо-перську (пехлевійську) мову відбулася за Сасанідів (III-VII ст. н.е.) й мала на меті не богослужебні, а науково-пізнавальні цілі. За зороастрійським міфом, Авесту продиктовано пророкові самим Агура-Маздою, що відбито в формі діалогів. Та друга редакція містить «коментаторський» момент — зенд (т.зв. Авеста і Зенд); тут текст організовано з метою кращого вивчення й запам'ятовування, й це показує процес поступової «гуманізації» Авести. Очевидно, найдавніші фрагменти Авести виникли пізніше, ніж індійська Ригведа, тобто після VII ст. н.е.. й несуть в собі вже Іранський колорит. Тут зустрічаються відгомони найархаїчніших мотивів арійської міфології, виклади нових міфів, елементи героїчного епосу Давнього Ірану. Зокрема тут є поняття про стихії світла й пітьми (пор. біблійне відділення світла від темряви), уявлення про Землю-Мати й Небо-Батька (пор. грецький шлюб між Ураном та Геєю).

Сучасна Авеста

Сучасна Авеста поділяється на п'ять книг.

Повністю збереглась лишень книга Вендідат, де розповідається про створення світу, історію людства, є тлумачення про охорону ритуальної чистоти.

5 книг:

· Ясна — «Вшанування», зороастрійське богослужіння, центральною частиною якого є Гати — в яких викладено вчення пророка Заратуштри.

· Відевдат — «Закон проти демонів» про створення світу, історію людства, тлумачення про охорону ритуальної чистоти.

· Вісперед — «Всі владики», доповненя до «Ясни», тут вшановуються всі охоронці благих творінь.

· Яшти — «Гімни», присвячені Ахурі-Мазді і його благим творінням.

· Хорде Авеста — «Мала Авеста», збірник щоденних молитов.

Також збереглися деякі фрагменти інших книг Авести.

Найдавніша частина «Авести» — гати (частина Ясни) вважається безпосереднім твором Заратустри (Зороастра).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: